ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/19118.08.09
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
Треті особи 1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області;
2) Державне підприємство „Київпассервіс”
про визнання недійсним договору суборенди
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 за довіреністю.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи-1: Аніщенко С.О. за довіреністю
від третьої особи-2: не з'явився.
У судовому засіданні 18.08.09 суд на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників учасників судового процесуприйняв вступну і резолютивну частини рішення
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору суборенди №22 від 18.05.07, що укладений між Позивачем та Відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог Позивач, керуючись ст.ст. 16, 203, 227, 215 ЦКУ, ст.ст. 179, 184, 207 ГКУ, ст.ст. 10, 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, зазначає, що договір суборенди №17 від 18.05.07, що є предметом спору, укладений із численними порушеннями норм чинного законодавства, а тому має бути визнаний судом недійсним з у зв'язку і відсутністю у договорі істотних умов, а саме, у договорі не передбачено урахування індексації орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, забезпечення виконання зобов'язань, порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, відповідальність сторін та страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Крім того, плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати, проте вказана вимога також порушена. Більше того, укладаючи договір суборенди Відповідач не мав відповідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки укладений без дозволу орендодавця - РВ ФДМУ по Київській області, та уклав договір суборенди з Позивачем ще до моменту, коли орендоване приміщення було передане ним орендодавцем за відповідним актом приймання-передавання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №40/191 за даним позовом, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та Державне підприємство „Київпассервіс” та, одночасно, призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 16.06.09.
16.06.09 у судове засідання з'явився Відповідач. Подав суду клопотання про припинення провадження у справі з тих підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду, який у межах своєї компетенцій вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав. На підтвердження обставин, викладений клопотанні, подав копію рішення Господарського суду Київської області від 15.11.07 у справі №6/467-07 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 4246,00 грн.
Суд, розглянувши у судовому засіданні заявлене Відповідачем клопотання вирішив відмовити у його задоволенні, з підстав необґрунтованості та відсутності підстав для його задоволення.
Ухвалою суду від 16.06.09 суд, керуючись ст. 77 ГПК України, вирішив відкласти слухання справі до 09.07.09.
Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 09.07.09 вирішено продовжити строк вирішення спору на один місяць.
У судове засідання 09.07.09 з'явились усі учасники судового процесу, окрім Відповідача та Третьої особи-2. Представник Позивача у повному обсязі підтримав заявлені ним позовні вимоги. Представник Третьої особи 1 надав суду усні пояснення з приводу предмету спору та повідомив, що підтримує заявлені позивачем вимоги.
Суд, керуючись ст. 77 ГПК України, вирішив слухання справі відкласти до 18.08.09.
18.08.09 у судове засідання з'явились усі учасники судового процесу, окрім Відповідача та Третьої особи-2. Відповідач будь-яких заперечень чи відзиву на позов не надав, тому суд згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справа розглядати справу за наявними у ній доказами та матеріалами.
Судом заслухані пояснення представників учасників процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд встановив.
18 травня 2007 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №41/07 (далі -Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно -частину приміщення автостанції „Миронівка”, площею 955,9 кв.м., що розміщене за адресою: м. Миронівна, вул.. 40 років Перемоги, 2а, що знаходиться на балансі Державного підприємства „Київпассервіс”.
Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
Передача об'єкта оренди, відповідно до п. 7.1 Договору, здійснюється орендодавцем через балансоутримувача шляхом укладення акту приймання-передавання майна.
Судом встановлено, що Майно за Договором оренди передане орендарю за відповідним актом приймання-передавання 01.06.2007 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди орендар, вступає у строкове платне користування Майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд прийшов до висновку, що орендар (Фізична особа -підприємець ОСОБА_2) вступив у строкове платне користування Майном (частина приміщення автостанції „Миронівка”, площею 955,9 кв.м., що розміщене за адресою: м. Миронівна, вул. 40 років Перемоги, 2а) лише 01.06.2007 року.
Як свідчать матеріали справи та позиція учасників процесу, 18 травня 2007 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, як орендар, та Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, як суборендар уклали договір суборенди №22, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення загальною площею 28,2 кв.м., яке, як зазначено у п. 1.2 договору суборенди, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 18.05.07, що укладений між орендарем та РВ ФДМУ по Київській області.
Цього ж дня, 18.05.07, учасники договору суборенди уклали акт приймання-передавання нежитлового приміщення на автостанції „Миронівка”, загальною площею 28,2 кв.м. під розміщення магазину роздрібної торгівлі.
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 774 ЦК України).
Відповідно до п. 10.2 Договору оренди, орендар не має права без дозволу орендодавця здавати орендоване майно, також частково, в піднайом або суборенду іншим особам.
Судом встановлено, що на момент укладення договору суборенди у орендаря була відсутня згода орендодавця (РВ ФДМУ по Київській області) на укладення договору суборенди.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Оскільки, як зазначалось вище, орендар (Фізична особа -підприємець ОСОБА_2) вступив у строкове платне користування Майном (частина приміщення автостанції „Миронівка”, площею 955,9 кв.м., що розміщене за адресою: м. Миронівна, вул. 40 років Перемоги, 2а) лише 01.06.2007 року, беручи до уваги відсутність згоди РВ ФДМУ по Київській області на укладення договору суборенди на момент його підписання сторонами, суд прийшов до висновку, що Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 уклав договір суборенди без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності.
На підставі вищевикладеного суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач не мав права на передачу нежитлових приміщень, що були предметом договору суборенди, у користування позивачу та, відповідно, укладення відповідного договору суборенди.
Відповідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведеної вимоги згідно ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Як встановлено судом та зазначалось вище, укладений між позивачем та відповідачем Договір суборенди суперечить , ч.1 ст.774 ЦКУ, ч. 1 ст. 761 ЦКУ.
За таких обставин, позов про визнання Договору суборенди недійсним обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідачів в доход державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір суборенди №22, що укладений 18.05.07 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою -підприємцем - ОСОБА_2.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (02183, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20015791876) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (08800, АДРЕСА_2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20015797260) 85,00 (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн. державного мита та 312,50 (триста дванадцять грн. п'ятдесят коп.) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
Дата підписання рішення 21.08.09