Запорізької області
08.09.10 Справа № 7/160/09-22/43/10
За позовом: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплайн”, м. Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство “Державний науково-дослідний та проектний вишукувальний інститут “НДІпроектреконструкція” в особі Запорізької філії, м.Запоріжжя
про виселення та стягнення 56 043,83 грн. неустойки
Суддя Ярешко О.В.
Представники сторін:
Від позивача - Петрякова А.В., довіреність №01/160 від 26.07.2010р.;
Від відповідача -Остапець Д.В., довіреність б/н від 01.08.2010р.;
Смердов Є.Г., довіреність б/н від 01.08.2010р.;
Від третьої особи -Косміна Л.П., довіреність ;
22.04.2009р. РВ ФДМУ по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання ТОВ “Комплайн” повернути Державному науково-дослідному та проектно-вишукувальному інституту “НДІпроектреконструкція” в особі Запорізької філії майно, яке є предметом договору оренди від 29.12.2006р. №2213/д, загальною площею по внутрішньому обміру 189 кв.м, відповідно до плану підвального, першого, четвертого поверхів з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 129-А, шляхом підписання акту прийому-передачі майна та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення речі.
Рішенням господарського суду від 31.08.2009р. у справі №7/160/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2010р. рішення господарського суду від 31.08.2009р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. у справі №7/160/09 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області №550 від 27.07.2010р. справу № 7/160/09 передано на новий розгляд судді Ярешко О.В.
Ухвалою господарського суду від 30.07.2010р. справу прийнято до провадження, справі присвоєно №7/160/09-22/43/10, судове засідання призначено на 31.08.2010р., учасників судового процесу зобов'язано надати документи, необхідні для вирішення спору.
Ухвалою суду від 31.08.2010р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.09.2010р.
08.09.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
30.08.2010р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині суми неустойки у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування, згідно з якою, з підстав, викладених у позові, просить стягнути з відповідача суму 56 043,83 грн. неустойки за період з 26.12.2008р. по 31.01.2010р. Заява про збільшення відповідає вимогам ст.22 ГПК України та прийнята судом до розгляду. В частині позовних вимог про зобов'язання повернути майно шляхом підписання акту приймання-передачі провадження у справі позивач просить припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що 31.01.2010р. відповідник акт сторонами вже підписано.
Таким чином, предметом розгляду є збільшені позовні вимоги, які мотивовано тим, що на адресу Орендаря було направлено лист №11-13-00328 від 20.01.2009р. з повідомленням про припинення терміну договору оренди державного нерухомого майна з 25.12.2008р. у зв'язку з закінченням строк, на який він був укладений та необхідністю підписати акту приймання-передавання майна. Відповідач повернути майно відмовився, вважав, що договір не припинив свою дію, продовжував користуватися приміщеннями та лише 31.01.2010р. повернув орендоване майно шляхом підписання акту приймання-передачі. У зв'язку з цим, на підставі ст.785 ЦК України позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати з дати припинення договору до дати фактичного повернення майна. Вимоги обґрунтовано ст.ст.26,27,29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.525, 526, 530, 785 ЦК України, п.п.9.3, 10.5, 10.6 договору оренди 2213/д від 29.12.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що у зв'язку з одержанням письмової згоди балансоутримувача та відсутності заяви з боку орендодавця про припинення терміну дії договору оренди, він продовжив свою дію згідно з п.10.6 договору. Ніякої заяви про бажання припинити дію договору та актів приймання передачі, на які посилається позивач, відповідачем не отримувалося. ТОВ ”Комплайн” 29.11.2008р. направив позивачу лист №412 з проханням розглянути питання продовження договору та у встановлений договором строк не одержав відмови. Отже, відповідач скористався своїм переважним правом на продовження договору оренди, подавши відповідну заяву до моменту його закінчення. 09.02.2009р. було направлено додатковий лист вих.№1 з проханням офіційно підтвердити продовження терміну договору. Про відсутність наміру продовжувати термін дії договору на підставі ст.73 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” відповідачу стало відомо тільки 30.03.2009р. (лист №11-13-01693), в той час як у зв'язку з відсутністю заяви про припинення договору протягом місяця після закінчення терміну його дії (25.12.2008р.), договір вважається продовженим на той же строк з 25.12.2008р. Посилання позивача в листі на ст.73 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” є незаконним, оскільки цей закон вступає в силу не раніше 1 січня 2009 року та цим законом не можуть регулюватися орендні відносини. Право орендодавця на припинення дії договору не має порушувати переважного права орендаря на його продовження, за умови, що орендодавець має намір продовжувати здавати це майно в оренду. Відсутність наміру продовження дії договору повинна бути обґрунтована та, згідно з п.3 ст.17 закону України “Про оренду державного та комунального майна”, обумовлена необхідністю використання майна для власних потреб. Крім того, лист позивача №11-13-01693 від 20.01.2009р. неможливо розцінювати як заяву про припинення договору, оскільки з його змісту не вбачається, що позивач не мав наміру продовжувати дію договору чи заперечував проти цього. Також цей лист не містить вимоги про повернення орендованого майна. ТОВ “Комплайн” після 25.12.008р. добросовісно виконував свої обов'язки та продовжував сплачувати орендну плату, яка приймалася позивачем без заперечень, що свідчить про прийняття ним пропозиції на продовження договору. Також відповідач зазначив, що розрахунок неустойки, наданий позивачем, є необґрунтованими, оскільки не містить інформації, яким саме чином його розраховано, які показники і чому саме вони приймалися при розрахунку. Нарахування неустойки за кожен місяць не передбачено та є необґрунтованим. Пунктом 9.3 договору оренди встановлено, що неустойка сплачується за весь час з дати припинення договору до підписання акту. Часові категорії “за весь час” та “за кожний місяць” не є тотожними. Просить у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, на підставі п.3 ст.219, ст.233 ГК України відповідач просить суд застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій.
Представник третьої в судовому засіданні 08.09.2010р. підтримав позицію відповідача, по суті спору пояснив, що вважає договір оренди продовжив свою дію, відповідач продовжував сплачувати орендну плату, яка приймалася позивачем, заборгованості з орендної плати ТОВ “Комплайн” не має.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
29.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комплайн” (Орендар, відповідач) укладено договір №2213/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізької філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” (третя особа у справі).
Відповідно умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в підвальний поверх будівлі інституту нежитлові приміщення (літера А-4, частини приміщень 11, 12), площею 82,40 кв.м., вбудовані в перший поверх будівлі інституту нежитлові приміщення (літера А-4, частини приміщення 15,17), площею 52,50 кв.м., вбудоване в четвертий поверх будівлі інституту нежитлове приміщення (літера А-4, частини приміщення 137), площею 54,1 кв.м. Загальною площею по внутрішньому обміру 189 кв.м., відповідно до плану підвального, першого, четвертого поверхів з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 129-А та яке знаходиться на балансі Запорізької філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” (п.п.1.1).
Відповідно до пункту 2.1 вступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та Акта прийому-передачі орендованого майна.
Приймання -передача приміщень підтверджується відповідним актом, яким був підписаний сторонами 29.12.2006р. та скріплений печатками (том 1 а.с. 11).
Згідно з п. 10.1 договір був укладений з 29.12.2006р. по 25.12.2007р.
21.12.2007р. сторонами підписано договір про зміни №2, згідно з яким внесено зміни до п.10.1 та встановлено, що термін договору оренди продовжений до 25.12.2008р.
Відповідно до п.10.5 договору оренди №2213/д від 29.12.2006р., він припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 10.6 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Як слідує з матеріалів справи, листом вих.№210 від 28.11.2008р. (том 1 а.с.10) Балансоутримувач повідомив Орендодавця про відсутність своїх заперечень проти продовження оренди ТОВ “Комплайн” приміщення загальною площею 189 кв.м. за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 129-а, строком на один рік.
20.01.2009р. Орендодавцем на юридичну адресу Орендаря, вказану в договорі (м.Запоріжжя, вул.Воронезька, 16, кв.84) було направлено лист №11-13-00328 (том 1 а.с. 24) від 20.01.2009р., відповідно до змісту якого повідомив, що відповідно до п.10.5 договору оренди від 29.12.2006р. №2213/д термін його дії припинився 25.12.2008р., внаслідок закінчення строку, на який його укладено; згідно зі статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” державне майно, яке було предметом договору оренди в подальшому може бути передано в оренду виключно на конкурсних засадах та направив для підписання примірники акту прийому-передачі майна. Направлення цього листа відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5007313, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.20 (на звороті). Відповідно до конверту (том 1 а.с.20), поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою поштового відділення “адресат не значиться” .
В матеріалах справи також міститься листи ТОВ “Комплайн”: вих.№412 від 29.11.2008р. адресований РВ ФДМУ по Запорізькій області з проханням розглянути питання про продовження оренди на 2009 рік згідно з договором №2213/д від 29.12.2006р. та вих.1 від 09.02.2009р. -з проханням підтвердити продовження дії договору на наступний термін (том 1 а.с. 53, 54). В останньому листі відповідач просив надати відповідь на адресу, за якою він орендував майно: вул.Перемоги, 129-а, офіс.105. У відповідь на лист №1 від 09.02.2009р. позивач своїм листом №11-13-01693 від 30.03.2009р. (том 1 а.с.54 (на звороті) зазначив, що договір оренди припинив свою дію 25.12.2008р., про що відповідач повідомлявся листом від 20.01.2009р. №11-13-00328 та йому було направлено для підписання акти приймання-передачі. У зв'язку з неодержанням підписаного відповідачем акту, позивач повторно направив йому для підписання примірники актів приймання-передачі. Одержання листа №11-13-01693 від 30.03.2009р відповідачем не заперечено.
22.04.2009р. РВ ФДМУ по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.
Оцінивши надані докази у сукупності, пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та порядку, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
До спірних відносин необхідно застосовувати Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який регулює спірні відносини, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин, а саме зі змінами, внесеними Законом №574-VI від 23.09.2008р.,
Частиною 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, законодавцем встановлено можливість продовження терміну дії договору на той самий термін і на тих самих умовах, обов'язковою умовою для чого є відсутність волевиявлення хоча б однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку з закінченням терміну його дії, яке повинно відбутись у відповідні строки.
Судом встановлено, що орендодавець в установлений договором та законом строк належним чином (лист №11-13-00328, направлений 20.01.2009р.) вчинив дії щодо повідомлення відповідача про припинення договору у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено (25.12.2008р.). Із змісту вказаного листа, а також направлення при цьому для підписання актів приймання-передачі майна неможливо зробити іншого висновку, ніж відсутність у орендодавця наміру щодо його продовження. В матеріалах справи містяться відповідні докази, які підтверджують направлення цього повідомлення, тому враховуючи вищевикладені приписи законодавства та умови договору оренди №2213/д, він припинився 25.12.2008р.
Заперечення відповідача стовно неодержання листа №11-13-00328 від 20.01.2008р. судом не приймаються, оскільки в даному випадку обов'язковим є доведення факту належного направлення заяви про припинення дії договору оренди. Нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавця підтверджувати факт отримання таких заяв. Вказаний лист було направлено на адресу м.Запоріжжя, вкул.Воронезька, 16, кв.84, яка була вказана в договорі оренди.
Відповідно до приписів ст.ст13, 14, 526 ЦК України цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, у разі зміни своєї адреси, відповідач, як орендар та сторона договору, повинен був одразу повідомити про це орендодавця. Неповідомлення своєчасно про зміну своєї адреси, що призвело до неодержання листа, не може вважатися поважною обставиною. Орендодавець відповідно до встановлених приписів законодавства в установлений термін реалізував своє право повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору. Згідно з матеріалами справи, відповідач належним чином повідомив позивача про своє місцезнаходження за іншою адресою лише 29.04.2009р. заявою “Про зміну адреси” (том 1 а.с.14), тобто вже після звернення позивача до суду. Обов'язок орендодавця з'ясовувати зміну місцезнаходження орендаря або направляти повідомлення за адресою місцезнаходження орендованого майна нормами закону не передбачено.
Враховуючи зафіксоване заперечення орендодавця щодо продовження дії договору, факт неотримання відповідачем заяви позивача про повернення орендованого майна до державної власності не є підставою для висновку про продовження дії договору на той же строк і на тих же умовах.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, є правовим наслідком розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження.
У пункті 2.5 договору оренди встановлено, що у разі припинення договору майно повертається Орендарем Орендодавцю або Балансоутримувачу (за вказівкою Орендодавця) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов'язок Орендаря здійснити повернення майна у разі закінчення строку дії договору, встановлений в пункті 5.8 договору.
Згідно ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст.785 ЦК України встановлений обов'язок негайного наймача повернути майно у разі припинення договору найму. Отже, обов'язок повернути спірне майно виник у відповідача з моменту закінчення дії договору, що був підставою для користування приміщенням, тобто з 25.12.2008р.
Таким чином, у відповідача, починаючи з 26.12.2008р. були відсутні правові підстави для користування державним нерухомим майном, яке було предметом договору оренди №2213/д від 29.12.2006р.
При цьому, суд не дає оцінки підставам відмови орендодавця від продовження дії договору оренди, які було ним викладено в листі від 20.01.2009р., та не приймає заперечення відповідача в цій частині. Враховуючи регламентовані законодавством принципи свободи договору, відсутність наміру його продовжувати однією із сторін не може піддаватись будь-якій ревізії. Приписи частини 3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції Закону №1022-VI від 19.02.2009р., не можуть застосовуватися до спірних відносин, які виникли до набрання чинності цими змінами, тому твердження відповідача, що відмова у продовженні договору могла мати місце лише у разі наміру власника використовувати майно для власних потреб, є необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що він продовжував здійснювати внесення орендної плати з відповідним посиланням призначення платежу в платіжних документах “за оренду майна”, які приймалися позивачем без заперечень, не впливають на вирішення спору та не спростовують висновків суду. Сплата позивачем коштів за користування майном та виконання інших його умов після закінчення строку дії договору оренди не є підставою вважати цей договір пролонгованим при наявності заперечень орендодавця щодо його продовження. Закон України від 10.06.2009р. “Про внесення змін до ст.73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” набирає чинності з дня його опублікування, тому не може поширюватися на взаємовідносини сторін по даному спору.
Відповідач після закінчення дії договору своєчасно майно не повернув, лише після звернення позивача до суду з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі, сторонами договору та Балансоутримувачем було підписано Акт прийому передачі державного нерухомого майна орендованого по договору від 29.12.2006р. №2213/д та скріплено підписи печатками. У зв'язку з цим провадження у праві в частині вимог про зобов'язання ТОВ “Комплайн” повернути майно третій особі (Балансоутримувачу) шляхом підписання акту приймання-передачі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Частиною 2 ст. ст.785 ЦК України встановлено: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з п.9.3 договору за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Відповідно до п.3.2 договору в редакції Договору про зміни №1 від 22.02.2007р., розмір орендної плати за грудень 2006р. без ПДВ встановлено в розмірі 1981,87 грн. Згідно з п.3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
На підставі вищезазначеної норми Закону та Договору позивачем, відповідно до розрахунку, доданого до заяви про збільшення вимог, нарахована відповідачу неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час неправомірного використання державного майна за період з 26.12.2008р. по 31.01.2010р. в сумі 73 041 грн. 86 коп., у тому числі: за 6 днів грудня 2008р. в розмірі -1071,52 грн. та за період січень 2009р. -січень 2010р. в розмірі по 5536,18 грн. щомісячно.
В пункті 3.8 договору оренди встановлено, що зайво перерахована до державного бюджету сума орендної плати зараховується в рахунок наступних платежів.
Згідно з поясненнями позивача, грошові кошти в розмірі, які відповідач сплачував після закінчення терміну дії договору згідно платіжних доручень з призначенням платежу “за орендну плату” позивач враховував в рахунок часткового погашення нарахованої ним неустойки, тому у зв'язку з цими оплатами, просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 56 043,83 грн.
Сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач своєчасно орендоване майно не повернув, належних доказів відсутності своєї вини суду не надав. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору №2213/д плата за користування майном здійснюється щомісячно. Передбачене законом відшкодування неустойки є забезпеченням належного виконання орендарем свого обов'язку в установленому порядку повернути майно після закінчення договору та є правовим наслідком порушення цього зобов'язання, тому твердження відповідача, що неустойка у розмірі подвійної орендної плати нараховується єдиноразово за весь час прострочення, а не за кожен місяць протсрочки є безпідставним.
Заперечення відповідача з посиланням на ч.6 ст.232 ГК України, згідно нарахування неустойки повинно припинятися через шість місяців, також є необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку в пункті 9.3 договору оренди встановлено, що неустойка нараховується за весь час від дати припинення договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Комплайн” 56043,83 грн. неустойки є обґрунтованими та законними, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Клопотання відповідача про зменшення на підставі ч.3 ст.219, ст.233 ГК України розміру неустойки задоволенню не підлягає. По-перше, таке зменшення є правом суду (п.3 ст.83 ГПК України), для застосування якого суд не вбачає виняткового випадку; по-друге, судом не встановлено неправомірності дій (бездіяльності) іншої сторони (позивача) у виникненні правопорушення; по-третє, відповідачем не надано доказів в підтвердження свого майнового стану; до того ж кошти зі сплати неустойки спрямовуються на поповнення державного бюджету, тому зменшення її розміру повинно бути достатньо обґрунтованим.
Відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати в розмірі 645 грн. 44 коп. державного мита, в тому числі за вимогу майнового та немайнового характеру, враховуючи, що майно за актом приймання передачі було повернуто після порушення провадження у справі, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст.15,16,391,611, ч.ч.1,2 ст.614, ст.ст.764, 785 ЦК України, ч.4 ст.291 ГК України, ст.17, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.22, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплайн” (69114, м.Запоріжжя, вул.Гудименка, буд.27, кв.131, код ЄДРПОУ 30502006, р/р26002038726502 АКІБ “УкрСибБанк”, м.Харків, МФО 351005) на користь державного бюджету Хортицького району (одержувач -Державний бюджет Хортицького району, 22080300, ЄДРПОУ 34676906, банк одержувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, р/р31119094700008) суму 56 043 (п'ятдесят шість тисяч сорок одна) грн. 83 коп. неустойки. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплайн” (69114, м.Запоріжжя, вул.Гудименка, буд.27, кв.131, код ЄДРПОУ 30502006, р/р26002038726502 АКІБ “УкрСибБанк”, м.Харків, МФО 351005) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 645 (шістсот сорок п'ять) грн. 44 коп. державного мита. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплайн” (69114, м.Запоріжжя, вул.Гудименка, буд.27, кв.131, код ЄДРПОУ 30502006, р/р26002038726502 АКІБ “УкрСибБанк”, м.Харків, МФО 351005) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
2. Провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання ТОВ “Комплайн” повернути майно шляхом підписання акту прийому-передачі припинити за відсутністю предмету спору.
Суддя
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено10.09.2010р.