Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "07" вересня 2010 р. Справа № 15/926
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: Лічкової Н.В. - директора, наказ від 15.03.2004р.
від відповідача: Васьківської Н.Г. - представника за довіреністювід 20.08.2009р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Малого приватного підприємства "Атлант - Будсервіс" (м. Коростень)
до Відкритого акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" (м.Коростень)
про стягнення 3189,31 грн.
Мале приватне підприємство "Атлант-Будсервіс" звернулось з позовом до суду про стягнення на його користь з Відкритого акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" 3189,31грн., із яких 2780,00грн. заборгованості, 305,80грн. інфляційних та 103,51грн. - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 36) відповідно до якої, просить суд припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 305,80грн. інфляційних та 103,51грн. - 3% річних на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою в цій частині від позову. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 2780,00грн.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, господарський суд, роз'яснивши представнику позивача наслідки відмови від позовних вимог, прийшов до висновку, що вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині повернення попередньої оплати в сумі 2780,00грн. не заперечував, про що зазначив у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.35).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009р. позивачем факсимільним зв'язком було отримано від відповідача рахунок-фактуру №000004-2601 від 26.01.2009р. на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт краном КС-2561 на суму 2100,00грн. (а.с.10) та 07.02.2009р. позивачем факсимільним зв'язком було отримано від відповідача рахунок-фактуру №000014-0602 від 06.02.2009р. на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт краном КС-2561 на суму 680,00грн. (а.с. 9).
Позивач, 02.02.2009р., згідно платіжного доручення №26 (а.с.12), перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 2100,00грн., як попередню оплату за виконання робіт згідно рахунку-фактури №000004-2601 від 26.01.2009р. та 09.02.2009р., згідно платіжного доручення №31 (а.с.11), перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 680,00грн., як попередню оплату за виконання робіт згідно рахунку-фактури №000014-0602 від 06.02.2009р.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Нормою ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Беручи до уваги характер зобов'язань, які склалися між сторонами - відповідачем виставлено до сплати позивачу рахунки за навантажувально-розвантажувальні роботи крана, а позивачем оплачені ці рахунки, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини по виконанню підрядних робіт. Загальні положення про підряд закріплені в Главі 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Оскільки сторони не визначили конкретні строки щодо виконання робіт, то відповідно до статті 846 ЦК України, роботи мали бути виконані відповідачем в розумні строки.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем оплачені виставлені відповідачем рахунки майже одразу після їх виставлення, зокрема, рахунок №000004-2601 від 26.01.2009р. оплачено 02.02.2009р., рахунок №000014-0602 від 06.02.2009р. оплачено 09.02.2009р. Натомість, відповідач протягом тривалого часу (з дня оплати до дня направлення претензії - 02.06.2010р. пройшло більш ніж рік) не надав позивачу послуги по виконанню навантажувально-розвантажувальних робіт і перераховані кошти позивачу не повернув.
Таким чином, реалізація домовленостей сторін щодо виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, оплата яких була здійснена позивачем в сумі 2780,00грн. фактично не відбулася. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 02.06.2010р. було направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) про повернення суми попередньої оплати в розмірі 2780,00грн., що підтверджується фіскальним чеком № 4712 від 02.06.2010р. (а.с. 15).
Відповідач відповідь на зазначену вимогу не направив, грошових коштів в сумі 2780,00грн. не повернув.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Положення вказаної норми підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі, як такого, що пов'язаний із відновленням майнового стану позивача, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону, тощо. У даному випадку, такі підстави відсутні.
За таких обставин, вимоги позивача, з урахуванням заяви від 07.09.2010р. про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 2780,00грн., які не були повернуті відповідачу на вимогу від 02.06.2010р., є правомірними.
Відповідачем не наведено підстав для збереження у себе перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 2780,00грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач проти вимог щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 2780,00грн. не заперечував, на час розгляду справи доказів перерахування позивачу грошових коштів в сумі 2780,00грн., суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти в сумі 2780,00грн., сплачені позивачем у якості попередньої оплати. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 305,80грн. інфляційних та 103,51грн. - 3% річних підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 11, 509, 846, 1212 ЦК України, ст. 174, ч. 1 ст. 175 ГК України та керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 -85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" (11508, м.Коростень, вул. Чапаєва, 3, ідентифікаційний код 05519267)
на користь Малого приватного підприємства "Атлант - Будсервіс" (11509, м.Коростень, вул. Сосновського, буд. 30/4, ідентифікаційний код 32510918)
- 2780,00грн. попередньої оплати,
- 88,91грн. витрат по сплаті державного мита,
- 205,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 305,80грн. інфляційних та 103,51грн. - 3% річних.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кравець С.Г.
Повне рішення складено: "13" вересня 2010 року.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2,3 - сторонам