83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.08.10 р. Справа № 2/131
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь” м. Курахове
про: стягнення заборгованості в розмірі в розмірі 4570366,84грн.
за участю прокурора: Пономарьов А.О. - за посвідченням
представників сторін:
від позивача: Шевера О.О. - за довір.
від відповідача: Мельник Н.В. - за довір.
У судовому засідання 04.08.2010р. було оголошено перерву до 19.08.2010р., 19.08.2010р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 25.08.2010р.
Позивач, Державна інноваційна фінансова кредитна установа м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь” м. Курахове про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 4312738,00грн.; 166701,30грн. пені; 66552,22грн. індексу інфляції та 24375,32грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору кредиту, а саме не поверненням спірної суми кредиту та застосування штрафних санкцій за невиконання грошового зобовьязання. Як на правові підстави посилається на статтю 509, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.
Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній зменшує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту та збільшує позовні вимог в частині стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 3787738грн., пеню в розмірі 287389,97грн., індекс інфляції в розмірі 67182,22грн. та 3% річних в розмірі 44223,98грн.
Також, позивачем надано заяву від 25.08.2010р., де останній просить вважати періодом стягнення збитків від інфляції за договором про надання кредиту № 07-0016/к від 19.11.2007р. з 31.12.2009р. по 31.03.2010р.
З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, де визнав суму основного боргу за договором кредиту № 07-0016/к від 19.11.2007р. та зазначив, що позивачем невірно обраховані штрафні санкції. У відзиві на позов зазначає, що визнає позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з погашення кредиту у розмірі 3787738грн., пеню у розмірі 281159,34грн., 3% річних у розмірі 43281,45грн., індекс інфляції в розмірі 15315,58грн. Також відповідач просить на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.08.2010р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено за клопотанням представника відповідача.
10.08.2010р. прокурор повідомив про вступ у розгляд справи в інтересах Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та надав повідомлення в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги підтримав.
Під час слухання справи сторонами не одноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши правовідносини, що виникали між сторонами, надані докази в обґрунтування наявності боргу за заявленими позивачем підставами, суд
19.11.2007р. між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (Кредитор) в особі в.о. генерального директора Стеблинського Миколи Михайловича, який діяв на підставі Статут та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електросталь” (Позичальник) в особі директора Лама Матвія Марковича, який діяв на підставі Статуту був укладений договір про надання кредиту № 07-0016/К.
За цим договором Кредитор на підставі протоколу конкурсної комісії від 08.11.2007р. № 14, за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 „Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузі економіки, у першу чергу з впровадженням передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел” зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, надати Позичальнику кредит в сумі 79785640,00 гривень.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що кредит надається з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту „Освоєння та виробництво квадратної лінії заготовки на електросталь плавному комплексі з використання сучасної енергозберігаючої технології”.
Розділом 2 „Умови договору” визначено, що Позичальник за користування кредитом сплачує Кредитору 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Позичальник здійснює повернення кредиту Кредитору щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків а користування кредитом.
Якщо останній день строку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, згідно з Договором, припадає на день, що не є банківським днем, то погашення кредиту та сплата відсотків за користування ним переноситься на наступний банківський день.
Пунктом 5.5. договору встановлено, що Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту.
Такі відсотки за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (місяці), виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році і сплачуються у строки, вказані в Графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
У разі дострокового повернення кредиту (його частини) Позичальником, сума відсотків за користування ним підлягає сплаті відповідно до кількості днів фактичного користування кредитом, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році.
Згідно до п. 5.7. договору у разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, Позичальник повинен сплатити Кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.
Пунктом 5.8. договору передбачено, що у разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, Позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої з дати виникнення такої заборгованості.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк договору починає свій перебіг з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що видача кредитних коштів за кредитним договором № 07-0016/к в загальній сумі 79785640,00грн. позивачем виконані належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 18.12.2007р. на суму 35000052,00грн. та № 72 від 18.12.2007р. на суму 44785588,00грн.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що за час дії кредитного договору відповідачем належним чином та в повному обсязі не виконував зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування, що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.
Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість за повернення кредитних коштів в розмірі 3787738грн. за період з січня 2010р. по липень 2010р., що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.
Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою договір № 07-0016/К від 19.11.2007р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не надав до матеріалів справи доказів повного та своєчасного погашення заборгованості за договорами кредиту, в зв'язку з чим судом встановлений факт відсутності сплати спірної заборгованості відповідачем.
З поданої позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач вказує на порушення його суб'єктивного матеріального права, а саме, права на своєчасне отримання кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про задоволення вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу за кредитним договором в розмірі 3787738грн., оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення погашення суми кредиту.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 287389,97грн. за період з 31.12.2009р. по 31.07.2010р. на підставі п. 5.7., 5.8. договору.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 287389,97грн. підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Так, як видно з розрахунку пені, позивачем нараховано пеню в розмірі 877,97грн. за період з 05.01.10р. по 25.02.10р. на суму заборгованості в розмірі 74439,03грн.
Однак, заборгованість в сумі 74439,03грн. є нарахованими відсотками по кредиту за період з 01.01.2010р. по 05.01.2010р. та відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом строк сплати відсотків за січень 2010р. настав лише - 31.01.2010р., таким чином позивачем безпідставно здійснено нарахування пені на заборгованість в розмірі 74439,03грн.
Щодо нарахованої пені в розмірі 28042,54грн. за період з 01.03.2010р. по 23.03.2010р. на суму боргу в розмірі 2170843,26грн., то суд зазначає, що виходячи з матеріалів справи у період з 01.03.2010р. по 23.03.2010р. за відповідачем об лікувалася заборгованість в розмірі 2156369грн., у зв'язку з чим й розмір пені за період з 01.03.2010р. по 23.03.2010р. складає 27855,56грн.
Стосовно нарахованої пені у період з 24.03.2010р. по 29.03.2010р. на суму заборгованості в розмірі 337870,47грн., то вказана сума є процентами за користування кредитом за березень 2010р., проте згідно до матеріалів справи строк оплати таких процентів настає тільки 31.03.2010р., у зв'язку з чим позивачем безпідставно здійснено нарахування пені на вказану суму.
Відносно нарахованої позивачем пені за період з 05.05.2010р. по 27.05.2010р. на заборгованість в розмірі 2224604,77грн., то суд виходить з того, що заборгованість відповідача у спірному періоду складала 2156369,00грн., сума в розмірі 68235,77грн. є нарахованими відсотками за травень 2010р., а строк оплати процентів за користування кредитів, що нараховуються за травень визначений сторонами як 31.05.2010р., таким чином розмір пені за період з 05.05.2010р. по 27.05.2010р. складає 27855,56грн.
При нарахуванні пені за період з 22.06.2010р. по 29.06.2010р. на заборгованість в розмірі 4312738грн., позивачем не враховано здійснену відповідачем оплату в розмірі 300000грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 4012738грн., а отже й розмір пені за період з 22.06.2010р. по 29.06.2010р. повинен складати 16710,58грн.
Враховуючи вище викладене, розмір пені за період з 31.12.2009р. по 31.07.2010р. складає всього 283092,56грн. та підлягає стягненню у вказаній сумі, в задоволенні решти вимог, щодо стягнення пені суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо заперечень відповідача, то вони судом не приймаються у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю. Розрахунок відповідача в частині нарахування пені та 3% річних обґрунтовується здійсненими оплатами у спірному періоді. Проте, посилання та такі оплати судом не приймається, з огляду на той факт, що при перерахуванні грошових коштів відповідачем чітко визначено призначення платежу, як то погашення заборгованості за кредитом, або сплата процентів за користування кредитом. Таким чином, позивачем правомірно відносилося погашення саме на заборгованість по кредиту або на оплату процентів.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 44203,98грн. за період з 31.12.2009р. по 31.07.2010р. та індекс інфляції в розмірі 66552,22грн. за період з 31.12.2009р. по 31.03.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 43581,07грн. з аналогічних підстав, що викладені в обґрунтування часткової відмови у задоволенні стягнення пені.
Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 66552,22грн. за період з 31.12.2009р. по 31.03.2010р., то перевіривши розрахунок індекс інфляції згідно з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 51111,97грн. за період з 31.12.2009р. по 31.03.2010р., з огляду на наступне.
При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; при цьому умовно необхідно вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 числи відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (Лист Верховного суду від 03.04.1997р., № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
З розрахунку наданого позивачем, вбачається, що останнім здійснено розрахунок індексу інфляції за кожний день, а не за місяць, у зв'язку з чим такий розрахунок індексу інфляції суд вважає не вірним.
Проте, при нарахуванні індексу інфляції за період з 01.02.2010р. по 25.02.2010р. та за період з 01.03.2010р. по 23.03.2010р. позивач мав право нарахувати індекс інфляції за повний місяць, що за лютий 2010р. складає 41010,29грн., а за березень 2010р. складає 19407,32грн. Однак, суд виходить із заявленої позивачем до стягнення у вказані періоді заявлені суми у лютому 2010р. - 36616,34грн., а у березні 2010р. - 14495,63грн., що є правом позивача та такі вимоги позивача підлягають задоволенню.
Стосовно позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно боржника та грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, то воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.
Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 59, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,
Позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь” м. Курахове про стягнення 4186534,17грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь” (85612, м. Курахове, Промислова зона, 70 - юридична адреса; 83009, м. Донецьк, вул.. Новоросійська, 13 - поштова адреса; р/р 26000198009211 у ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 32582387) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 65Б, п/р 265030031061 у АТ „Український банк реконструкції та розвитку”, МФО 380883, ЄДРПОУ 00041467) заборгованість в розмірі 3787738грн., пеню в розмірі 283092,56грн., індекс інфляції в розмірі 51111,97грн., 3% річних в розмірі 43581,07грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25372,02грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 234,81грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.
Видати накази на примусове виконання після набрання рішенням законної сили.
Суддя