Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101
Іменем України
09.09.2010Справа №2-7/3271-2010
За позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора (98300, м. Керч, вул. К. Маркса, 28) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)
До відповідача Глазівської сільської ради (98220, Ленінський район, с. Глазівка, вул. Караханяна, 1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Асанов Енвер Айдерович (98233, Ленінський район, с. Красногірка, вул. Ланченко, 16)
Про визнання недійсним рішення.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Прокурор - не з'явився.
Третя особа - не з'явився.
Суть спору: Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Глазівської сільської ради від 15.03.2006 р. «Про дозвіл на складання проекту землеустрою» щодо відведення громадянину Асанову Е. А. земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: Ленінський р-н, с. Юркіно, вул. Миру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки ним був наданий дозвіл га складення землевпорядної документації по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, у той час як містобудівною документацією с. Юркіно розміщення та будівництво індивідуальних житлових будинків по вул. Миру не передбачено, а згідно з листом Глазівської сільської ради та сектору містобудування та архітектури Ленінської райдержадміністрації містобудівна документація с. Юркіно Ленінського району до теперішнього часу знаходиться на стадії розробки та у встановленому порядку не затверджена.
Ухвалою ГС АР Крим від 17.08.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Асанов Енвер Айдерович.
Представники сторін, третя особа та прокурор у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
Рішенням Глазівської сільської ради від 15.03.2006 р. «Про дозвіл на складання проекту землеустрою» громадянину Асанову Енверу Айдеровичу наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,15 га під будівництво та обслуговування жилого будинку, розташованого за адресою: с. Юркіне, вул. Мира.
Вважаючи вказане рішення таким, що було прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства, Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом про визнання його недійсним та скасування.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до чинного законодавства підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.
За ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селиш,, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Органами, уповноваженими розпоряджатися землями в межах населених пунктів, є відповідні сільські, селищні, міські ради відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Згідно приписів статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Стверджуючи про невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства, прокурор посилається на те, що містобудівною документацією с. Юркіно розміщення та будівництво індивідуальних житлових будинків по вул. Миру не передбачено, а згідно з листом Глазівської сільської ради та сектору містобудування та архітектури Ленінської райдержадміністрації містобудівна документація с. Юркіно Ленінського району до теперішнього часу знаходиться на стадії розробки та у встановленому порядку не затверджена.
Однак, вказані обставини не є підставою для скасування спірного рішення.
Так, відповідно до положень статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Однією з категорії земель, згідно зі статтею 19 ЗК України, є землі житлової та громадської забудови.
Статтею 38 Земельного кодексу України обумовлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
З аналізу вказаної статті вбачається, що для віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови необхідна наявність двох умов:
1) земельна ділянка має бути розташована в межах населеного пункту;
2) вона повинна «використовуватися для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування».
Вичерпного переліку «об'єктів загального користування» законодавчо не визначено.
Поняття «межі населених пунктів» визначається частиною 1 статті 173 ЗК України як умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію відповідного населеного пункту від інших територій.
На думку суду положення статті 38 Земельного кодексу України щодо належності до земель житлової та громадської забудови земельних ділянок, «які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування», слід розуміти так, що до даної категорії земель належать і ділянки, що не використовуються, але призначені для вказаних потреб.
Виходячи із змісту глави 6 ЗК України, до земель житлової забудови слід відносити земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (ст. 40), земельні ділянки житлово-будівельних (жилих) кооперативів (ст. 41) та земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків (ст. 42).
Враховуючи, що спірним рішенням Глазівської сільської ради від 15.03.2006 р. громадянину Асанову Енверу Айдеровичу був наданий дозвіл на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, суд вважає, що відчужувана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Отже, використання земель житлової та громадської забудови характеризується певними особливостями, зокрема, воно здійснюється на плановій основі, тобто відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації тощо.
Судом встановлено, що на момент прийняття Глазівською сільською радою спірного рішення (тобто станом на 15.03.2006 р.) була відсутня затверджена у встановленому порядку містобудівна документація с. Юркіне Ленінського району.
Проте, суд зазначає, що нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Закону України «Про планування і забудову територій» не встановлено вимогу щодо обов'язкового розроблення проекту розподілу території кварталу, мікрорайону при розробленні та погодженні проекту відведення земельної ділянки та не заборонено відведення земельної ділянки у разі відсутності розробленої та затвердженої містобудівної документації.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Проте, всупереч наведеним нормам прокурор та позивач не надали суду доказів того, що якоюсь нормою чинного законодавства України встановлена пряма заборона на відведення земельної ділянки у випадку відсутності затвердженої містобудівної документації.
При цьому, суд звертає увагу на те, що абзацом другим пункту 1.4 частини першої розділу IV Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим N 241-3/02 від 18.09.2002, передбачено, що у випадку розміщення об'єкту в умовах здійснення забудови чи на вільній від неї площі при відсутності місцевих правил забудови чи затвердженої містобудівної документації замовником виконується містобудівне обґрунтування, яке може бути сполучено з ескізним проектом. Аналогічна норма міститься в пункті 3.2 Типових регіональних правилах забудови, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 р. N 219, а також в чинній редакції статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Отже, з наведеного також вбачається, що відсутність затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації населеного пункту не є перешкодою для надання зацікавленій особі земельної ділянки для забудови, а лише є підставою для розроблення такою особою містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта забудови.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що спірне рішення Глазівської сільської ради від 15.03.2006 р. було прийнято в межах наданих їй повноважень, без порушень норм чинного законодавства, а покладені прокурором в основу заявленого позову обставини не можуть бути визнані достатніми для визнання цього рішення недійсним .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя господарського суду
Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний
Рішення підписано 14.09.2010 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.