07 вересня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3934/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Заяц А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, третя особа - Чутівський районний суд Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
18 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (далі - ТУ ДСА у Полтавській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»(далі -постанова КМУ №865) в частині нарахування та виплати посадового окладу відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати встановлених законами України у відповідні періоди, та щодо невиконання вимог ч.4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки за вислугу років.
- зобов'язати ТУ ДСА у Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату за період з 03.12.2007 р. по 31.07.2010 р. відповідно до вимог ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»виходячи з посадового окладу, передбаченого у додатку 6 до постанови КМУ №865 у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, що визначені законами України у відповідні періоди без обмежень, встановлених пунктом 41 постанови КМУ №865;
- зобов'язати ТУ ДСА у Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити щомісячну надбавку за вислугу років з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. у розмірі передбаченому ч.4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що працює суддею Чутівського районного суду Полтавської області з 04.11.2004 р. і відповідно до вимог ст. 126 Конституції України, ст. 123 Закону України «Про судоустрій України», ст. 44 Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1992 р. №2862-XII (далі -Закон №2862-XII), пп. 6.1, 6.2 Європейської Хартії, держава зобов'язана забезпечити її належним рівнем винагороди. Зазначає, що згідно додатку 6 до постанови КМУ №865 посадовий оклад судді районного суду становить 7,5 розмірів мінімальних заробітних плат. При цьому, положення пункту 41 цієї постанови, яким посадовий оклад визначено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., визнано протиправним та скасовано постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р., залишеною без змін у цій частині ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 р. У зв'язку з цим позивач вважає, що з 03.12.2007 р. (дата набрання законної сили постанови Печерського районного суду), відповідач зобов'язаний був нараховувати заробітну плату з посадового окладу, визначеного з розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законодавством України на момент її нарахування, а не з урахуванням визначеного постановою КМУ №865 розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., та щомісячну надбавку за вислугу років обчислену від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила такі задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. У наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що заробітна плата суддів відповідно до ч.1 ст. 44 Закону №2862-XII складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок, при цьому згідно чинного законодавства та роз'яснень ДСА України посадовий оклад встановлюється відповідно до постанови КМУ №865 з урахуванням пункту 41, надбавка за вислугу років розраховується від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Постанова КМУ №865 не визнана нечинною та не скасована, тому кожний її пункт є обов'язковим до виконання. Виплата суддям надбавок та збільшення посадових окладів може здійснюватися лише в межах асигнувань, передбачених на утримання відповідних судів. Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами. Крім того, у законах України про Державний бюджет на 2007-20109 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань іншими юридичними особами.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Чутівського районного суду Полтавської області згідно Указу Президента України від 04.11.2006 р. №1367/2004, обрана безстроково на посаду судді цього ж суду згідно постанови Верховної Ради України від 13.05.2010 р. №2195-VІ.
10.03.2005 р. рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу судді Чутівського районного суду Полтавської області Ланні Яні Олександрівні присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас.
24.04.2008 р. рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу судді Чутівського районного суду Полтавської області Ланні Яні Олександрівні присвоєно четвертий кваліфікаційний клас.
Позивач не згоден із розмірами нарахованої та виплаченої йому заробітної плати з 03.12.2007 р. по 31.07.2010 р. та щомісячної надбавки за вислугу років з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. у зв'язку з чим оскаржив дії (бездіяльність) відповідачів щодо нарахування та виплати вказаних сум до суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч.1 ст.130 Конституції є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 07.07.2010 р. №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Частиною 4 цієї ж норми встановлено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Таким чином, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, є гарантією забезпечення незалежності судді.
У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 р. 3(94) 12 (994 323) зазначається: «Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе».
Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон «Про статус суддів», прийнятої 10.07.1998 р., передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Згідно з ч.1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», якою визначені складові матеріального забезпечення суддів, що застосовуються до 31.12.2010 р., заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Постановою КМУ №865 затверджено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів (додаток №6 до постанови), в якій визначено, що посадовий оклад судді районного суду встановлюється у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. №1310 постанову КМУ №865 було доповнено пунктом 41, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
З огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається щорічно Законом України «Про Державний бюджет»на відповідний рік із відповідною прогресією до зростання, приписами пункту 41 постанови КМУ №865 фактично обмежено встановлене законом право судді на обчислення посадового окладу із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Враховуючи наведене, правомірність пункту 41 постанови КМУ №865 була предметом судового розгляду.
Так, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р., визнано протиправним та скасовано пункт 41 постанови КМУ №865. Зазначені судові рішення в цій частині залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2008 р. При цьому Вищим адміністративним судом України зазначено, що Кабінет Міністрів України усупереч вимогам п.14 ст. 92 Конституції встановивши розміри посадових окладів суддів залежно від розмірів мінімальної заробітної плати на день ухвалення нормативно-правового акта з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, обмежив обсяг досягнутих прав.
Вказане підтверджується правовими позиціями Конституційного Суду України, який наводячи тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що містяться в ч.3 ст. 22 Конституції України, у своєму Рішенні від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначив, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод -це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням».
Посилання представника відповідача на обов'язковість приписів постанови КМУ №865, яка не визнана нечинною та не скасована у встановленому порядку, суд оцінює критично, оскільки постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. вирішено питання щодо правомірності нормативно-правового акту, тому вказане судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано відповідний пункт підзаконного нормативно-правового акту є обов'язковим для всіх учасників правовідносин, на яких поширюється дія цього нормативно-правового акту.
Таким чином, з 03.12.2007 р. (дата набрання законної сили постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р.) розмір посадового окладу судді повинен був визначатися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, а не з розміру 332 грн.
Так, законами про Державний бюджет на 2007, 2008, 2009, 2010 роки були встановлені наступні розміри мінімальних заробітних плат:
- у 2007 році: 400 грн. -з 01.01.2007 р., 420 грн. -з 01.04.2007 р., 440 грн. -з 01.07.2007 р., та 460 грн. -з 01.10.2007 р. (ст. 76 Закону України від 19.12.2006 р. №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»);
- у 2008 році: 515 грн. -з 01.01.2008 р., 525 грн. -з 01.04.2008 р., 545 грн. -з 01.10.2008 р. та 605 грн. -з 01.12.2008 р. (ст. 59 Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»);
- у 2009 році: 605 грн. -з 01.01.2009 р., 625 грн. - з 01.04.2009 р., 630 грн. -з 01.07.2009 р., 650 грн. -з 01.10.2009 р., 744 грн. -з 01.11.2009 р. (ст. 55 Закону України від 26.12.2008 р. №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.11.2009 р. №1715-VI);
- у 2010 році: 869 грн. -з 01.01.2010 р., 884 грн. -з 01.04.2010 р., 888 грн. -з 01.07.2010 р., 907 грн. -з 01.10.2010 р., 922 грн. -з 01.12.2010 р. (ст. 53 Закону України від 27.04.2010 р. №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»).
Разом з тим, судом встановлено, що заробітна плата позивача з 03.12.2007 р. нараховується та виплачується виходячи із розміру посадового окладу 2 490,00 грн. (332 х 7,5), тобто, у відповідності з приписами пункту 41 постанови КМУ №865, а не відповідно до встановлених законами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік розмірів мінімальної заробітної плати.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем при нарахуванні з 03.12.2007 р. та виплаті заробітної плати позивачу порушено право останнього на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність щодо виконання вимог ч.1 ст. 44 Закону №2862-XII з урахуванням постанови КМУ №865, у зв'язку з чим така бездіяльність підлягає визнанню протиправною.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши ТУ ДСА у Полтавській області здійснити перерахунок з 03.12.2007 р. по 31.07.2010 р. та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату згідно вимог ч.1 ст. 44 Закону №2862-VІ виходячи з посадового окладу згідно додатку 6 до постанови КМУ №865 у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених положеннями законів України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік без обмежень, встановлених пунктом 41 постанови КМУ №865.
Відносно нарахування та виплати позивачу щомісячної надбавки за вислугу років, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 4 ст. 44 Закону №2862-XII (в редакції Закону, яка діяла до змін, внесених Законом від 28.12.2007 р. №107-VI) встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом від 28.12.2007 р. №107-VI (підпункт "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II) було внесено зміни до ч.4 ст. 44 Закону №2862-XII, а саме -слова «загальної суми щомісячного заробітку»замінено словами «посадового окладу».
Зміни до ч.4 ст. 44 Закону №2862-XII, внесені Законом від 28.12.2007 р. №107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22.05.2008 р. втратила чинність норма Закону від 28.12.2007 р. №107-VI, а норма ч.4 ст. 44 Закону №2862-XII відновила свою дію в редакції, яка передбачено розмір надбавки за вислугу років виходячи із загальної суми щомісячного заробітку, а не з посадового окладу.
Разом з тим, судом встановлено та підтверджено поясненнями представника відповідача, що щомісячна надбавка за вислугу років позивача з 22.05.2008 р. розраховується у відсотках від розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, а не від загальної суми щомісячного заробітку до складу якого, крім посадового окладу та доплат за кваліфікаційні класи, належать премії, надбавка за вислугу років та інших надбавки.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем при нарахуванні з 22.05.2008 р. та виплаті щомісячної надбавки за вислугу років позивача, безпідставно обмежено право останнього на отримання надбавки у встановленому законом розмірі, допущено бездіяльність щодо виконання вимог ч.4 ст. 44 Закону №2862-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, зобов'язавши ТУ ДСА в Полтавській області здійснити перерахунок з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому ч.4 ст. 44 Закону №2862-XII виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Доводи представника відповідача відносно того, що бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, а для забезпечення прав позивача не були виділені кошти у необхідній сумі, у законах про Державний бюджет України на 2007-2010 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань, суд не бере до уваги з огляду те, що непередбачення державою бюджетних асигнувань у належному розмірі для надання матеріального забезпечення суддям не може бути виправданням порушення права судді на належний рівень матеріального забезпечення, встановлений чинним законодавством України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справи «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України»та ін.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 126 Конституції України, ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VІ, ст.ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1992 р. №2862-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 р. №865, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, ст.ст. 9, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, третя особа - Чутівський районний суд Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо ненарахування ОСОБА_1 посадового окладу за період з 03.12.2007 р. по 31.07.2010 р. у відповідності до розмірів мінімальної заробітної плати встановлених законами України на відповідні періоди та щомісячної надбавки за вислугу років за період з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. відповідно до вимог ч.4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 03.12.2007 р. по 31.07.2010 р. відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. обчислену з посадового окладу передбаченого в додатку 6 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат без обмежень, встановлених пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років за період з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. у розмірі передбаченому ч.4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. обчислену від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2010 року.
Суддя Є.Б. Супрун