07 вересня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3896/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Серги С.М.,
при секретарі - Курбалі А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного Управління МВС України в Полтавській області, УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 серпня 2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління МВС України в Полтавській області, УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності відповідачів щодо видачі ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) та ОСОБА_2 (02.04.1990 р.н.) посвідки на постійне проживання в Україні; зобов'язання видати посвідки на постійне проживання в Україні як особам без громадянства.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що з 2009 року вони неодноразово зверталися до ГУМВС України в Полтавській області та УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області з необхідними документами для отримання посвідки на постійне проживання в Україні, однак з невідомих причин до даного часу відповідні дозвільні документи не оформлені та не видані.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ГУМВС України в Полтавській області у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У письмових поясненнях зазначав, що у березні 2010 року позивачі зверталися на особистий прийом до начальника ВГІРФО Кременчуцького МУ ГУМВС з питання документування їх посвідкою на постійне проживання в Україні. Для подальшого вирішення даного питання відповідні документи надіслані до УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області, однак відповіді на вказане звернення позивачам не направлялось.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.05.1998 громадянка Вірменії ОСОБА_4 разом із своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибула на постійне проживання до України.
22.07.2003 ОСОБА_4 порушила клопотання про надання дозволу на імміграцію в Україну разом із своїми неповнолітніми дітьми. Рішенням УГІРФО УМВС в Полтавській області від 16.12.2004 клопотання про надання дозволу на імміграцію задоволено. 18.01.2005 громадянка Вірменії ОСОБА_4 зареєстрована разом із неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням УГІРФО УМВС України у Полтавській області від 20.02.2008 дозвіл на імміграцію ОСОБА_4 разом із дітьми скасовано.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.11.2008 рішення УГІРФО УМВС України у Полтавській області від 20.02.2008 визнано нечинним, зобов'язано повернути ОСОБА_4 вилучену в неї посвідку на постійне проживання, поновлено анульовану реєстрацію місця проживання ОСОБА_4.
05.03.2010 громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали довідку в Посольстві Вірменії в Україні про їх неналежність до громадянства країни попереднього проживання, змінивши свій статус з іноземців на осіб без громадянства.
У березні 2010 року позивачі зверталися на особистий прийом до начальника ВГІРФО Кременчуцького МУ ГУМВС з питання документування їх посвідкою на постійне проживання в Україні. 24.03.2010 за вихідним № 8/2212 з метою вирішення даного питання відповідні документи надіслано до УГІРФО ГУМВСУ в Полтавській області для подальшого розгляду та прийняття рішення, однак відповіді на вказане звернення позивачам не надходило.
Оцінюючи обгрунтованість позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання видати посвідки на постійне проживання в Україні як особам без громадянства, суд зазначає наступне.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 за № 2491-III (надалі - Закон № 2491-III) та Порядком формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 за № 1983 (надалі - Порядок).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 вказаного Закону дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
На підставі вказаної норми 22.07.2003 ОСОБА_4 порушила клопотання про надання дозволу на імміграцію в Україну разом із своїми неповнолітніми дітьми. 18.01.2005 громадянка Вірменії ОСОБА_4 зареєстрована разом із неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 1 Закону № 2491-III визначено, що посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Відповідно до пункту 3 Порядку посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що оформлення і видача посвідок здійснюються територіальними органами і підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем проживання іммігрантів. Згідно з пунктом 6 Порядку посвідка оформляється протягом тижня після подання заяви іммігрантом.
У зв'язку із досягненням повноліття, позивачі у березні 2010 року звернулися до ВГІРФО Кременчуцького МУ ГУМВС з питання документування їх посвідкою на постійне проживання в Україні, однак до моменту розгляду справи посвідку на постійне проживання в Україні як особам без громадянства не оформлено, обгрунтованої відмови у її видачі також не направлено.
Суд розцінює бездіяльність УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області щодо невидачі позивачам посвідок протиправною з огляду на наступне.
05.03.2010 громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали довідку в Посольстві Вірменії в Україні про їх неналежність до громадянства країни попереднього проживання, таким чином змінивши свій статус з іноземців на осіб без громадянства.
Згідно довідки ОСББ громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно зареєстровані з 18.01.2005 за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, суд приймає до уваги, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука скасовано рішення УГІРФО ГУМВСУ в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію, що є підтвердженням правомірності перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території України.
Таким чином, бездіяльність УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області щодо невидачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні як особам без громадянства, порушує права позивачів, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправною.
Позовні вимоги щодо визнання бездіяльності ГУМВС України в Полтавській області щодо невидачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки оформлення і видача посвідок здійснюються територіальними органами і підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності УГІРФО ГУМВС України В Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1, ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні протиправною та зобов'язання УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні.
Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.
У зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, з державного бюджету України на користь позивачів підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного Управління МВС України в Полтавській області, УГІРФО ГУМВС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині ненадання ОСОБА_1, ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні протиправною.
Зобов'язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати у вигляді судового збору у розмірі 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2010 року.
Суддя С.М. Серга