20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/3024/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Черей О.В. (в судових засіданнях 13.06.2023 та 20.06.2023)
арбітражний керуючий Шишлов О.М. (в судових засіданнях 13.06.2023 та 20.06.2023)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 05.04.2023
та на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про закриття провадження
у справі № 922/3024/21
за заявою ОСОБА_1
про визнання неплатоспроможним,
1. Постановою Господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі № 922/3024/21, зокрема, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника.
2. 21.11.2022 до Господарського суду Харківської області від АТ "Укрексімбанк" надійшла заява про закриття провадження у справі з посиланням на положення пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 відмовлено АТ "Укрексімбанк" у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
4. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, АТ "Укрексімбанк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 21.04.2023 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 19.04.2023 ВИХ. 0000606/12707-23 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про закриття провадження у справі №922/3024/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/3024/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному склад суду від 25.04.2023.
8. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3024/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про закриття провадження у справі; призначено розгляд касаційної скарги на 13.06.2023 о 10:15 год.
9. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2023 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 922/3024/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про закриття провадження у справі до 14 год. 10 хв. 20.06.2023.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись з ухваленою постановою, АТ "Укрексімбанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду клопотання про закриття провадження у справі.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що подання неправдивих відомостей свідчить про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами та є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
11.2 Оскаржувані судові рішення не узгоджуються з приписами статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вказана норма не визначає імперативно стадії процедури на якій можливе закриття провадження у справі через неповноту даних в декларації боржника. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
11.3 Судом першої інстанції двічі, ухвалами від 18.10.2022 та від 17.01.2023, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укрексімбанк" про витребування доказів, при цьому, подане до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України також не було вирішено.
11.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що представнику АТ "Укрексімбанк" на момент прийняття зборами кредиторів рішення про схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, не були відомі обставини у зв'язку з якими подано клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство. При цьому, на зборах кредиторів представник АТ "Укрексімбанк" не голосував з схвалення вказаного звіту.
12. Представник скаржника в судових засіданнях 13.06.2023 та 20.06.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
13. Арбітражним керуючим Шишловим О.М. подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
14. Арбітражний керуючий Шишлов О.М. в судових засіданнях 13.06.2023 та 20.06.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2, 11.3, 11.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
18.1 Верховний Суд зауважує, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
18.2 З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
18.3 Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
18.4 За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
18.5 Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.
18.6 З наведеного суд підсумовує, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
18.7 Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
18.8 Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
18.9 Як вбачається із приписів пункту 11 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
18.10 Згідно частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація.
18.11 Згідно з положеннями частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
18.12 Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
18.13 Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
18.14 Кодексом України з процедур банкрутства, наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 № 593/5 "Про порядок подання арбітражними керуючими обов'язкових відомостей (інформації)" не передбачено імперативних норм щодо встановленої форми подання керуючим реструктуризацією звіту за результатами перевірки декларації боржника у справі про неплатоспроможність.
18.15 Отже, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника за своєю суттю відображає зміст встановлених при відповідній перевірці обставин. При цьому, допустивши виявлення нових відомостей щодо майнового стану боржника, які останнім не були зазначені, або їх неточності, керуючий реструктуризацією, в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства, повідомляє боржника за результатами проведеної перевірки вказаних обставин. Керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
18.16 Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.17 Закон не передбачає перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
18.18 Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, яка має назву "Збори кредиторів" передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
18.19 За змістом частини другої наведеної статті основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
18.20 Отже, Кодексом України з процедур банкрутства за результатами встановленого факту невідповідності інформації або її неточності у декларації про майновий стан боржника у випадку їх неусунення впродовж встановленого законодавством строку на стадії реструктуризації боргів боржника передбачено наявність підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
18.21 При цьому, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
18.22 За змістом пункту 1 частини сьомої наведеної вище статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки можуть бути усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
18.23 Аналіз наведеної правової норми свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
18.24 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
18.25 Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
18.26 Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 також зауважила, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
18.27 Задля ефективної реалізації боржником цього права Кодекс України з процедур банкрутства передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
18.28 Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
18.29 Згідно статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.
18.30 Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.
18.31 Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у серпні 2021 на виконання положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства ОСОБА_1 як фізичною особою разом із заявою про визнання його неплатоспроможним надано до господарського суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018 - 2020 роки.
18.32 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
18.33 04.10.2021 до суду першої інстанції від керуючого реструктуризацією надійшов звіт про результати перевірки декларації, за результатами якого було виявлено перелік невідповідностей, які боржник повинен був усунути.
18.34 Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2021 до суду від боржника разом із супровідним листом надійшли уточнені декларації про його майновий стан за 2018 - 2020 роки, з урахуванням звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника.
18.35 Під час перевірки декларації боржника, арбітражним керуючим у відповідному звіті було надано оцінку та зазначено про те, що:
(1) боржник проживає один та не має осіб, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі осіб, які спільно проживають з ним, але не перебувають у шлюбі;
(2) зареєстроване місце проживання збігається з адресою місця проживання АДРЕСА_1 ;
(3) квартира за адресою: АДРЕСА_1 не належить боржнику, що підтверджується інформацією з реєстру речових прав;
(4) квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 (мати боржника) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.06.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 2864.
18.36 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2021 затверджено реєстр кредиторів, визнано у тому числі вимоги АТ "Укрексімбанк" в розмірі 14 752 740,88 грн, з яких: 14 665 526,43 грн - сума основного боргу, забезпечена заставою майна боржника, 87 214,45 грн - пеня, забезпечена заставою майна боржника, а також 4 540,00грн витрат зі сплати судового збору.
18.37 Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.11.2021 зборами кредиторів ОСОБА_1 , на яких були присутні - арбітражний керуючий Шишлов О.М., кредитор - ФОП Завгородній С.І. (кількість голосів 8674) та заставний кредитор - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", оформлених відповідним протоколом, керуючий реструктуризації Шишлов О.М., відзвітував про виконану роботу під час виконання повноважень керуючого реструктуризації боржника, у тому числі про складання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.
18.38 За наслідком проведення засідань зборами кредиторів було прийнято низку рішень, зокрема, про схвалення звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.
18.39 Судами попередніх інстанцій встановлено, що заставний кредитор - АТ "Укрексімбанк", заперечень проти схвалення звіту реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника не висловив. Окрім цього, на зборах було прийнято рішення не схвалювати план реструктуризації боргів боржника на вищезазначених умовах, звернутися з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича за його згодою.
18.40 Постановою господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у цій справі, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1, припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шишлова О.М., визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника, призначено керуючим реалізацією майна боржника - ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шишлова О.М.
18.41 З огляду на наведене, судова процедура реструктуризації боргів боржника на цей час завершена, а справа щодо неплатоспроможності боржника перебуває на стадії процедури погашення боргів.
18.42 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що приписи статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, поширюють свою дію і на правовідносини неплатоспроможності фізичних осіб, з урахуванням особливостей передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб".
18.43 За приписами положень частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
18.44 Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
18.45 Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
18.46 Обґрунтовуючи свою заяву про закриття провадження у справі, скаржник посилався, зокрема, на положення пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якого суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
18.47 Разом з тим, враховуючи наведене, вказана підстава для закриття провадження у справі про неплатоспроможність не відноситься до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, за наявності яких, з огляду на приписи частини другої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі можливо закрити на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом).
18.48 При цьому, підстави для закриття провадження у справі про банкрутство на стадії погашення боргів, тобто після визнання боржника банкрутом, визначені вказаними положеннями є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
18.49 Натомість, підстава для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка зазначена у заяві скаржника, відноситься до підстав передбачених пунктом 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, яка не може бути застосована у цьому випадку, враховуючи приписи частини другої вказаної статті, з огляду на те, що боржника визнано банкрутом, а провадження у цій справі знаходиться на стадії процедури погашення боргів.
18.50 Тому, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що аналіз статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, дає підстави для висновку, що законодавцем диференційовано умови закриття провадження у справі про банкрутство, в тому числі, у залежності від стадії відповідного провадження. При цьому підстави, визначені статтею 123 Кодексу України з процедур банкрутства щодо закриття провадження у зв'язку з недоліками поданих декларацій у цьому випадку не можуть свідчити про наявність виникнення умов для застосування положень щодо закриття провадження у справі про банкрутство, визначених статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.51 З огляду на викладене та враховуючи на те, що у цьому випадку реструктуризація боргів фізичної особи завершена, боржник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом, справа щодо неплатоспроможності фізичної особи перебуває на стадії погашення боргів, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування у цьому випадку підстав для закриття провадження у справі про банкрутство, визначених положеннями статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, та, як наслідок, про відмову у задоволенні клопотання скаржника про закриття провадження у справі.
18.52 Також, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18.53 При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
18.54 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
18.55 Зокрема, оцінюючи подібність справи № 910/6639/20 на постанову у якій посилається скаржник та справи, що розглядається № 922/3024/21, колегія суддів зазначає наступне.
18.56 У справі № 910/6639/20 предметом розгляду були заява боржника про визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів та клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, які були подані на стадії реструктуризації боргів.
18.57 У своїй постанові від 22.09.2021 Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 та пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.58 Натомість, у справі № 922/3024/21, в цьому випадку, предметом розгляду є заява АТ "Укрексімбанк" про закриття провадження у справі, яка була подана після визнання боржника банкрутом та на стадії погашення боргів боржника.
18.59 Отже, предмет спору у наведеній справі № 910/6639/20 та у справі, що розглядається № 922/3024/21 є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин у вказаній справі не є подібними до змісту правовідносин у справі № 922/3024/21, оскільки у суду в цьому випадку відсутні підстави для застосування пункту 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на законодавче обмеження для застосування вказаної норми після визнання боржника банкрутом (частина друга статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства).
18.60 Крім того, висновки у наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаній справі скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаного судового рішення, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин, в контексті досліджуваних судами у справі № 922/3024/21 доказів та встановлених фактичних обставин.
19. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
20. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
21. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
22. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
23. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
24. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
25. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
26. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
27. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/3024/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.01.2023 щодо розгляду заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/3024/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк