Категорія №2.33
Іменем України
02 вересня 2010 року Справа № 2а-5611/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі Сіряцькому А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, -
20 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 займав посаду старшого інспектора-чергового чергової частини-1 міського відділення міліції (МВМ-1 - сел. Ювілейне, вул.Леніна, 7) Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, тому ніякого відношення до 2-го міського відділення міліції (МВМ-2 - квартал Зарєчний, 7) Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області він не мав, перебував там 12-13 червня 2010 року виключно на усне прохання свого обласного міліцейського керівництва про допомогу у чергуванні на сержантській посаді у цьому другому відділенні міліції виключно на підставі своєї добровільної згоди допомогти керівництву МВМ-2 Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, що підтверджується текстом п.6 оскарженого наказу від 18 червня 2010 року № 667. Отже, за будь-які дії міліцейських службовців 2-го міського відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області позивач як міліцейський службовець 1-го міського відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області відповідати не може. Оскільки позивач ніколи не призначався на посаду помічника старшого інспектора-чергового чергової частини 2-го міського відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, його ніхто ніколи не знайомив з посадовими обов'язками міліцейського службовця на цій посаді, що вдруге виключає будь-яку його провину в тій чи іншій протиправній діяльності робітників міліції цього другого МВМ Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.
Позивач зазначає, що він ніколи не був знайомий з «вказівками МВС України від 30.05.2001 року № 4127/Ан», що згадуються у абз.7 описової частини та у п.6 наказної частини наказу начальника управління МВС України в Луганській області від 18 червня 2010 року № 667 про його звільнення як невиконані ним. В наказі від 18 червня 2010 року № 667 не зазначено, який із службових обов'язків порушено позивачем.
Всупереч вимог ч.ч. 10, 15 ст.14 затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України керівництво відповідача за цим позовом не взяло до уваги ні без декількох місяців 20-річний стаж служби позивача в органах МВС України, ні перебування на його утриманні тяжко хворого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ні перебуваючого у реанімації невиліковно хворого на рак батька позивача.
Позивач зазначає, що не допускаючи його з 05 липня 2010 року до виконання своїх службових обов'язків старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го міського відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, керівництво управління УМВС України в Луганській області робить це незаконно ще й з тієї причини, що за наказом № 667 від 18 червня 2010 року звільнений був не ОСОБА_1, а схожі за прізвищем якісь інші робітники міліції - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Оскільки наступний кадровий наказ відповідача за № 292 о/с від 02 липня 2010 року у своє обґрунтування посилається саме на цей адміністративний наказ № 667 о/с від 18 червня 2010 року, звільнення з лав органів внутрішніх справ України є протиправним.
Ухвалою від 02.09.2010 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині стягнення з УМВС України в Луганській області на користь старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області ОСОБА_1 його середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 05 липня 2010 року по день фактичного поновлення його на цій посаді.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача 1 - УМВС України в Луганській області, в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністартвиного позову через їх необґрунтованість, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях, в яких зазначено, що 12.06.2010 року до чергової частини МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ надійшло повідомлення про конфліктну ситуацію невідомими особами. З метою перевірки вказаної інформації на місце події була направлена слідчо-оперативна група вказаного підрозділу міліції, якою було затримано громадянина ОСОБА_6 При доставлянні громадянина ОСОБА_6 приблизно о 20.35 до МВМ-2 з явними ознаками тілесних ушкоджень, чергові чергової частини МВМ-2 Артемівськогог РВ ЛМУ старші інспектори-чергові майор міліції ОСОБА_7 та майор міліції ОСОБА_8 в порушення вимог вказівки МВС України від 30.05.2001 №4127/Ан, проігнорували факт наявності у ОСОБА_6 явних тілесних ушкоджень, допустили його перебування у приміщенні МВМ-2 без проведення необхідного медичного огляду та надання йому кваліфікованої лікарської допомоги. Своїми діями позивач порушив вимоги своїх посадових обов'язків, нормативних документів МВС України, а саме Наказ 181 від 28.04.2009 року, яким затверджена інструкція з організації діяльності чергових частин органів та підрозділів внутрішніх справ України направленої на захист інтересів суспільства і держави від противоправних посягань.
Відповідно до нормативних документів МВС чергова частина - це підрозділ, який забезпечує оперативне управління силами і засобами органів і підрозділів внутрішніх справ (далі - ОВС), цілодобово перебуває в постійній готовності для реагування на злочинні прояви, надзвичайні ситуації, інші події і є координуючим органом управління при розкритті злочинів.
Оперативний черговий є старшим добового наряду чергової частини і чергових частин підпорядкованих ОВС та:
- здійснює загальне керівництво роботою чергових нарядів;
- забезпечує робочий контроль і взаємодію з черговими частинами й групами структурних підрозділів ГУМВС, УМВС, МУ;
- забезпечує безперервне стеження за станом оперативної обстановки території обслуговування, організацію реагування на її зміни, збір і опрацювання оперативної інформації, що надходить із місць;
- здійснює прийом заяв і повідомлень про злочини, події та правопорушення, організовує перевірку та прийняття невідкладних заходів що; їх вирішення;
- віддає обов'язкові до виконання накази.
При розгляді обставин щодо правопорушника черговий зобов'язані перевірити законність доставляння: установити особу доставленого та забезпечити його огляд (у необхідності із залученням медичного працівника) вимагати від працівника ОВС скласти протокол про адміністративне правопорушення.
У разі необґрунтованого доставлення громадян, негайно звільнити доставленого й запропонувати особі, винній в необґрунтованому доставлянні, вибачитися, роз'яснити особі, яка допустила не законне доставляння, неправомірність його дій.
В ході службового розслідування було встановлено, що гр. ОСОБА_6 без законних на те підстав утримувався в приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ.
ОСОБА_6 була необхідна медична допомога, яка здійснена не була.
Вранці 13.06.2010 року Петров почав висловлювати скарги на погіршення здоров'я, короткочасно втрачав свідомість, тільки після цього була викликана бригада швидкої медичної допомоги, лікарями якої констатована його смерть.
Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах законодавства і підлягають задоволенню, а дії посадових осіб ГУМВС щодо звільнення позивача з ОВС правомірні, а наказ ГУМВС не підлягає скасуванню.
Відповідача 2 - начальник УМВС України в Луганській області Польськой Є.М., в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши думку представника позивача, представника відповідача 1, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу начальника УМВС України в Луганській області від 01.03.2005 року позивач прийнятий на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.
Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 18.06.2010 року № 667 «Про покарання окремих працівників УМВСУ» старшого інспектора-чергового чергової частини МВМ-1 Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
На підставі вказаного наказу начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 02.07.2010 року було прийнято наказ № 292 о/с про звільнення з органів МВС у запас збройних сил за 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1 (М-034703), старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, з 05 липня 2010 року.
Насамперед, суд вважає за необхідне визначити термін - «публічна служба».
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних, політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу". Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті орган прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх та інших, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу", якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» підстав припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, що наведені в цій статті.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо обґрунтованості притягнення публічних службовців до дисциплінарної відповідальності необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, визначаються виключно законами України.
Чинне законодавство не містить єдиного поняття дисциплінарного правопорушення (проступку). Тому суд виходить з положень частини першої статті 14 Закону України «Про державну службу», в якій зазначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. Крім того, на окремі види публічної служби поширюється дія дисциплінарних статутів, у яких по іншому може розкриватись поняття дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що оскаржувані накази від 18.06.2010 року № 667 та від 02.07.2010 року № 292 о/с було прийнято на підставі висновку службового розслідування за фактом смерті у приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ громадянина ОСОБА_6, згідно якого за самоусунення від виконання службових обов'язків, грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ігнорування вимог вказівки МВС України № 4127/Ан-2001, що виразилось у самоусуненні від керівництва діями добового наряду під час проведення ними заходів з перевірки на причетність до скоєння злочинів доставленого до приміщення МВМ-2 громадянина ОСОБА_6, ігнорування факту наявності у нього явних тілесних ушкоджень, допущення його перебування у приміщенні ОВС без проведення необхідного медичного огляду та надання кваліфікованої лікарської допомоги, звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України - старшого інспектора-чергового чергової частини МВМ-2 Артемівського РВ майора міліції ОСОБА_5.
Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що згідно усної вказівки керівництва Артемівського РВ ЛМУ позивач знаходився на чергуванні на посаді помічника старшого інспектора-чергового чергової частини 2-го міського відділення міліції Артемівського РВ ЛМУ. Вказаний факт сторонами не заперечувався.
Таким чином, суд вважає, що позивач ніколи не призначався на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, з якої його звільнено згідно матеріалів службового розслідування за фактом смерті у приміщенні МВМ-2 Артемівського РВ ЛМУ громадянина ОСОБА_6
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Як вбачається з оскаржуваних наказів, в них не зазначено, яку саме з вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України було порушено позивачем. Тобто, відповідачем не доведено факт порушення позивачем будь-якої вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України.
Крім того, в абзаці 7 описової частини наказу начальника УМВС України в Луганській області від 18.06.2010 року № 667 «Про покарання окремих працівників УМВСУ» зазначено, що позивач порушив вимоги вказівки МВС України від 30.05.2001 року № 4127/Ан.
Однак, відповідачами не надано доказів ознайомлення позивача із вказівкою МВС України від 30.05.2001 року № 4127/Ан. Оскільки відповідачами не доведено факт ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеною вказівкою, суд вважає, що позивач не міг порушити її вимог, тому як не знав про її існування.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що в даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Системний аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, та наданих сторонами доказів, свідчить про необґрунтованість прийнятих відповідачем рішень щодо звільнення позивача.
Таким чином, суд вважає, що пункт 6 наказної частини наказу начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. від 18 червня 2010 року № 667 о/с та наказ від 02 липня 2010 року № 292 о/с начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 05 липня 2010 року з органів Міністерства внутрішніх справ України з посади старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області за п. 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України прийняті всупереч Закону. Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 17, 18, 71,72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області, начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії УМВС України в Луганській області по звільненню майора міліції ОСОБА_1 з 05 липня 2010 року з органів Міністерства внутрішніх справ України з посади старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області за п. 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України згідно наказів від 18 червня 2010 року № 667 о/с та від 02 липня 2010 року № 292 о/с.
Скасувати пункт 6 наказної частини наказу начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. від 18 червня 2010 року № 667 о/с та наказ від 02 липня 2010 року № 292 о/с начальника УМВС України в Луганській області Польськой Є.М. про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 05 липня 2010 року з органів Міністерства внутрішніх справ України з посади старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області за п. 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з дня звільнення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини 1-го відділення міліції Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову буде складено у повному обсязі та підписано 07 вересня 2010 року.
СуддяУшаков Т.С.