30.08.2010 < копія >
25 серпня 2010 р. Справа № 2а-7711/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потолової Г. В. < Текст >
при секретаріРагімові Ф.В.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Дніпропетровській області в особі про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
02.07.2010 року начальник 11-ї самостійної державної пожежної частини м.Кривого Рогу Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, полковник служби цивільного захисту ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління МНС України в Дніпропетровській області в особі начальника генерал-лейтенанта цивільного захисту Бутківського Віктора Володимировича та зобов'язання останнього надати позивачу відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування заперечень посилається на те, що особи, які працюють за цивільно-правовими угодами (до такої категорії осіб відноситься й позивач) не користуються правом на відпустку. Також, представник відповідача зазначає, що мати дітей позивача, як приватний підприємець, не має права на будь-який вид відпусток, у тому числі, на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вона не перебуває в трудових відносинах, але як застрахована особа вона має право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в органі праці та соціального захисту населення за місцем своєї реєстрації.
Одночасно, представник відповідача вказує, що рапорт ОСОБА_3 розглянуто, за результатами чого надано відповідь, яка позивачем отримана.
Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази та оцінивши їх у сукупності, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі начальника Головного управління МНС України в Дніпропетровській області генерал-лейтенанта служби цивільного захисту Бутківським Віктором Володимировичем (далі - Відповідач) та полковником служби цивільного захисту, начальником 11-ї самостійної державної пожежної частини м.Кривого Рогу (СДПЧ-11) Головного управління МНС України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 (далі - Позивач) укладено контракт від 01.07.2008 року № 2257/08 про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту (далі - Контракт). Контракт укладено на три роки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року у Позивача народилися дві доньки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7-8). Як зазначає позивач, у зв'язку з виходом на роботу матері дітей - ОСОБА_7, та отримання нею більшої заробітної плати, виникла необхідність батька дітей взяти відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Позивач вказує, що близьких та інших родичів, які б могли доглядати за дітьми у нього та матері дітей не має. Тому, відповідно до ст.179 ч.7 КЗпП України, ст.18 Закону України «Про відпустки», п.79 пп.4 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Позивач подав Відповідачу Рапорт від 07 травня 2010 року про надання відпустки по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а також довідку про те що мати дітей вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки та довідку з Управління праці та соціального захисту населення про те, що ОСОБА_7 не перебуває у них на обліку та не отримує допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку (а.с.9-11).
Рапорт з додатками було прийнято 07 травня 2010 року начальником відділу по роботі з персоналом Криворізького Міського Управління ГУ МНС України в Дніпропетровській області Мовчаном К.В., що підтверджується відміткою про отримання.
Позивач вказує на те, що рапорт не розглянутий та будь-якої відповіді ним не отримано. А тому, вважає таку бездіяльність посадових осіб ГУ МНС України у Дніпропетровській області неправомірною, а свої права порушеними, оскільки як батько дітей, він не може використати можливість отримати відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
За таких обставин, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин до суду.
В обґрунтування позовних вимог представниками позивача у судовому засіданні зазначено про те, що відпустка для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку - це соціальна гарантія держави.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами та їх обґрунтуванням, посилається на те, що особи, які працюють за цивільно-правовими угодами (до такої категорії осіб відноситься й позивач) не користуються правом на відпустку.
При цьому, представник відповідача у своїх запереченнях посилається на ст.2 Закону України «Про відпустки».
Також, представник відповідача зазначає, що мати дітей позивача - ОСОБА_7, як приватний підприємець, не має права на будь-який вид відпусток, у тому числі, на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вона не перебуває в трудових відносинах, але як застрахована особа вона має право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в органі праці та соціального захисту населення за місцем своєї реєстрації.
В обґрунтування такої позиції відповідач посилається на ст.42 Господарського кодексу України та Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.
Крім того, позивач також посилається на норми Закону України «Про правові засади цивільного захисту», а саме: ст.1, відповідно до якої служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру та ст.42, якою визначено, що порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 21.07.2005 № 629). Також, на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом (Закон України від 5 березня 2009 року № 1068-УІ).
А ст.63-1 цього ж Закону України визначає, що пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється у порядку та в розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тому, відповідач доходить до висновку, що у даному випадку відсутня підстава для надання батькові дитини, який виконує державні функції пов 'язані із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо мати дітей -приватний підприємець і здійснює господарську діяльність, спрямовану на отримання прибутку (доходу).
Що стосується розглядання рапорту ОСОБА_3 від 07.05.2010 р., представник відповідача зазначає наступне.
Дійсно, 07.05.2010 р. позивачем на ім'я начальника Головного управління МНС України в Дніпропетровській області подано відповідний рапорт (а.с.9), який того ж дня факсом передано з Криворізького міського управління Головного управління МНС України в Дніпропетровській області на розгляд до Головного управління (Відповідача).
Відповідач вказує, що зазначений рапорт складено позивачем з порушенням вимог Дисциплінарного статуту, проте, листом від 17.05.2010 за № 1679/15 Головним управлінням (відповідачем по справі) позивачу надано відповідь з порушеного питання. Вищезазначений лист було зареєстровано в канцелярії Головного управління МНС України на стор.178 Журналу реєстрації вихідних документів № 419 на фірмовому бланку за № 2793 виконавцем Альохіною Н.І. (витяг з Журналу (копія) додана до матеріалів справи) і через канцелярію простою кореспонденцією направлено Позивачу за адресою реєстрації.
Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін документи та пояснення у судовому засіданні, суд погоджується з фактом доведення відповідачем відсутності бездіяльності у вигляді нездійснення розгляду рапорту позивача, оскільки це підтверджується копіями титульного, 178-го та останнього аркушів Журналу реєстрації вихідних документів, відомостей відправлень простої письмової кореспонденції та іншими документами, які в копіях додані до матеріалів адміністративної справи.
Однак, всупереч приписам ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено факту отримання позивачем відповіді від 17.05.2010 за № 1679/15. Посилання представника відповідача на довідку з місця роботи матері дітей, яку позивач надав до Головного управління і на розгляд до суду (змінена печатка з суб'єкта підприємницкої діяльності «ОСОБА_7» на приватне підприємство «Сан Тревел Сервіс» директором якого є ОСОБА_7.), не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.69-71 КАС України.
Також, суд не погоджується з трактуванням представником відповідача норм діючого законодавства України.
Так, представник відповідача посилається на ст.42 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», якою визначено , що порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
На вимогу суду представником відповідача надано роздруковане зі законодавчої бази Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 629.
Пунктом 10 цього Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують обов'язки відповідно до законодавства та цього Положення.
А підпунктом 4 пункту 79 цього ж Положення визначено, що особам рядового і начальницького складу надаються згідно із законодавством соціальні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому, не визначено - особою рядового і начальницького складу повинна бути жінка чи чоловік, батько чи мати дитини (дітей).
Суд звертає увагу, що Рапорт позивача від 07.05.2010 р. був наданий з посиланням на ст.18 Закону України «Про відпустки» та пп.4 п.79 Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту
Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом України «Про відпустки», Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України (ст.1 Закон України «Про відпустки»).
Статтею 2 Закону України «Про відпустки», на яку посилалася представник відповідача, визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Право на відпустки забезпечується:
- гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;
- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Отже, висновок відповідача, що особи, які працюють за цивільно-правовими угодами (зокрема, й позивач) не користуються правом на відпустку, не ґрунтується на Законі.
Статтею 18 Закону України «Про відпустки» визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.
Факт батьківства, а також здійснення ОСОБА_3 (позивачем по справі) фактичного догляду за доньками не заперечується відповідачем та його представником і не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
А тому, позиція відповідача щодо відсутності у позивача права на соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку спростована матеріалами адміністративної справи, поясненнями представників сторін у судовому засіданні та нормами діючого законодавства України.
Також, суд звертає увагу, що ст.3 Конституції України - Основного Закону України - передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст.21 Конституції України).
Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 Конституції України).
Отже, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - це право людини та гарантія Держави.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи очевидність протиправності дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - ОСОБА_3, судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією № 15/F87B9945F24A від 02.07.2010 р.
Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління МНС України в Дніпропетровській області в особі начальника Бутківського Віктора Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Дії Головного управління МНС України в Дніпропетровській області в особі начальника Бутківського Віктора Володимировича, що полягають у ненаданні ОСОБА_3 відпустки для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління МНС України в Дніпропетровській області в особі начальника Бутківського Віктора Володимировича надати ОСОБА_3 відпустку для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 (50050, АДРЕСА_1) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок та строки, передбачені ст.ст.186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 30.08.2010 р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Г. В. Потолова
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >