вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.09.10Справа №2а-10695/10/6/0170
(10:50)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Усковій О.І.,
за участю представників: позивача Пефті С.В. та третьої особи Полевік І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»»
про спонукання до виконання певних дій,
Позивач звернувся у суд позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови Залізничного ВДВС від 22.07.09 у частині накладення арешту на нежитлову будівлю, що належить ТОВ «Кримстройторг», магазин «Дельфін» розташованого за адресою: м. Керч, вул. Леніна, 30, площею 1766,9 кв.м. Позов мотивовано, тим що за іпотечним договором укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» 14.12.2006 року вказана нерухомість забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань підприємства перед банком за даним договором. Враховуючи, що зобов'язання за іпотечним договором були зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон на відчуження нерухомого майна, відповідач при прийнятті постанови 22.07.09 повинен був врахувати дані про права інших осіб на нерухоме майно за вказаною адресою. Дані обставини не враховані відповідачем, що на думку позивача тягне скасування постанови у цій частині.
Ухвалою суду від 26.08.2010 року залучено до участі у справі ПАТ «УкрСиббанк» у якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача у суді позов підтримав, на його задоволенні наполягав з підстав викладених вище, пропуск строку звернення у суд обґрунтував отриманням від відповідача оскаржуваної постанови 10.08.10, яку просить врахувати як поважну.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином, надіслав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні вимог позивача.
Представник третьої особи вважав, обґрунтованими вимоги позивача, не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець, здійсняючи свої повноваження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірки, огляди приміщень і сховищ, накладати арешт на майно боржника, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом та інше.
Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо законності оскаржуваної постанови, винесеної відповідачем, який являється суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнята зазначена постанова на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Так, по справі встановлено. 14 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кримстройторг» було укладено кредитний договір № 11094687000, згідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав позивачу кредит - грошові кошти в сумі 1700000 грн. Остаточний термін погашення кредиту встановлений до 12.12.2009 року, строк дії договору застави встановлено до повного погашення заборгованості за кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Кримстройторг» за цим договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кримстройторг» 14 грудня 2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого відповідно до п. 1.1., п.1.4 є нежитлова будівля магазину загальною площею 1766,90 кв. метрів, яка знаходиться за адресою м. Керч вул. Леніна буд. 30.
У відповідності до п. 1.2. договору, іпотекою забезпечується вимоги АКІБ «УкрСиббанк», яки виникають з кредитного договору № 11094687000 від 14.12.2006 року. Відповідно до п. 6.1. договору іпотеки, договір діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору.
Відповідно до положень п. 6.2. договору, ст. 15 Закону України «Про заставу», ст.ст. 4 Закону України «Про іпотеку», накладено заборону відчуження в Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис 4 від 14.12.2006 року, реєстровий номер обтяження 1754, реєстраційний номер 4223127).
22.07.2009 року Залізничним районним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно - нежитлову будівля магазину загальною площею 1766,90 кв. метрів, яка знаходиться за адресою м. Керч вул. Леніна буд. 30.
На момент винесення вказаної постанови у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір реєстр № 1753 від 14.12.2006 року, об'єкт обтяження: нежитлова будівля за адресою м. Керч вулиця Леніна б. 30, номер об'єкту: 1152245, номер державної реєстрації - 4223127, боржник: ТОВ „Кримстройторг", дата реєстрації: 14.12.2006 року.
Однак, вказані обставини не були враховані відповідачем при накладенні арешту на майно ТОВ «Кримстройторг», у тому числі на нежитлову будівлю за адресою: м. Керч, вул. Леніна б. 30.
Таким чином, відповідачем накладено арешт на заставне майно АТ «УкрСиббанк», відносно якого право позивача обмежене у відповідності до Законів України «Про заставу» та «Про іпотеку».
Також ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника
коштів;
- та коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника
заставодержателю.
Таким чином відповідачем не враховано факт виникнення у банка права іпотеки перед іншими стягувачами, ще є порушенням вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, заслуговують уваги доводи позивача щодо обґрунтованості пропуску 10-ти денного строку звернення до суду передбаченого для оскарження постанови державного виконавця встановленого ст.181 КАС України.
Стаття 99 КАС України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з досліджених матеріалів виконавчого провадження в інформації про направлення постанови про накладення арешту від 22.07.09, значиться відмітка про отримання її копії позивачем 10.08.10, що приймається судом, як уважна причина пропуску строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення відповідача в частині винесення постанови про накладення арешту на зазначене позивачем нерухоме майно від 09.07.2009 року не може бути таким, що вчинене на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Кримстройторг» знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсною постанови, а не про визнання її протиправною та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 03.09.10 оголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова складена у повному обсязі 07.09.10.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94,160,163,181 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 22.07.2009 року державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Шекина А.В. у частині накладення арешту на нежитлову будівлю Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» магазин «Дельфін» розташовану за адресою: м. Керч, вул. Леніна, 30.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Латинін Ю.А.