вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
07.09.10Справа №2а-9382/10/18/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Лавренчук О.В., при секретарі Дехтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
від позивача - начальник юридичного відділу Вовк В.І., діє на підставі довіреності №38 від 02.12.2009 р.,
від відповідача - не з»явився.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000010700\0 від 20.07.2010 року, яким було визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 243374,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 27.07.2010 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням обґрунтування викладеного в адміністративному позові.
Представники відповідача у судових засіданнях 10.08.2010 р. та 31.08.2010 р. проти позову заперечував, з підстав викладених в письмовому заперечені (а.с.147-148) на адміністративний позов, вважають доводи позивача необґрунтованими а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вислухавши пояснення позивача та заперечення представників відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).
Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних правовідносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Виконуючи свої функціональні обов»язки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим з 01.07.2010 року по 14.07.2010 року здійснювала позапланову виїзну перевірку ВАТ «Кримський содовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалась за квітень 2010 року.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що відповідно до податкової декларації з ПДВ від 18.05.2010 року №9001752399 до складу податкового кредиту квітня 2010 року включено суму ПДВ по ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія» у розмірі 250274,77 грн., по ТОВ «Смарт-Нерудпром» у розмірі 1794937,83 грн. Сума податкового кредиту по вказаним операціям виникла у зв»язку з виданими авансами у квітні 2010 року вказаними підприємствами, але не пов»язана з отриманням товарів (робіт, послуг). Крім того, у квітні 2010 року позивачем отримано товари (роботи, послуги) від вищевказаних постачальників на загальну суму 10811082,66 грн. (у тому числі ПДВ -1801847,11 грн.). За висновками податкового органу сума податкового кредиту у розмірі 243374,21 грн. знаходиться у складі дебіторської заборгованості та не підтверджується фактом отримання товарів (робіт, послуг). Зазначені порушення відображені в акті податкового органу від 14.07.2010 року №237/40-1/05444546.
За результатами встановлених в акті перевірки порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 р. №0000010700/0 та за порушення п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 243374,21 грн.
При вирішенні питання про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення судом враховуються наступні обставини справи та норми, які регулюють спірні правовідносини.
Приписами пунктом 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 вказаного Закону).
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8)
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону)
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника податку - покупця на податковий кредит кореспондуються з положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 зазначеної статті щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця, яка також визначається датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема по факту отримання продавцем оплати за товар / роботу, послугу/, якщо такий передує факту відвантаження товару / виконання роботи, послуги /, а підтвердження податковою накладною суми податку в складі сплачених за товар / роботу, послугу / коштів є обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження товару / виконання роботи, послуги /.
Враховуючи законодавчо встановлений порядок формування податкового кредиту, суд висловлю наступну позицію.
Право позивача на податковий кредит з дати списання коштів з банківського рахунку в оплату придбаного обладнання відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Оскільки податковий кредит формується по операціях, які для платника податку - продавця є об'єктом оподаткування, зокрема по операціях з поставки товарів, визначальною ознакою яких, як встановлено пунктом 1.4 ст.1 цього Закону, є їх здійснення згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія» та ТОВ «Смарт-Нерудпром» у зв'язку з виданим авансом у квітні 2010 року та не отриманням товарів (робіт, послуг) є законодавчо необґрунтованими, оскільки виникнення права у покупця - платника податку на податковий кредит виникає в момент списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або в момент отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом під час розгляду справи правомірність віднесення до податкового кредиту сум по виданим ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія» та ТОВ «Смарт-Нерудпром» авансом у квітні 2010 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період 01.04.2010 по 30.04.2010 року, реєстром отриманих податкових накладних від вказаних товариств за квітень 2010 року та самими податковими накладними, які по формі, змісту відповідають законодавчо визначеним вимогам їх заповнення, а також реєстром договорів які укладались позивачем на покупку та продаж товарів (робіт, послуг).
Виходячи із вимог статті 71 КАС, судом враховано, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Представником відповідача під час розгляду справи підтверджено факт відсутності встановлення Законом України «Про податок на додану вартість» залежності, від отримання товару, права платника - на формування податкового кредиту.
Отже, судом досліджені доводи відповідача, які спростували наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 243374,00 грн.
Враховуючи, що відповідачем, як суб»єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення, матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року, суд не знаходить правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення -рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулося 07.09.2010 р. була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст постанови буде виготовлено у відповідності до ч.3 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст.ст.11, 94, 98, 122, 160-163, 167 КАС України, суд
1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000010700/0 від 20.07.2010 року .
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод» судовий збір у сумі 3, 40 грн.
4.Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки або після перегляду постанови судом апеляційної інстанції та залишення її в силі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня прийняття постанови.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови у разі неподання нею апеляційної скарги.
Суддя Лавренчук О.В.