26 серпня 2010 р. № 40/21
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Коробенка Г.П.,
Жаботиної Г.В.,
розглянула
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" (далі -Товариство)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від22.06.10
у справі№ 40/21
господарського судуДонецької області
за позовомТовариства
додержавного підприємства "Селидіввугілля" (далі -Підприємство)
простягнення 3 285 023,06 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Бондарев В.В. (за дов. б/н від 25.08.10);
- відповідача:не з'явились.
Ухвалою від 18.08.10 колегії суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Жаботиної Г.В., Коробенка Г.П. касаційна скарга Товариства № 05/07 від 05.07.10 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.
Зазначена ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.08.10 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.10 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника Товариства.
Про вказані обставини присутнього представника сторони повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, рішенням від 23.03.07 господарського суду Донецької області позовні вимоги Товариства задоволено.
З Підприємства на користь Товариства стягнуто 2 766 856,64 грн. боргу, 234 186,74 грн. пені, 46 847,05 грн. три проценти річних, 237 132,63 грн. інфляційних, 32 850 грн. юридичних послуг, а також 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного миту та 118,00 грн. витрат по забезпеченню судового процесу.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.04.07 господарським судом Донецької області було видано наказ про примусове виконання рішення від 23.03.07, в якому зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення до 10.04.10.
Разом з тим, вбачається що 29.04.10 до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства № 27/04 від 27.04.10 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Ухвалою від 12.05.10 господарського суду Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) вказану заяву Товариства задоволено.
Товариству поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 10.04.07 господарського суду Донецької області.
При винесенні такої ухвали місцевий суд врахував, що відповідний строк було порушено з поважних причин: зокрема, наданими Товариством протоколами зборів підтверджено, що у грудня 2009 -березні 2010 року проводилась його реорганізація. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги доводи Товариства про наявність мораторію на примусове виконання судових рішень відносно підприємств, включених до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, до якого віднесено і відповідача у справі (Підприємство).
Постановою від 22.06.10 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Москальової І.В., суддів -Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.
Ухвалу від 12.05.10 господарського суду Донецької області скасовано.
В задоволенні заяви Товариство про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 10.04.07 господарського суду Донецької області до виконання, відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" засвідчення факту створення, припинення або реорганізації юридичної особи здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, всупереч чому Товариством надано лише протоколи зборів. Також, апеляційний суд вказав, що реорганізація Товариства відбувалась лише в грудні 2009 -березні 2010 року, тобто наприкінці закінчення трьохрічного строку для пред'явлення наказу для виконання, а тому не може свідчити про поважність непред'явлення наказу до виконання протягом всього встановленого терміну. Щодо включення Підприємства до переліку підприємств, включених до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, то апеляційний суд звернув увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає лише зупинення вже порушеного виконавчого провадження щодо визначених підприємства, а не неможливість пред'явлення наказу до виконання та відкриття по ньому виконавчого провадження.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 22.06.10 Донецького апеляційного господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: абз. 4 ч. 1 ст. 1, п. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", ч. 8 ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.08.09 від Підприємства письмового відзиву на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.
Аналогічну норму містить п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", яким визначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
При цьому, враховується, що за змістом п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" з виконання рішень господарських судів строк для пред'явлення наказу до виконання починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили, відповідно до ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.
Оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, наказ суду у межах даної справи було видано 10.04.07, та в такому наказі було визначено, що він дійсний для пред'явлення до 10.04.10, то строк для пред'явлення такого судового наказу до виконання сплинув 10.04.10.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Разом з тим, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України .
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку, встановленого для пред'явлення наказу господарського суду до виконання, Товариство посилалось на проведення з 30.12.09 по 31.03.10 реорганізації, що позбавило його можливості пред'явити наказ господарського суду до виконання у визначений строк. В якості доказу зазначеного Товариством було надано протоколи загальних зборів Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при винесенні постанови апеляційний суд правомірно послався на приписи абз. 4 ч. 1 ст. 1, п. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ч. 8 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно яких засвідчення факту створення або припинення юридичної особи здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, при цьому при реорганізації чи ліквідації господарської організації у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання розміщується відповідне оголошення.
З огляду на вказані правові положенні колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що протоколи загальних зборів Товариства, наявні в матеріалах справи, не є документами, що засвідчують факт проведення реорганізації стягувача. При цьому, колегія суддів вважає, що апеляційним судом обґрунтовано було звергнуто увагу на те, що інших документів, які б підтверджували проведення реорганізації Товариства, матеріали справи не містять.
Також, суд касаційної інстанції зазначає про підставність доводів апеляційного суду про те, що згідно пояснень Товариства його реорганізація відбувалась у грудні 2009 - березні 2010 року, тобто лише наприкінці закінчення трьохрічного строку для пред'явлення виконавчого документу на виконання, а тому не може свідчити про поважність причин непред'явлення наказу до виконання протягом попередніх 2,5 років.
Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання Товариства про те, що пред'явлення стягувачем судового наказу до виконання було неможливе у зв'язку з дією мораторію на примусове виконання рішень господарських судів відносно підприємств, внесених до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, оскільки внесення підприємства до даного реєстру не впливає на можливість чи неможливість пред'явлення стягувачем судового наказу до виконання.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм чинного законодавства, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" № 05/07 від 05.07.10 залишити без задоволення.
Постанову від 22.06.10 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 40/21 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Г.Коробенко
Г.Жаботина