Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1497/2010р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 21 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
27 травня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Водяхіної Л.М., Птіціної В.І.,
при секретарі - Маслові О.О.,
за участю - позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 і третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3-ї особи ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним,-
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та просила визнати договір дарування нежилого приміщення площею 90 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 від 09.12.2004 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 недійсним.
Вимоги мотивовані тим, що ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2007 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 19.04.2004 року та ухвала Апеляційного суду м. Севастополя від 06.10.2005 року відповідно до яких було визнано за ОСОБА_9 право власності на нежиле приміщення площею 90 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим ОСОБА_9 не мала права розпоряджатися даним приміщенням.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 січня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що позивачкою пропущений строк позовної давності, а договір дарування оформлений відповідно до вимог чинного законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідно до ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 19.10.2004 року(арк.с.7), 22.02.1999 року, в період сумісного мешкання позивачки з третьою особою ОСОБА_11, Ѕ частка спірного нежилого приміщення була продана ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу, укладеного на Південній товарній біржі «Том-Некст», а інша Ѕ частка даного приміщення була оформлена як договір оренди з подальшим викупом за суму 15308 грн.
Згідно рішенню Гагарінського районного суду м. Севастополя від 10.10.2007 року (арк.с.39-40) вбачається, що позивачка була повідомлена про всі обставини по оформленню і переоформленню спірного нежилого приміщення. Крім того після продажу даного приміщення сторони проживали однією сім'єю більше п'яти років.
При таких обставинах позивачкою при звернені до суду з позовною заявою був пропущений строк позовної давності, а її доводи про те, що їй нічого не було відомо про вищезгаданий правочин до 2004 року не можуть бути прийняти до уваги тому, що спростовуються матеріалами справи.
Посилання позивачки на те, що вона чекала вирішення касаційного суду і тому не зверталась до суду також не може служити підставою для відновлення порушеного строку позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 20.12.2007 року були скасовані рішення Ленінським районним судом м.Севастополя від 19.10.2004 року та ухвала Апеляційного суду м.Севастополя від 06.10.2005 року про те данні обставини не можуть служити підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вищезгадані рішення були скасовані 20.12.2007 року, а договір дарування був оформлений 09.12.2004 року, тобто тоді, коли ОСОБА_9 була власником і могла розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Крім того, рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 10.10.2007 року, яке вступило в законну силу, позивачки було відмовлено у визнанні за нею право власності на Ѕ частку спірного майна.
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 305, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
В.І.Птіціна