Справа № 2-1946 /10
07 вересня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді - Коробенко С.В.
при секретарі - Бусленко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2010 року Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги Позивач мотивував тим, що 03 грудня 2009 року в м. Києві на вул. Федорова, 32, в м.Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та автомобіля марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, що належить Позивачу.
Згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 25.12.2009р. дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди Позивачу була заподіяна матеріальна шкода, спричинена пошкодженням його транспортного засобу. Розмір шкоди встановлений звітом автотоварознавчого дослідження №309 від 12.02.2010 року і складає 91899,54 грн.
Крім того, Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача він був вимушений понести додаткові витрати в розмірі 700,00 грн - за проведення автотоварознавчого дослідження.
Моральну шкоду Позивач визначив сумою у розмірі п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, що на дату звернення до суду становило 4345 гривень, пов'язуючи її з психологічним стресом та неможливістю протягом тривалого часу користуватись транспортним засобом.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути матеріальну та моральну шкоду саме з власника автомобіля «ГАЗ», д/н НОМЕР_6, ОСОБА_2, не зважаючи на те, що автомобілем на підставі довіреності керував ОСОБА_3 Свою позицію представник Позивача обґрунтовує тим, що насправді ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2, про що свідчить виписана довіреність ОСОБА_3 на керування вказаним автомобілем. А тому, як роботодавець ОСОБА_2 повинен відповідати за заподіяну третім особам його працівником шкоду.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3, який на правових підставах керував (довіреність) керував автомобілем «ГАЗ», д/н НОМЕР_7. При цьому будь-яких трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не існує, і Позивач не довів протилежного. Тому за шкоду повинен відповідати саме ОСОБА_3, як особа, яка безпосередньо заподіяла Позивачу шкоду.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив суду, що дійсно він на підставі усної трудової угоди та виписаної на його ім'я довіреності керував транспортним засобом, і при виконанні своїх трудових обов'язків потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Будь-яких доказів наявності у нього з ОСОБА_2 трудових або договірних відносин ОСОБА_3 не зміг надати.
Представник ОСОБА_3 також позов підтримав, просив суд його задовольнити.
Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача ОСОБА_3 та його представника, представника Відповідача ОСОБА_2, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що автомобіль марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, станом на 03.12.2009р. належав на праві власності ОСОБА_1, а ОСОБА_2 належав автомобіль марки «ГАЗ 3302 414», д/н НОМЕР_6.
В подальшому, 30.12.2009р. автомобіль «Мерседес», що належав Позивачу, був перереєстрований та отримав нові державні номерні знаки НОМЕР_5.
03 грудня 2009 року в м. Києві на вул. Федорова, 32, в м.Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю належного Позивачу автомобіля «Мерседес», д/н НОМЕР_2, та належного ОСОБА_2 автомобіля марки «ГАЗ», д/н НОМЕР_6, яким керував на підставі довіреності ОСОБА_3
Зазначені обставини визнаються усіма учасниками розгляду справи та ніким не оспорюються.
Згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля порушив пункти 2.9а, 12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини вини (її відсутності) ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки вони вже встановлені чинним судовим рішенням - постановою суду.
У підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди Позивачем наданий Звіт №309 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Мерседес, д/н НОМЕР_5, від 12.02.2010р., відповідно до якого матеріальна шкода, завдана зазначеному автомобілю внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, складає 91 899,54 грн. (а.с.8-25)
Окрім того, суд також вважає обґрунтованими посилання Позивача на те, що внаслідок ДТП ним понесені, окрім того, збитки, пов'язані з оплатою вартості дослідження в розмірі 700,00 грн. (а.с.27)
Таким чином суд вважає встановленим розмір матеріальних збитків, понесених Позивачем в сумі 92 599,54 грн.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд вважає встановленим факт заподіяння Позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна, проте зазначений Позивачем розмір компенсації на думку суду є значно завищеним. Найбільш справедливою та адекватною суд вважає компенсацію за заподіяну Позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За загальним правилом, на підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Встановлено, що автомобілем «ГАЗ», д/н НОМЕР_6, належному ОСОБА_2 на праві власності, в момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_3 на підставі довіреності від 16.04.2009р. (а.с.37)
Підстав для застосування до даних правовідносин статті 1172 Цивільного кодексу України суд не вбачає, оскільки належних та достовірних доказів здійснення ОСОБА_3 своїх трудових (службових) обов'язків під час керування автомобілем «ГАЗ», д/н НОМЕР_6, в матеріалах справи немає. Довіреність на право керування транспортним засобом не може засвідчувати наявність між особами трудових правовідносин як між працедавцем та працівником.
Під час розгляду справи судом самостійно залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3 на підставі чинної на той час редакції ст.33 ЦПК України і неодноразово роз'яснювалось представнику Позивача його право заявити позовні вимоги до іншого Відповідача, проте він цього свідомо не зробив.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За таких обставин правових підстав для задоволення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 11, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 164, 213-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: