Справа № 2-а-859/10
10 вересня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Махлай Л.Д.
при секретарі Поліщук А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Київській області, інспектора ДПС Вишгородського взводу ДПС Усика Дмитра Григоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
у липні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.06.2010 року відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України у зв'язку з перевищенням дозволеної швидкості руху більш ніж на 20 км/год.. Проте, він швидкість руху не перевищував, близько 20:05 години керував автомобілем „Нісан”, державний номер НОМЕР_1 та рухався по дорозі Десна-Київ у щільному потоці транспорту та в с. Вища Дубечня рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год. Незважаючи на те, що він правил дорожнього руху не порушував, був зупинений працівниками ДАІ. При цьому в порушення вимог Інструкції він декілька хвилин чекав, поки працівник ДАІ підійде до його автомобіля, потім останній не привітався, відрекомендувався швидко та нерозбірливо, на подальші вимоги назвати свої прізвище та посаду не відреагував, назвав причину зупинки та вимагав документи про посвідчення особи, права водія та технічний паспорт на автомобіль.
На його заперечення, що він не вчиняв правопорушення, інспектор забрав документи та пішов складати протокол і постанову.
Вважає постанову такою, що винесена з порушенням чинного законодавства виходячи з наступного.
Він рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год, разом з ним рухався потік автомобілів та йому було продемонстровано лише швидкість руху, а час фіксування швидкості та автомобіль, якому належала така швидкість - ні, при цьому, коли він зупинявся на вимогу інспектора прилад „Беркут”, яким вимірювалась швидкість, на його автомобіль направлений не був.
Також під час вимірювання працівник ДАІ тримав вимірювальний прилад в руці, що робить можливим рух його рукою назустріч автомобілю, внаслідок чого зафіксована швидкість збільшується.
З ним в автомобілі був свідок - власник зазначеного автомобілю, але інспектором як свідка його внесено до протоколу та опитано не було .
На прохання надати дозвільні документи на засіб вимірювальної техніки йому жодних документів надано не було, ні в протоколі, ні в постанові цих даних також немає. Жодних доказів його винуватості, окрім протоколу, до матеріалу не додано, достеменно не встановлено, чи дійсно перевищив швидкість руху його автомобіль.
Крім цього, протокол та постанова складені нерозбірливим почерком, дані інспектора ДПС розібрати складно.
У зв'язку з викладеним просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, подали письмові заперечення та просили слухати справу у їх відсутності. У запереченнях просили у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год у зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку. Свідоцтво про повірку приладу «Беркут» яким проводилася фіксація швидкості дійсне до 09.12.2010 року. Посилання позивача на наказ № 1111 від 13.11.2006 року є застарілим, оскільки даний наказ втратив чинність та на теперішній час діє наказ № 111 від 27.03.2009 року. А тому позов подано лише з метою уникнення від адміністративної відповідальності без посилань на будь-які докази правдивості пояснень позивача.
Заслухавши пояснення позивача, показання свідка , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АІ № 306664, 18.06.2010 року близько 20:14 години ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Нісан”, державний номер НОМЕР_1 в с. В. Дубечня на автодорозі Київ-Десна перевищив обмежену в населених пунктах швидкість руху на 22 км/год Швидкість вимірювалась вимірювальним пристроєм „Беркут 0801092”. На підставі даного протоколу постановою в справі про адміністративне правопорушення серія АІ № 274997 від 18.06.2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України та накладено на нього штраф в сумі 255 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що не перевищував встановлене обмеження швидкості руху, проте будь-яких доказів не надав та не зазначив про докази, які можна витребувати у відповідача.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що відповідач пред'явив йому прилад «Беркут № 0801092», на якому було зафіксовано перевищення швидкості руху автомобіля, але йому не було надано даних про допуск цього засобу вимірювальної техніки. При цьому позивачем не надано доказів, що даний засіб вимірювальної техніки не має допуску до вимірювання швидкості руху.
Доводи позивача про те, що співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, внаслідок чого швидкість руху може збільшитись та на те, що швидкість руху могла бути виміряна не його, а іншого автомобіля суд не приймає до уваги, оскільки дані доводи відповідними доказами не підтверджені та спростовуються запереченнями відповідача.
Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_3, яка зазначила, що весь час дивилася на спідометр та позивач рухався зі швидкістю 60 км/год., оскільки свідок зазначила, що сиділа на пасажирському сидінні поруч з водієм. У такому випадку оглядовість спідометра обмежена, оскільки він закривається кермом та рукою водія з боку пасажира.
Оскільки адміністративне стягнення накладене на позивача за вчинене ним адміністративне правопорушення у відповідності з вимогами КУпАП в межах компетенції відповідача суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122 ч. 1, 283, 289 КУпАП, ст.ст. 9, 11, 128, 159, 160-163 КАС України, суд
в задоволені позову відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис
Постанова не набрала законної сили.
Копія вірно
Суддя