Справа № 2-6545/10
13 вересня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Махлай Л.Д.
при секретарі Поліщук А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
04.08.2010 року позивач звернулась до суду з даним позовом.
В обгрунтування позову зазначала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до дітей війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону їй не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. На звернення до відповідача з даного приводу їй було відмовлено.
Вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст. 77 та ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України за 2006 рік” від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Конституційним Судом України прийнято ряд рішень, якими визнано неконституційність ст.ст. 77, 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, якими було призупинено або внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Посилаючись на зазначене просила поновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 року, зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити їй недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року і по цей час виходячи із встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії довічно.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та у запереченнях на позов вказав, що мінімальний розмір пенсії вказаний у ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначаються за цим Законом та законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії для нарахування інших виплат. Позивачці виплачується підвищення як дитині війні з 01.01.2008 року у розмірі визначеному для ветеранів війни, а саме 10 % від прожиткового мінімуму. З 22.05.2008 року виплачується таке підвищення у твердій грошовій сумі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. До зазначених строків виплата таких надбавок була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». До того ж дане підвищення виплачується з Державного бюджету, а не з коштів Пенсійного фонду. Просив також застосувати строк позовної давності.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за вислугу років та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею ст. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачці, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн. так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-1V від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено та ст.111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2939-1V від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивачка не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином відповідач повинен був нараховувати позивачці підвищення як дитині війні з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року - 48, 1 грн., з 01.07 - 48,2 грн., з 01.10 - 49, 8 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 року проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачки застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах, визначених постановою № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначаться мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Оскільки справа розглядається як цивільний спір вимоги про визнання дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають.
Перерахунок пенсії проводиться на строк, на який призначена пенсія, що визначається відповідачем у розпорядженні при здійснені перерахунку, а тому суд визначає лише дату, з якої позивач має право на зазначений перерахунок.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідач просить застосувати строк позовної давності, то позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», …2007 рік» … 2008 рік», ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням підвищення як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. судових витрат
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: підпис
Рішення не набрало законної сили.
Копія вірно
Суддя