Справа № 2-7813/10
07 вересня 2010 року Дарницький районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
при секретарі КОСИНСЬКІЙ О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ДО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ДАРНИЦЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про зобов'язання перерахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни, суд,
Позивачка ОСОБА_1 з вернулася до суду з позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати і виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 01.01. 2006 року по червень 2010 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона має статус «дитина війни» і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону їй не проводились, а з 2007 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення надав відмову у проведенні такого перерахунку та виплаті в повному обсязі 30% надбавки. Також зазначила, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, у п. 5 рішення зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупинити їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватись окремі закони». Таким чином вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
В судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва в судове засідання не з'явилася, надала суду письмові заперечення, просила у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові заперечення відповідача, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою, народилася в 1939 році і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статусу «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 зазначеного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
- 2 -
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивачки, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення «дітям війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої «дітям війни» виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в новій редакції Закону №2939-ІУ від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші нормативно-правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 71 Закону України №835-VІ від 26 грудня 2008 року «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Отже, наведена правова норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відтак, її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2009 році нараховується та виплачується дітям війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка не є інвалідом, тому в період з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як «дитина війни» не мала.
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачці підвищення як «дитині війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року в розмірі, встановленому для ветеранів війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року знову в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування та виплату даної надбавки в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року в розмірі 48,1 грн., з 01.07.2008 року - 48,2 грн., з 01.10.2008 року - 49, 8 грн. Постанова набрала чинності з 22.05.2008 року та відповідач з цього часу проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
- 3 -
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачу застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах, визначених постановою № 530.
Що стосується доводів представника відповідача, викладених в письмових поясненнях, про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Судом, також не можуть бути враховані посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управлінні. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Враховуючи наведене, а також те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення «дітям війни». Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання «дітям війни» надбавок до
- 4 -
пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачці з нарахуванням щомісячної надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат, та провести відповідні виплати.
Разом з тим, відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки судові витрати, які були сплачені при подачі позовної заяви до суду, що підтверджується залученими до справи платіжними документами, а саме державне мито в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень та 120 (сто двадцять) гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 179 ( сто сімдесят дев'ять ) гривень, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки 300 гривень сплачених нею за надання їй правової допомоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,15,60,88, 208,209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 19, 22, 46, 147, 150, 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07. 2007 року № 6-рп/2007; № № 10-рп/2008 від 22.05. 2008 року; № 26-рп/2008 від 27.11. 2008 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-1У від 23 лютого 2006 року , ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України №835-VІ від 26 грудня 2008 року «Про Держаний бюджет України на 2009 рік», суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ДАРНИЦЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01.09.2010 року з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ В ДАРНИЦЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА на користь ОСОБА_1 кошти сплачені нею при подачі позовної заяви в сумі 179 ( сто сімдесят дев'ять ) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК