Справа № 466/8917/22 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/521/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
27 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 21 липня 2012 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, за час перебування у шлюбі у них народилася донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2016 року шлюб між ними було розірвано.
Вказувала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року по справі №466/8986/20 змінено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у справі №466/3681/16-ц. Вказаним рішенням вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини щомісячно в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 по справі №466/8986/20, рішення суду першої інстанції змінено, та вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини щомісячно в розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку.
Зазначала, що розмір аліментів, які стягуються на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року по справі №466/8986/20 є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, рівень витрат на дитину постійно зростає, яка потребує значних витрат, які вона не в змозі забезпечити повністю за власні кошти та за присудження аліментів. Аліменти, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін, є недостатніми для належного утримання дитини.
Стверджувала, що відповідач, на даний час, працює менеджером (Захід) в представництві міжнародної компанії «Ядран-Галенська Лабораторія д.д.», тобто має стабільний дохід. Також зазначає, що відповідач - аліментів нікому не сплачує, інших неповнолітніх дітей немає, непрацездатних батьків у нього на утриманні немає, є працездатним, та може за своїм матеріальним станом надавати матеріальну допомогу їхній дочці. Разом з тим, з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, матеріальний стан відповідача істотно покращився. На підставі договору довічного утримання він став власником квартири по АДРЕСА_1 . З моменту смерті відчужувача за вказаним договором, ОСОБА_1 більше не забезпечує його матеріально. Він також зробив ремонт вказаного житла.
На думку позивачки, розмір присуджених до стягнення аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у її розвитку, навчанні та вихованні, з урахуванням істотного покращення майнового стану відповідача.
Просила суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача, на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 у справі №466/8986/20 та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 про збільшення розміру аліментів - задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі №466/8986/20.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку із збільшенням розміру аліментів припинено стягнення з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 аліментів в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі №466/8986/20.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір по справі в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн., 40 коп.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що першої інстанції дійшов висновку про збільшення розміру доходів, виходячи виключно зі слів ОСОБА_3 , при цьому вони з позивачкою є колишнім подружжям, які давно ведуть окреме життя та господарство, а тому жоден з них не може володіти достовірною інформацією про джерела доходів та їх розмір і єдиним достовірним та належним доказом розміру доходів відповідача може бути лише довідка про доходи з місця роботи або відомості із податкового органу.
Також стверджує, що з моменту винесення постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 р. розмір доходів позивача збільшився та даній обставині суд мав надати правову оцінку і врахувати при прийнятті рішення згідно ст.182 СК України.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08 червня 2023 року, є дата складення повного судового рішення - 27 червня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 21 липня 2012 року.
17 жовтня 2012 року їх шлюб було розірвано, що стверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова по справі №466/6488/16-ц від 17 жовтня 2016 року.
Від даного шлюбу у сторін по справі народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , актовий запис №279, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - задоволено повністю, та зокрема змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року №466/3681/16-ц та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вказане рішення відповідачем ОСОБА_1 було оскаржено в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів - змінено. Зокрема, змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 травня 2016 року №466/3681/16-ц та постановлено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Також встановлено, що позивачка ОСОБА_3 проживає разом із дочкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на її утриманні, також як співвласник у даній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 , що стверджується довідкою №94 від 31 серпня 2022 року, виданої ПП «УК «Рідний дім», однак позивачі проживають окремо, що не заперечувалося учасниками справи.
Згідно висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на ОСОБА_4 , складеного начальником відділу «Служба у справах дітей» Слюсар В.Я. від 15 грудня 2022 року встановлено, що розмір аліментів на дитину перевищує два прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку, одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини, одержувач аліментів надав для ознайомлення чеки, квитанції, довідки та інші документи, зокрема, ваучер №2907121 ТОВ «Джоін АП», квитанції про оплату продуктів харчування та одягу, у підтвердження цільового використання коштів. За результатами бесіди з дитиною з'ясовано, що дитина забезпечена належним харчуванням, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками, шкільним приладдям, іншими речами для належного догляду та розвитку. Зі слів дитини встановлено, що дитина їздить з матір'ю на відпочинок. Одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміни розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.
Такий принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отже, обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.
На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 180 Сімейного кодексу України обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Згідно зі ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов'язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працює у Представництві «Ядран-Галенська Лабораторія д.д.», на посаді менеджера з питань регіонального розвитку Західного регіону з 23 січня 2018 року по теперішній час. Загальна сума доходу зі слів позивача складає суму більш ніж 500 тис. грн., яка відповідачем ОСОБА_1 у судовому засіданні спростована не була. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року було встановлено, що загальна сума доходу відповідача за період з січня 2020 року по грудень 2020 року становить 550871 грн., 35 коп. Жодних доказів про зменшення суми заробітку (доходу) у вказаному розмірі відповідачем суду надано не було.
Згідно довідки медичного центру Св. Параскеви від 05 вересня 2022 року та 19 грудня 2022 року сукупний дохід ОСОБА_3 за період з 01 січня 2022 року по 31 жовтня 2022 року склав 65 146,12 гривень (без урахування податків і зборів) та довідки КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» сукупний дохід ОСОБА_3 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року склав 107 557,00 гривень (без урахування податків і зборів).
Таким чином, річний дохід відповідача ОСОБА_1 , який проживає один, значно перевищує річний дохід позивача ОСОБА_3 , з якою проживає їх неповнолітня дитина.
При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції обґрунтовано враховано матеріальне становище сторін, покращення матеріального стану відповідача, у порівнянні з матеріальним становищем відповідача, яке було встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2021 року, яке у судовому засіданні відповідачем спростовано не було, зважаючи на таку можливість у відповідача, шляхом подання довідки про доходи з місця праці, яку відповідачем у судовому засіданні подано не було, що свідчить про те, що відповідач не бажає надати суду зазначену інформацію, стан здоров'я відповідача, який є працездатним.
Також судом було враховано, що на даний час дитина підростає, в зв'язку з чим збільшилися витрати на її утримання, що законодавчо підтверджується прожитковим мінімумом для осіб вказаної категорії, раціональне використання грошових коштів на утримання дитини позивачем, та вважає за необхідне змінити розмір аліментів стягуваних за постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року шляхом стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не погіршить її матеріального становища і визначений розмір стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини та відповідатиме фінансовим можливостям відповідача.
Виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси та потреби неповнолітньої дитини, зумовлені її розвитком та станом здоров'я, а також те, що сукупний дохід відповідача є високим, беручи до уваги розмір затвердженого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 червня 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.