Провадження №2/447/341/23
Справа №447/1038/23
(заочне)
26.06.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Процесуальні дії у справі.
19.04.2023 на адресу суду надійшов позов ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 87 983, 55 грн., з яких: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45 500,00 грн. - проценти за користування кредитом; 19 781,00 грн. - сума інфляційних витрат; 2 702,55 грн. - 3% річних. Крім цього, просить стягнути із відповідача сплачену суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 28.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4387127 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Сума кредиту складала 20 000,00 грн., строк кредитування - 30 днів, з датою повернення кредиту 28.07.2021. Кредитор за умовами договору свої зобов'язання виконав, надав кредит у сумі 20 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 28.07.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 5 700,00 грн. У зв'язку із чим, відповідно до умов кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, тобто до 27.08.2021 із стандартною процентною ставкою 1,90 % у день. 27.08.2021 відповідач зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, угоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору не уклав. 12.09.2021 та 15.09.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у загальному розмірі 100,00 грн. Подальших оплат за кредитним договором відповідач не здійснював. 03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №03-05/2022, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитним договором, що був укладений з відповідачем. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено шляхом направлення повідомлення на електронну пошту ОСОБА_1 , вказану ним при укладенні кредитного договору з ТОВ «Авентус Україна». Відтак, усупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором. Після відступлення позивачу прав грошових вимог до відповідача, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, у тому числі й на рахунки первісного кредитора. Станом на 12.04.2023 заборгованість за кредитним договором складає 65 500,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45 500,00 грн. - проценти за користування кредитом. Водночас, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України, що, згідно з розрахунками позивача, становить 19 781,00 грн. - сума інфляційних витрат; 2 702,55 грн. - 3% річних. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав.
19.04.2023 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 21.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач 21.04.2023 отримав копію ухвали суду від 21.04.2023, що стверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 36).
01.05.2023 відповідач отримав надіслану такому засобами АТ «Укрпошта» копію ухвали суду від 21.04.2023, копію позовної заяви та доданих до неї документів, що стверджується трекінгом відправлення, виконаним на сайті АТ «Укрпошта» (а.с. 41), оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення станом на дату ухвалення рішення суду не повернулося.
31.05.2023 та 26.06.2023 на електронну пошту суду надійшли заяви представника позивача, у яких така просила проводити розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала (а.с. 37, 40).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, відзиву в установлений строк не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
28.06.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір №4387127 про надання споживчого кредиту (а.с. 8-10).
Згідно п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 вказаного договору, ТОВ надає ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором. Сума кредиту складає 20 000,00 грн., строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. Зокрема: 1,90% (стандартна процентна ставка) та 0,95% (знижена процентна ставка).
Згідно п. 4.1 кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на строк 30 днів у разі досягнення такої домовленості між сторонами або в порядку автопролонгації. Пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитора (п. 4.2.2 кредитного договору). У силу положень п. 4.3.2 кредитного договору споживач надала згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах цього Договору. Кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п. 4.3.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів. Якщо сплачуваних коштів на погашення заборгованості недостатньо для повного погашення заборгованості, погашення здійснюється у такій черговості: прострочені зобов'язання по процентам; прострочені зобов'язання по кредиту (п. 6.3.1 цього договору).
Відповідач підписав указаний кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 10).
Крім того, 28.06.2021 відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, де сторонами за згаданим кредитним договором своїми підписами додатково узгоджено істотні умови такого кредиту, а саме: ціну договору (кредит в сумі 20 000,00 грн.), строк договору (30 днів), процентну ставку, відсотки річних, загальні витрати за кредитом, порядок повернення кредиту (а.с. 11-12).
Суму кредиту відповідачу було зараховано на платіжну картку «№ НОМЕР_1 » (а.с. 13).
На підтвердження позовних вимог представником позивача також було подано копію правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом ТОВ «Авентус Україна» №53-ОД від 19.01.2020, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua (а.с. 6-7); копію повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги (а.с. 18); картку обліку договору, з якої вбачається розрахунок заборгованості відповідача (а.с. 16-17).
03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» укладено договір факторингу №03-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» права грошової вимоги до боржників, за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредиторами та боржниками (а.с. 14-15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №03-05/2022, ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» права грошової вимоги за кредитним договором №4387127 до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 65 500,00 грн. (а.с. 15 (зворот)).
Отже, ураховуючи наведене, сторонами належним чином обумовлено ціну договору та відповідальність сторін за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, при укладенні договору кредитор повідомив споживача про умови кредитування та їх узгодження з ним.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору отримав можливість користуватися кредитними грошовими коштами. Позивач виконав зобов'язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.
Оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Вказаний закон у цьому рішенні буде застосовуватися у редакції станом на 19.04.2020, тобто у редакції станом на момент укладення кредитного договору 28.06.2021.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 28.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4387127 в електронній формі, умови якого первісним кредитором були виконані. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, права вимоги за договором №4387127 від 28.06.2021, укладеним відповідачем із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», а саме: за кредитним договором №4387127 від 28.06.2021 на загальну суму 65 500,00 грн., яка складається із: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45 500,00 грн. - проценти за користування кредитом, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано.
Таким чином, слід задоволити позовні вимоги позивача у частині стягнення суми 65 500,00 грн., яка складається із: 20 000,00 грн. - тіло кредиту; 45 500,00 грн. - проценти за користування кредитом.
Крім цього, відповідач не подав жодного доказу на спростування розрахунку поданого позивачем та належного виконання зобов'язань за договором.
Щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 19 781, 00 грн. та 3% річних у розмірі 2 702,55 грн., то такі позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Зокрема, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з грудня 2021 року, включаючи весь 2022 рік по березень 2023 року, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Щодо стягнення судових витрат суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.
У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Згідно ордеру на надання правової допомоги серії АН №1075167, адвокат Крюкова М.В. є представником позивача ТОВ «ФК Фінтраст Україна» на підставі договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022 (а.с. 26).
Згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.
Водночас, згідно постанови ВС у справі №185/5421/21 від 31.01.2022, Верховний Суд вказав на те, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, така за весь час дії договору не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано ордер (а.с. 26), копію свідоцтва (а.с. 27), звіт про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022 (а.с. 23), рахунок на оплату по замовленню №288/10/04 від 10.04.2023 (а.с. 24).
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, така запроваджена для визначення розміру витрат, тоді як у межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Разом із тим, у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також у постановах ВС від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц.
Отже, за результатами дослідження та оцінки наданих доказів щодо понесення витрат на правову допомогу їх сукупності, беручи до уваги, що представником позивача обґрунтовано вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суду надано докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.
Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 998,12 гривень за подання до суду позовної заяви на користь позивача.
Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 259, 264, 265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість у розмірі 65 500 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 12 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його постановлення до Львівського апеляційного суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44559822.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 26.06.2023.
Суддя Головатий А.П.