Провадження № 11-кп/821/406/23 Справа № 711/1313/23 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
проукрораОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12023250310000059 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та мешканця АДРЕСА_2 , судимого:
- вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2022 за ч. 4 ст. 185, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2022 за ч. 2 ст. 309, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2023 приведено у відповідність вироки суду та призначено покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно до відбування покарання 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироками Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2022 та Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2022, які приведені у відповідність ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2023 у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу - змінено з домашнього арешту на тримання під вартою, взято його під варту із зали суду.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 за даним вироком покарання, термін попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 31 березня 2023 року по день набрання вироком законної сили.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 377,56 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України,
Згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2023 року ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 04.01.2023 , близько 16-42 години, перебуваючи у тамбурному приміщенні магазину ТОВ "АТБ-Маркет", що по вул. Новопречистенська, 55, м. Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом № 757/2022 від 07.11.2022 строком на 90 діб, шляхом вільного доступу, викрав велосипед марки «LEON XC 90 DD STK-LN-27,5-023», вартість якого згідно висновку експерта № СЕ - 19/124-23/1951-ТВ від 16.02.2023 становить 12378,33 грн., та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просила пом'якшити призначене покарання ОСОБА_8 з 6 років позбавлення волі до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі. При призначенні покарання судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню дитину.
Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судові засідання не з'явився, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду справи у відсутність потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на доказах, досліджених судом, та ніким не оспорюються.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
В ч. 2 ст. 50 КК України зазначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інвалідом не являється, раніше судимий, пом'якшуючу покарання обставину - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів, та обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно повинно ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання як за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі так і остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України - у виді 6 років позбавлення волі, відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника і пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання до 5 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки покарання за ч. 4 ст. 185 КК України йому призначено в розмірі наближеному до мінімального, обвинувачений раніше судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі корисливих, належних висновків для себе не зробив та продовжив злочинну діяльність в період дії воєнного стану в державі, через місяць, після ухвалення попереднього вироку Придніпровським районним судом від 02.12.2022, яким останнього засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, знову вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення, що вказує на підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_8 , недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попередніми вироками та небажання стати на шлях виправлення.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду. Вказані вимоги закону районним судом були дотримані в повному обсязі. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Фактично обвинуваченому було призначено покарання наближене до мінімального по даному кримінальному провадженню, враховуючи, що за попередніми вироками Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2022 та від 02.12.2022, які ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2023 приведені у відповідність та остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України, від відбування яких обвинувачений ухилився, ОСОБА_8 до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання у виді лише 6 місяців позбавлення волі, з невідбутих 5 років позбавлення волі.
Переконливих доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено, в зв'язку з чим вважати його занадто суворим колегія суддів підстав не вбачає.
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не враховано наявність на його утримання неповнолітньої дитини суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки ні під час досудового розслідування, ні в ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено такої обставини, матеріали кримінального провадження не містять документів які б свідчили про наявність у ОСОБА_8 дітей, таких документів не надано і стороною захисту.
На думку колегії суддів всі дані про особу ОСОБА_8 та обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання, і були враховані судом, у даному випадку не є такими, які б свідчили про можливість пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження місцевим судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_8 вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а підстави для його зміни та пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_8 , як про це просить захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, - відсутні.
Керуючись ст. 404, 405, п.1 ч.1 ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді