Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/570/23
Єдиний унікальний №733/865/23
Постанова
Іменем України
27 червня 2023 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Карапиш Т.В., при секретарі Кулініч Т.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 065913 від 31.05.2023 року, 31 травня 2023 року об 11 годині 55 хвилин ОСОБА_1 в м. Ічня по вул. Вокзальна, 27 Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом автомобілем Мазда 5 д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року. Своїми діями порушив п. 2.1 (а) ПДР України.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, а також іншими документами.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 9).
Положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, відповідно до яких визначено випадки обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містять ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому у даному випадку участь ОСОБА_1 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП не є обов'язковою.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року (Заява № 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Питання визначення повторності, як невід'ємної частини складу правопорушення, чітко та повно врегульовані спеціальним нормативним актом вузької дії, а саме Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція). Відповідно п. 3 розділу І Інструкції повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Крім того, відповідно до п.п. 1, 4, 5 розділу VII Інструкції повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
На підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення додана до протоколу копія постанови Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 04.01.2022 року серії БАБ № 449573 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто останнього до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, тоді як адімнправопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП вчинено ОСОБА_1 31.05.2023 року, тобто після спливу одного року з дня накладення адмінстягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Інших доказів щодо повторного протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП, суду не надано.
Зазначені у протоколі відомості не відповідають вимогам як ст.256, так і ч.5 ст.126 КУпАП, які передбачають наведення у ньому усіх відомостей, які необхідні для розгляду справи судом, при цьому обов'язок з'ясування фактів не може перекладатися на суд, адже протокол має бути належним чином оформленим, а обставини, викладені у ньому, повинні бути підтверджені належними доказами, достатніми для вирішення питання по суті, що узгоджується із практикою ЄСПЛ, яка звертає увагу на роль національних судів щодо організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»). ЄСПЛ у справі "Ушаков та Ушакова проти України" вказує на те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, під час провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неухильно застосовується принцип-той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження. Тобто, вказуючи у протоколі про певного роду факти, поліцейський має довести, що вони дійсно мали місце.
Протокол про адміністративне правопорушення, за встановлених судом обставин не є визначальним при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, його неналежне оформлення розцінюється судом як формальний підхід до виконання посадових обов'язків поліцейського, що в свою чергу не відповідає завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно ст.1 щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, при цьому ст.7 даного Кодексу встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю за відсутності складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, 247, 283, 284, КУпАП, суд -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП провадженням закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області на протязі 10 днів з дня винесення.
Суддя Т.В. Карапиш