11.05.2023
Справа № 932/2691/23
Провадження № 3/932/1618/23
11 травня 2023 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши матеріали справи, надіслані з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КпАП України, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 043304 від 01.03.2023 року, 04.01.2023 року о 09 год. 50 хв. в м. Дніпро, Запорізький тупик, біля будинку 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння згідно медичного висновку КП «ДБКЛНД» ДОР № 68 від 07.02.2023 року, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
02.05.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі, в якій ОСОБА_1 просив закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування клопотання зазначено, що 04.01.2023 року він знаходився в салоні транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 за адресою м. Дніпро, Запорізький тупик, поблизу будинку 8, до нього на транспортному засобі з розпізнавальними знаками поліції під'їхали особи, одягнуті у поліцейську форму, на той час у нього була відкрита дверка автомобіля. Його відразу було звинувачено в тому, що зазначена дверка заважає руху їх транспортного засобу, у здійснені відеозапису їх спілкування йому було відмовлено, на його вимогу вказані особи не представились. В подальшому одна із вказаних осіб звинуватила його в тому, він нібито керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'янння, але не надав жодних доказів та не повідомив його щодо ознак сп'яніння, йому не було запропоновано пройти освідчення на місці. Потім, використовуючи моральний вплив та погрози щодо моментального штрафу відносно нього за відмову від поїздки до медичного закладу, його було відвезено до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В лікарні він пройшов огляд та вирушив у своїх справах. 01.03.2023 року його було викликано до УПП за адресою м. Дніпро, пл. Троїцька, 2а, де був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 043304 відносно нього. Він категорично не згодний із вказаним протоколом, оскільки зазначеного правопорушення не скоював, транспортним засобом при наведених у протоколі обставинах не керував.
В суді ОСОБА_1 та його представник не визнали вину ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, посилаючись на обставини, викладені у наданих письмових поясненнях, та просили закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши ОСОБА_1 з представником, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до ст. 251 КУпАП у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу,
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
П. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз'яснено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України
N 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 р.) зі змінами.
Відповідно п.1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У постанові від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП поліцейський мав зафіксувати на службову відео камеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху, і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 043304 від 01.03.2023 року, 04.01.2023 року о 09 год. 50 хв. в м. Дніпро, Запорізький тупик, біля будинку 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння згідно медичного висновку КП «ДБКЛНД» ДОР № 68 від 07.02.2023 року, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено Висновок КП «ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.02.2023 року, складений відносно ОСОБА_1 про його перебування у наркотичному сп'янінні.
В наданій суду заяві та в суді ОСОБА_1 з представником зазначили, що 04.01.2023 року ОСОБА_1 знаходився в салоні транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_1 за адресою м. Дніпро, Запорізький тупик, поблизу будинку 8, коли до нього на транспортному засобі з розпізнавальними знаками поліції під'їхали працівники поліції, які повідомили, що вбачають у нього ознаки алкогольного сп'яніння та відвезли його на медогляд.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
Разом з цим, вбачається, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів застосування поліцейським технічних засобів відеозапису при вказаних в протоколі обставинах, а саме не надано доказів фіксування працівником поліції на службову відеокамеру безпосередньо руху транспортного засобу ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а також зупинення вказаного автомобіля безпосередньо самим поліцейським під час руху, а відтак докази вважати, що ОСОБА_1 за наведених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 043304 від 01.03.2023 року обставин керував зазначеним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, знаходження ОСОБА_1 в салоні транспортного засобу, який не є в стані руху, не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. До того ж підпис водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вини, про що свідчить правова позиція, викладена у постанові ВС/КАС від 22.07.2019 року у справі № 757/2757/16-а.
Вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 043304 від 01.03.2023 року не зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені за твердженням працівників поліції, у ОСОБА_1 .
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, крім того, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення передбачене тією чи іншою статтею.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначе
Так, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема, допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення, тощо.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Отже, практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображена у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України» будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП України відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Таким чином, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , матеріали справи, суд дійшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів саме керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 043304 від 01.03.2023 року, з урахуванням відсутності фіксування поліцейським на службову відео камеру безпосередньо руху транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху яким би керував ОСОБА_1 , що виключає підтвердження його вини у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУ пАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, п.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.О. Кудрявцева