Справа № 199/5195/23
(3/199/2726/23)
іменем України
27.06.2023 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків за доглядом своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме за місцем мешкання - АДРЕСА_1 брудно та антисанітарні умови для життя.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибула.
ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, тому вважаю можливим розгляд справи здійснити без участі ОСОБА_1 , оскільки судова повістка без виконання на адресу суду за будь-яких підстав повернута не була, до суду не надходили заяви або клопотання правопорушниці про неможливість розгляду справи за її відсутності.
Також, при розгляді справи про адміністративне правопорушення враховую те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена шляхом направлення SMS- повідомлення, яке відповідно довідки про доставку щодо документу «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, інший», вона особисто та завчасно 23.06.2023 року отримала як повідомлення у судове засідання на 27.06.2023 року, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явилась.
Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, не з'явилась в судове засідання, тобто добросовісно не виконала процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у її відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, оскільки участь особи на яку було складено протокол про адміністративне правопорушення за складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не є обов'язковою.
Адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 , підтверджуються доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №923405 від 14.06.2023 року, де викладені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 .
Дослідивши докази, вважаю, що ОСОБА_1 винна у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Враховуючи обставини справи, відношення правопорушниці до скоєного правопорушення, особу правопорушниці ОСОБА_1 , яка не спростувала факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та не надала суду відомостей, про оскарження обставин адміністративного правопорушення та кваліфікацію її дій, відношення правопорушниці до скоєного правопорушення, відсутність відомостей про її притягнення у минулому до адміністративної відповідальності, у тому числі за аналогічні порушення, тому вважаю що до ОСОБА_1 можливо застосувати адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Керуючись ст.ст. 283,284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП і піддати адміністративному стягненню на у вигляді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 536 гривень 80 копійок судового збору.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.Л.Воробйов