Справа №591/3758/23
Провадження № 6/591/141/23
27 червня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.,
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми подання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Писарєва Віталія Володимировича про визначення частки боржника ОСОБА_1 у спільній власності,стягувач Вищий антикорупційний суд -
встановив:
До Зарічного районного суду м. Суминадійшло подання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Писарєва Віталія Володимировича про визначення частки боржника у спільній власності, у якому державний виконавець просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1/3 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , якою він спільно володіє з особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження №70688381 з примусового виконання виконавчого листа №991/10566/20 від 23.12.2022 року, виданого Вищим антикорупційним судом, про конфіскацію всього майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, та 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Державним виконавцем 10.01.2023 року розпочато примусове виконання рішення суду, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2023 року. У рамках виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить нерухоме майно, на яке необхідно звернути стягнення. Належним боржникові нерухомим майном є частка у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданої Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради інформації квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на житло від 27.11.1997 року, видане виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів). З метою виконання рішення суду Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягувач - Вищий антикорупційний суд подав пояснення у справі, зазначивши, що при розгляді клопотання заявника покладається на розсуд суду, при цьому наголосив на необхідності забезпечення виконання вироку ВАКС від 18.05.2022 року у справі №991/10566/20.
Учасники про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з'явилися.
Представник співвласниці квартири ОСОБА_3 - адвокат Маківський О.В. надав суду письмову заяву, що співвласники квартири заперечують проти подання державного виконавця, так як існує спір про право.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали подання та справи, приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що 23.12.2022 року Вищий антикорупційний суд видав виконавчий лист №991/10566/20 про конфіскацію всього майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, та 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який було пред'явлено до виконання до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
10.01.2023 року державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Писарєвим Віталієм Володимировичем відкрито провадження за №70688381 з виконання зазначеного вище виконавчого листа, а також постановою від 10.01.2023 року накладено арешт на майно боржника.
На запит державного виконавця від 11.01.2023 року та вимогу виконавця від 22.03.2023 року ним отримано інформацію про зареєстроване право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності на житло від 27.11.1997 року, видане виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, державним реєстратором Кубраковим К.П. на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 70688381, виданої 10.01.2023 року, зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна - усе нерухоме майно, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна регулюється Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, та іншими нормативно-правовими актами.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Конфіскація майна може призначатися за тяжкі та особливо тяжкі злочини лише як додаткове покарання і тільки у випадках, прямо передбачених у санкції статті, за якою кваліфіковане діяння засудженого.
Згідно з положеннями статей Кримінального кодексу України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.
Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законодавством України. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.
Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання і повертає його відповідному суду.
Тобто, конфіскація майна полягає у безоплатному вилученні майна, що належить особі на праві приватної власності на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначено, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Підставою звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням стало те, що є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною власністю боржника та його батьків, частка боржника в цьому майні не визначена.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) уточнено правові висновки про те, що в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).
Велика Палата Верховного Суду знов звернула увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні свідчить про наявність матеріального спору. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, співвласники житла, а саме батьки боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заперечують рівність часток майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абз. 1 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Отже, державний виконавець Писарєв В.В. звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з його батьками. Частка боржника у спільному майні не визначена.
Таким чином, у даній справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що подання державного виконавця слід залишити без розгляду, роз'яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 261, 268, 443 ЦПК України, суд -
Подання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Писарєва Віталія Володимировича про визначення частки боржника ОСОБА_1 у спільній власності, стягувач Вищий антикорупційний суд - залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО