Справа № 953/24018/21 Номер провадження 11-кп/814/969/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 червня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12021220470000413 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2022 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, українцю, громадянину України, із вищою освітою, одруженому, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , відносно якого направлено обвинувальні акти до суду 30.05.2019 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, 30.07.2019 - за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
обвинуваченому за ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 24 вересня 2022 року із визначенням застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (297 720 грн).
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 , 29.12.2020, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та не встановленою особою, шляхом обману, незаконно заволодів квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , чим завдав територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради матеріальну шкоду на суму 766 432 грн.
Далі, ОСОБА_7 , 29.12.2020, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та не встановленою особою, шляхом обману, незаконно заволодів квартирою за адресою: кв. АДРЕСА_3 , чим завдав територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради матеріальну шкоду на суму 593 655 грн.
Проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд першої інстанції мотивував своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді 12 років позбавлення волі, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючими даними обвинуваченого, а саме, сімейний та майновий стан. Крім того, суд врахував суспільну небезпеку кримінального правопорушення вчиненого проти власності.
У своїй апеляційній скарзі захисник просив ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 до 07 год. із покладенням обов'язків або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Просить взяти до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, неповнолітнього сина та матір похилого віку, які перебувають на його утриманні.
Зазначає, що підозра є необгрунтованою, а досудове розслідування вже закінчилося. Крім того, на території України на даний час введено воєнний стан, у зв'язку з чим чоловіки не зможуть виїхати за межі території країни.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12021220470000413 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, обґрунтовано звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому правопорушенні, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, суд взяв до уваги особу обвинуваченого, а саме, вік, сімейний та майновий стан.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, неповнолітнього сина та матір похилого віку на утриманні, не свідчать про зменшення ризиків, на які посилається суд першої інстанції.
Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які підтверджують доводи захисника щодо перебування на утриманні обвинуваченого неповнолітнього сина та матері, яка має незадовільний стан здоров'я. У свою чергу, сам факт проживання не підтверджує перебування матері на утриманні ОСОБА_7 . Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений не працює, тобто не має доходів, що виключає можливість утримувати зазначених осіб.
Також є непереконливими твердження захисника, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні чи суттєво зменшилися, у зв'язку з тим, що досудове розслідування закінчилося, наявні у справі свідки допитані та проведено всі необхідні слідчі дії, оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об'єктивного встановлення фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, суди при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, мають ураховувати як відповідний ризик запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Крім того, у п. 8 рекомендацій РСУ щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року зазначено, що до нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, слід віднести військову агресію проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Тому, доводи захисника про те, що введення на території України воєнного стану зменшує наявні ризики, не відповідають чинному законодавства.
Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повинні оцінюватись судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, судом правильно вирішено продовжити раніше визначений розмір застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2022 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4