Житомирський апеляційний суд
Справа №287/2034/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №287/2034/22 за апеляційною скаргою прокурора Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 06.03.2023 року,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та звільнено останнього від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022065520000050 від 22.08.2022 року, закрито на підставі ст.45 КК України.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 1510 грн. 24 коп. за проведення експертизи.
Речові докази: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 08.06.2022 ТСЦ 8044 на ім'я ОСОБА_7 залишено при матеріалах кримінального провадження.
Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, дізнавшись від невстановленої слідством особи через соціальну мережу «Інстаграм» у червні місяці 2022 року про можливість отримання посвідчення водія, вирішив придбати підроблений на своє ім'я зазначений документ. У вказаний період часу ОСОБА_7 домовився із невстановленою слідством особою про виготовлення на його ім'я, тобто підроблення документу, а саме посвідчення водія, згідно якого він мав би право керувати транспортними засобами, з метою його подальшого використання при цьому.
Реалізуючи свої злочинні наміри та діючи згідно домовленості, у червні місяці 2022 року, з метою придбання підроблених офіційних документів, в приватних повідомленнях надав свої персональні дані невстановленій слідством особі та фотокартку чим сприяв вчиненню злочину.
У свою чергу невстановлена слідством особа, реалізуючи свої злочинні дії, направлені на підроблення документів, діючи в межах домовленості з ОСОБА_7 , в невстановленому слідством місці підробила бланк суворої звітності, тобто бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданий 08 червня 2022 року територіальним сервісним центром 8044 шляхом заповнення граф бланку, вказавши, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий у Житомирській області має право керування транспортними засобами категорії «А», ОСОБА_9 , «С». Підробивши таким чином документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданий 08 червня 2022 року територіальним сервісним центром 8044, яке видається та посвідчується установою і яке надає права, невстановлена слідством особа направила його поштовим зв'язком на адресу ОСОБА_7 з метою подальшого його використання останнім.
Таким чином, ОСОБА_7 здійснив пособництво в підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою і яке надає права, з метою подальшого його особистого використання.
Після цього, ОСОБА_7 підроблене посвідчення водія використовував при керуванні транспортним засобом, зокрема автомобілем марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 .
19.07.2022 ОСОБА_7 під час керування вищевказаним транспортним засобом був зупинений працівниками СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, які виявили факт використання підробленого посвідчення.
Відповідно до висновку судового експерта № СЕ-19/106-22/8943 ДД від 12.09.2022 бланк наданого посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке видане 08.06.2022 ТСЦ 8044 на ім'я ОСОБА_7 виготовлений термосублімаційним способу друку, не відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документу та ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, як вчинення пособництва в підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою і яке надає права.
В своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 06.03.2023 року скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції, хоча й не зазначив, але фактично встановив, що кримінальні правопорушення інкриміновані ОСОБА_7 утворюють ідеальну сукупність. В той же час вказує, що з таким висновком погодитись неможливо, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою та обставина, що реальна сукупність злочинів має місце і в ситуації більш тісного взаємозв'язку кримінальних правопорушень - складових реальної сукупності, а саме коли одне кримінальне правопорушення є умовою для вчинення іншого, тобто для використання підробленого документу особа направила свої протизаконні дії на його отримання, а саме - наданням власних анкетних даних невстановленій органом досудового розслідування особі сприяла вчиненню неправомірних дій, а потім використала цей підроблений документ, що свідчить про те що не можна вважати ОСОБА_7 особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення та застосовувати положення ст.45 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, пояснення обвинуваченого, який просив оскаржену ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Неухильне дотримання передбачених законом вимог є неодмінною умовою повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення.
Проте, суд першої інстанції при постановлені судового рішення знехтував вказаними вимогами закону.
Так, під час кримінального провадження у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України у зв'язку з дійовим каяттям (а.п.15-17).
Відповідно до положень ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, а відповідно до приписів ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, яке відноситься, у відповідності до ст.12 КК України, до кримінального проступку, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, збитки, завдані кримінальним правопорушенням відсутні.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» у п.3 міститься роз'яснення, згідно якого звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст.45 КК України) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.
Такою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної) не може бути перепоною для застосування ст. 45 КК України.
Відповідно до ст.33 КК України, сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
У кримінальному праві розрізняють два види сукупності кримінальних правопорушень ідеальну і реальну.
Виключно у разі ідеальної сукупності двох або більше кримінальних правопорушень відповідної тяжкості немає законодавчих перешкод для констатування передумови, передбаченої ст.48 КК України, щодо вчинення правопорушення вперше. У такому випадку, дії особи не утворюють повторності кримінальних правопорушень. Особа вчиняє одне діяння, що лише кваліфікується одразу за двома статтями КК України.
При цьому, реальна сукупність має місце у тому разі, коли особа вчиненими у різний час (окремими) діяннями скоює два або більше кримінальні правопорушення, які мають різні склади і кваліфікуються окремо. Реальна сукупність має місце і в ситуації більш тісного взаємозв'язку кримінальних правопорушень - складових реальної сукупності, а саме, коли одне кримінальне правопорушення є умовою для вчинення іншого, тобто, для використання підробленого документа особа направила свої протизаконні дії на пособництво у його підробленні, а потім використала цей підроблений документ.
Така правова позиція відображена в ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2022 року (справа № 447/528/22).
Як встановлено колегією суддів, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України та ч.4 ст.358 КК України, тобто органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 були кваліфіковані як окремі дії, вчинені у різний час, відповідальність за вчинення яких передбачена різними частинами ст.358 КК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що суд першої інстанції прийшовши до висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч. 4 ст.358 КК України, не врахував, що вказані кримінальні правопорушення утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачений відокремленими одна від одної діями вчинив два різні кримінальні проступки, при цьому один кримінальний проступок є умовою для вчинення іншого, тобто, для використання підробленого документа особа направила свої протизаконні дії на пособництво у його підробленні, а потім використала цей підроблений документ.
Відтак, на переконання колегії суддів, для застосування положень ст.45 КК України у суду першої інстанції не було законних підстав через відсутність такої обов'язкової об'єктивної умови, як вчинення злочину вперше.
Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Із вказаної статті вбачається, що закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього провадження в їх сукупності.
Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», роз'яснив, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.
Разом з тим, із матеріалів кримінального провадження убачається, що вказаних вимог суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дотримався та взагалі не досліджував обставини, які є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Зокрема, судом не встановлено, що діяння, які ОСОБА_7 поставлено за провину дійсно мали місце, що ці діяння містять ознаки вказаних кримінальних правопорушень, що ОСОБА_7 винний саме у їх вчиненні, не встановлено та в ухвалі не наведено в чому виразилось дійове каяття, зокрема така складова дійового каяття, як активне сприяння ним у вчиненні кримінальних правопорушень, яке, крім того, не відображено в обвинувальному акті, як обставина, що пом'якшує покарання, тобто не досліджено обставини, які підлягають обов'язковому дослідженню і мають значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Вказані дії суду підтверджуються журналом судового засідання від 21.04.2022 та технічним носієм інформації, що міститься в матеріалах кримінального провадження (а.п.59-60).
Отже, рішення суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст. 45 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст.358 КК України у зв'язку з дійовим каяттям та закриття провадження у справі не можна визнати обґрунтованим та законним, а тому воно, в силу ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону при звільненні від кримінальної відповідальності та закритті кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Олевського районного суду Житомирської області від 06.03.2023 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України та закриття даного кримінального провадження скасуванню, з призначенням нового розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції.
При новому розгляді слід усунути виявлені порушення кримінального та кримінального процесуального закону, розгляд кримінального провадження провести у відповідності до вимог КПК України та за його наслідками прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 06.03.2023 року, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України - скасувати.
Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.5 ст.27, ч.1 та ч.4 ст.358 КК України до нового розгляду в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :