Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1948/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
20 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.07.2023 включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів, для працездатних осіб, що складає 53 680грн. для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, визначених КПК України.
Строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 , рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 23.05.2023.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід- домашній арешт.
Зазначає, що слідчим суддею порушені норми процесуального та матеріального права. При цьому клопотання слідчого підозрюваній ОСОБА_8 не було вручене більше ніж за три годині до початку розгляду, відсутній її підпис та не оголошувалося головуючим в судовому засіданні.
Вважає, що даний запобіжній захід є занадто суворим та до підозрюваної слід застосувати запобіжній захід-домашній арешт, оскільки до особи не може бути застосовано найтяжчий запобіжній захід лише на тій підставі, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Вказує, що під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не здобуто та не підтверджено жодних обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики підтверджені, або посилились чи з'явилися нові ризики, а тому підстав вважати, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_8 немає. Під час досудового слідства ОСОБА_8 не надає жодних підстав вважати можливим її ухилення від слідства та суду, вплив на свідків, потерпілих, а тим більше вчинення нею нових злочинів.
Посилається на те, що на теперішній час в ході досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, проживає із сім'єю, має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того потребує медичного лікування, а тому є всі підстави для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, який в повній мірі здатен забезпечити належне виконання нею покладених обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрювану ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги адвоката, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
19.05.2023 ОСОБА_8 у відповідності до ст.278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 КК України.
Підозра ОСОБА_8 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР про внесення 01.05.2023 кримінального провадження №12023060500000171, копіями протоколу допиту ОСОБА_8 від 19.05.2023, протоколу допиту потерпілого від 03.05.2023, протоколу додаткового допиту потерпілого від 18.05.2023, протоколів допитів свідків від 04.05.2023, 08.05.2023, протоколу додаткового допиту свідка від 19.05.2023, протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.05.2023, вимоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_8 , і є достатніми для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта, що прокурором не доведено наявність доказів про наявність ризиків зазначених в клопотанні слідчого та, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Як встановлено в суді апеляційної інстанції, слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого належно перевірено та встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, однин з яких відноситься до тяжкого, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, взято до уваги фактичні обставини інкримінованих останній правопорушень та їх суспільну небезпечність, та відповідно встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, тяжкість інкримінованого правопорушення, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано враховано й те, що 27.04.2023 відносно ОСОБА_8 до Овруцького районного суду Житомирської області направлено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження № 12023060500000079 від 28.02.2023, за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Період перебування ОСОБА_8 під нічним домашнім арештом в рамках даного кримінального провадження з 28.02.2023 по 28.04.2023.
Також слідчим суддею враховано, що кримінальні правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень проти власності, були вчинені під час дії по всій території України особливого правового режиму - воєнного стану та прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість запобігти цим ризикам іншим шляхом ніж застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того слідчим суддею враховано особу підозрюваної, яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, не одружена, офіційно ніде не працює, схильна до вчинення кримінальних правопорушень, та прийшов до обґрунтованого висновку, про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Апеляційний суд, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про підозру вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, погоджується з висновком слідчого судді, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним.
За викладених у сукупності обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, по даній конкретній справі, з урахуванням особи підозрюваної ОСОБА_8 та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за вироком суду, наявності на даний час беззаперечних процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що його підзахисна - ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та потребує медичного лікування, не можуть обґрунтовано невілювати наявність процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
При цьому, обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваної, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Матеріали провадження не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою та апелянтом в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження при обранні підозрюваній запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За вказаних обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року, якою застосовано до підозрювано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 22.07.2023 включно, з визначенням застави у розмірі 53 680 грн., - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: