Справа № 161/23316/21 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/548/23 Доповідач: Шевчук Л. Я.
26 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2022 року,
У грудні 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі № 161/3985/19 відповідача у цій справі ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Позивач також зазначав, що на час настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 перед третіми особами застрахована не була, а тому МТСБУ виплатило в користь сина потерпілого страхове відшкодування у розмірі 134028,00 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 134028,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 листопада 2022 року у цій справі позов задовольнено.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 134028,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2023 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові МТСБУ.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що 23 травня 2018 року автомобіль марки «Опель Омега» реєстраційний номерний знак Республіки Польща під керуванням відповідача ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 , завідомо знаючи, що потерпілий перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди і якого він сам поставив в небезпечний для життя стан, та маючи змогу надати потерпілому допомогу на місці пригоди, самовільно покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер на місці пригоди.
На підставі вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі № 161/3985/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням тривалістю 2 роки (а. с. 4-5).
На час настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована ані за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ані за договором міжнародного страхування «Зелена карта».
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У пункті 27.2 статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
За положеннями статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають право непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї, незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого .
Розмір відшкодування може бути збільшений законом.
Згідно з поданою позивачем МТСБУ довідкою № 1 право на відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих має син потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і батько потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , сума відшкодування шкоди у зв?язку з втратою годувальника складає 134028 грн (а. с. 19).
При цьому судом встановлено, що 10 вересня 2020 року син потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 звернувся до страховика - МТСБУ із заявою по виплату йому шкоди, як особі, яка втратила годувальника, в якій відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив виплатити в його користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 травня 2018 року (а. с. 14).
Батько потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відмовився від своєї частки страхового відшкодування в користь сина потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про що 08 червня 2018 року подав відповідну заяву (а. с. 15).
Страхове бюро виплатило сину потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , як особі, яка втратила годувальника, страхове відшкодування у розмірі 134028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2543559 від 23 жовтня 2020 року (а. с. 20).
За положеннями підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_2 . З врахуванням того, що ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, МТСБУ відшкодував шкоду, заподіяну смертю потерпілого ОСОБА_2 , його сину ОСОБА_3 , як особі, яка втратила годувальника.
Відповідно до зазначених вимог закону та з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді