26 червня 2023 р. Справа № 480/5562/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2022, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/5562/22
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до міграційної служби у зв'язку з досягненням 14-річного віку з наміром отримати паспорт книжечку зразка 1994 року. При цьому, апелянт вважає, що неповнолітнім особам по досягненню 14-річного віку оформлюється паспорт громадянина України лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а у формі книжечки - лише по досягнення 16-річного віку та за умови звернення з відповідною заявою. Внаслідок чого, апелянт вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу у видачі йому паспорта у формі книжечки.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , як батько неповнолітньої ОСОБА_2 , яка досягла віку 14 років, 04.08.2022 звернувся до Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою про видачу неповнолітній ОСОБА_2 паспорта у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Листом від 09.08.2022 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повідомило позивача про відмову у видачі паспорта у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв'язку з відсутністю рішення суду про зобов'язання Державної міграційної служби України в Сумській області видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, та недосягненням ОСОБА_2 16-річного віку.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними, а тому у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною 1 статті 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частино 6 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», встановлено, що забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом.
Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров'я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
При цьому, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження , Кабінетом Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року N 353 затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносинах судом перевіряється правомірність відмови міграційного органу в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
В даному випадку, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що міграційним органом відмовлено позивачу у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки після досягнення ним 14-річного віку.
Позивач зазначає, що через свої релігійні переконання не хоче, щоб його паспорт оформлявся електронними засобами з присвоєнням єдиного унікального номера.
В свою чергу, міграційний орган зазначає, що згідно чинних вимог законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, оформлення та видача паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки можлива лише після досягнення ним 16-річного віку.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір), є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Враховуючи висновки Верховного Суду у вищевказаній зразковій справі, якими встановлено, що попри чинне нормативне регулювання спірних правовідносин, громадяни України, через свої релігійні переконання, мають право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
При цьому, належним способом захисту порушених прав особи у відповідних правовідносинах є зобов'язання міграційного органу оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зобов'язати міграційний орган оформити та видати позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
В свою чергу, відсутність паспорту громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод, що є неприйнятним у правовій державі.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не має права на отримання спірного паспорту до досягнення 16 років, колегія суддів відхиляє, так як з прийняттям Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України видається з 14 років.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправними, а тому у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 по справі №480/5562/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич