19 червня 2023 р.Справа № 520/7482/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 09.12.22 року по справі № 520/7482/21
за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№12 )"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» (далі по тексту - позивач, платник податків, ДП «ПДКВСУ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області, податковий орган, контролюючий орган), в якому, з урахування зміни підстав позову просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Харківській області щодо не визначення податкового боргу державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» безнадійним та щодо не проведення його списання та нарахованої на даний борг пені у загальній сумі 275 554,22 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Харківській області прийняти рішення щодо списання як безнадійного податкового боргу та нарахованої на даний борг пені державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» у сумі 275 554,22 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Харківській області внести інформацію в інтегровану картку державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 275 554,22 грн шляхом списання як безнадійного податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок протиправного невнесення відповідачем даних до автоматизованої системи інтегрованої картки платника податку на виконання судових рішень, які набрали законної сили, податковим органом фактично змінено показники підприємства з податку на додану вартість, у зв'язку із чим виникла заборгованість, якої в дійсності не існує, та неправомірно з 01.01.2020 по 31.12.2020 нараховано пеню на неіснуючий податковий борг. Самостійна та своєчасна сплата позивачем узгоджених сум з податку на додану вартість за податковими деклараціями № 9051721722 від 20.08.2013 за липень 2013 року на суму 88639,00 грн, № 9059032231 від 20.09.2013 за серпень 2013 року на суму 92338,00 грн та № 9150858339 від 17.07.2015 за червень 2015 року на суму 84 981 грн, що в сукупності становить 275 554,22 грн, підтверджена постановами Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 по справі № 820/10678/13-а та від 12.10.2015 по справі № 820/8657/15, які набрали законної сили, що виключає можливість нарахування штрафу за їх несплату. Вважає, що наявність в інтегрованій картці платника податку податкового боргу в сумі 275 554,22 грн, який фактично відсутній, порушує право позивача на повне та достовірне відображення податкової інформації щодо нього, гарантоване ст.ст.2, 5 Закону України «Про інформацію», ст.63 Податкового кодексу України. З посиланням на норми Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422) стверджує, що контролюючий орган у разі необхідності здійснює відповідні коригування облікових показників інтегрованої картки платника податку без звернення платника податку, чого вчинено не було.
Враховуючи, що згідно з вимогами п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України безнадійний податковий борг (у разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу), у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий борг, підлягають списанню, наполягає, що вищевказана заборгованість є безнадійною та повинна бути списана відповідачем, оскільки з того часу у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 по справі № 520/7482/21, адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби (12)» (вулиця Лелюківська, 1, місто Харків, код ЄДРПОУ: 08680841) до Головного управління ДПС в Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Харківській області щодо не визначення податкового боргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» безнадійним та щодо не проведення його списання та нарахованої на даний борг пені у загальній сумі 275 554,22 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Харківській області прийняти рішення про списання як безнадійного податкового боргу та нарахованої на даний борг пені Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» у сумі 275 554,22 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Харківській області внести інформацію в інтегровану картку Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 275 554,22 грн шляхом списання як безнадійного податкового боргу.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 133,32 грн (чотири тисячі сто тридцять три гривні 32 копійки).
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 520/7482/21, як в частині задоволення позовних вимог позивача так і в частині стягнення судових витрат позивача з ГУ ДПС у Харківській області, закрити провадження у справі у зв'язку зі спливом строку давності для подання позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що рішеннями суду у справах № 820/10678/13-а, № 820/8657/15, якими відмовлено в задоволенні вимог податкового органу з примусового погашення податкового боргу, не вирішувалося питання щодо скасування та/або списання податкового боргу у розмірі 275 554,22 грн, який позивач вважає безнадійним, або внесення будь-яких змін до інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок», а тому посилання суду першої інстанції, як на підставу задоволення позову, є безпідставним.
Питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань та питання необхідності списання контролюючим органом податкового боргу не охоплювались предметом доказування у даних адміністративних справах, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати правовий аналіз таких обставин та зобов'язувати контролюючий орган здійснити дії щодо списання податкового боргу, оскільки обставини необхідності списання боргу не стосуються предмету спору. Зазначений висновок цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2018 у справі № 820/1878/16, від 28.03.2019 у справі № 809/1299/16, від 10.04.2020 у справі № 804/2994/16, від 12.12.2019 у справі № 500/960/19. Враховуючи, що тривалий час ДП «ПДКВСУ» має постійний податковий борг по податку на додану вартість, часткові сплати наявного податкового боргу згідно зі ст. 87 Податкового кодексу України зараховувалися у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.
Крім того, як вбачається з інтегрованої картки платника податків станом на 01.06.2021, до складу податкового боргу не входять нарахування з терміном сплати 2013 та 2015 років, а також пеня, нарахована у 2020 році, які ДП «ПДКВСУ (№12)» зазначає в позові та вимагає списати.
Відповідно до ІТС «Податковий блок» у платника податків станом на 01.06.2021 відсутній податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який підлягає списанню з датою виникнення більше ніж 1095 днів.
Контролюючий орган, зважаючи на вищенаведене, в межах доводів платника податків, наведених останнім у позовній заяві, стверджує про відсутність порушення контролюючим органом прав та інтересів позивача.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та наявних матеріалів справи ДП «ПДКВСУ» зареєстрований в якості юридичної особи з 07.06.2000.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 у справі № 820/10678/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, у задоволенні адміністративного позову Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства «Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)» про стягнення заборгованості - відмовлено. Вказаною постановою суду встановлено, що заборгованість позивача у розмірі 1 618 826,37 грн. є грошовим зобов'язанням за самостійно узгодженою сумою ПДВ з грудня 2011 року по вересень 2013 року, яка ним сплачена, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 у справі № 820/8657/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства «Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)» про стягнення заборгованості - відмовлено. Вказаною постановою судом встановлено, що заборгованість позивача у розмірі 1 115 884,60 грн. є грошовим зобов'язанням за самостійно узгодженою сумою ПДВ з лютого 2015 року по липень 2015 року, яка ним сплачена, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 820/2745/15 адміністративний позов Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства «Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №12» про стягнення податкового боргу - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з державного підприємства «Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №12» заборгованість у сумі 469 700,54 грн. з податку на додану вартість з рахунків у банках, які обслуговують його на користь держави.
Вказана заборгованість виникла внаслідок несплати позивачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ з листопада 2014 року по січень 2015 року.
Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 та від 09.03.2016 задоволено заяви підприємства про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 820/2745/15.
Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №820/10725/15, яка набрала законної сили 22.12.2015, зокрема, зобов'язано Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області внести зміни до облікових даних платника податків шляхом винесення за картку особового рахунку заборгованості у розмірі 469 700,54 грн.
Позивач неодноразово звертався із заявами до відповідача з проханням повідомити про стан виконання судових рішень суду у справах № 820/10678/13-а, № 820/8657/15 та приведення у відповідність до них інтегрованої картки платника податків шляхом виключення податкового боргу на загальну суму 275 554,22 грн. за деклараціями від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн та нарахованої пені в електронному кабінеті платника податків за 2020 рік по вказаним деклараціям у розмірі 1 587,66 грн, у розмірі 5 422,68 грн, у розмірі 2 585,88 грн, які не розглянуті відповідачем.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення про списання з позивача податкового боргу, пені та визнання їх безнадійними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не визначення податкового боргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» безнадійним та не проведення його списання та нарахованої на даний борг пені у загальній сумі 275 554,22 грн, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з 2016 року податковим органом помилково не було списано безнадійний борг позивача, щодо якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.
З огляду на те, що відповідачем протиправно не було списано податковий борг, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог у частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо списання як безнадійного податкового боргу, так і нарахованої на даний борг пені, у сумі 275554,22 грн та внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 275 554,22 грн шляхом списання як безнадійного податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення податкового боргу за податковими деклараціями від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в редакції на час звернення до суду, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Приписами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час подачі податкових декларацій від 20.08.2013 № 9051721722, від 20.09.2013 № 9059032231 та від 17.07.2015 № 9150858339) передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).
Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У розумінні підпункту 14.1.175 підпункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 49.1. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що податковий борг позивача з податку на додану вартість у загальній сумі 275 554,22 грн утворився на підставі самостійно задекларованих податкових зобов'язань, визначених у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн, та нарахованої на даний борг у 2020 році пені у розмірі 9 596,22 грн.
Положеннями пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин у справі, встановлених судом апеляційної інстанції, з огляду на наведені вище приписи пункту 57.1. статті 57, статті 31 ПК України, граничним строком сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість відповідно до поданих позивачем податкових декларацій від 20.08.2013 № 9051721722, від 20.09.2013 № 9059032231 та від 17.07.2015 № 9150858339 є : 30.08.2013 у розмірі 88 639,00 грн, 30.09.2013 у розмірі 92 338,00 грн та 30.07.2015 у розмірі 84 981,00 грн.
Отже, починаючи з наступного дня після спливу граничного строку сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані періоди, у зв'язку з несплатою вказаних сум авансових внесків до бюджету, у контролюючого органу виникло право на стягнення вказаних сум до державного бюджету.
Положеннями пункту 101.1 статті 101 ПК України передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України).
Враховуючи, що граничний строк стягнення контролюючим органом до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість за задекларованими позивачем сумами з податку на додану вартість за 2013 та 2015 роки на загальну суму 265 958 грн, з урахуванням положень статті 102 ПК України, сплив відповідно 30.08.2015, 30.09.2015, 30.07.2018, вказана сума заборгованості підпадає під визначення безнадійного податкового боргу.
Строки давності та їх застосування в податковому законодавстві врегульовано статтею 102 ПК України.
Положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.
Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З огляду на вищенаведені положення контролюючим органом право на стягнення зазначених вище сум зі сплати авансових внесків до державного бюджету могло бути реалізовано в строк до 30.08.2015, 30.09.2015, 30.07.2018 відповідно.
Положеннями пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом було вжито заходи щодо примусового стягнення сум податкового боргу за даними деклараціями, зокрема, податкові зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.08.2013 № 9051721722 на суму 88 639,00 гривень та податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.09.2013 № 9059032231 на суму 92 338,00 гривень стягувались контролюючим органом в межах судової справи № 820/10678/13-а, а податкові зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2015 № 9150858339 на суму 84 981,00 гривень стягувались контролюючим органом в межах судової справи № 820/8657/15.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 у справі № 820/10678/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 у справі № 820/8657/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
За висновками вказаних судових рішень заборгованість позивача за податковими деклараціями від 20.08.2013 № 9051721722, від 20.09.2013 № 9059032231 та від 17.07.2015 № 9150858339 є грошовим зобов'язанням за самостійно узгодженою сумою ПДВ, яка ним сплачена, що підтверджується копіями платіжних доручень та відповідачем не заперечується.
Суди, з посиланням на обставини, встановлені у цих справах, виходили з доведеності факту повної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та відсутності податкового боргу.
Відповідно до пункту 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У силу вказаних норм обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 820/10678/13-а та № 820/8657/15 дослідженню не підлягають.
Таким чином, враховуючи, що граничний строк стягнення контролюючим органом до бюджету по задекларованим позивачем сумам з податку на додану вартість на загальну суму 265 958 грн, з урахуванням положень статті 102 ПК України, сплив 30.08.2015, 30.09.2015, 30.07.2018 відповідно, а відтак вказана сума заборгованості підпадає під визначення безнадійного податкового боргу.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;
У відповідності до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Передумовою нарахування штрафних санкцій та пені з підстав, визначених пунктом статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Разом з цим, незважаючи на рішення судів, які набрали чинності, та підлягали виконанню відповідачем, останнім у 2020 році було нараховано пеню у сумі 9 596,22 грн на неіснуючий податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 265 958 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи інтегрованою карткою платника податків, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 275 554,22 грн, яку позивач вважає безнадійною.
Враховуючи, що у розумінні підпункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, колегія суддів вважає, що нарахована на безнадійний борг пеня у вигляді відсотків на суми грошових зобов'язань у сумі 9 596,22 грн, яка є складовою податкового зобов'язання, отже на неї поширюється строк давності (1095 днів), також підлягає списанню.
Посилання апелянта на відсутність у рішеннях суду у справах № 820/10678/13-а, № 820/8657/15 аналізу правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань та наявності підстав для скасування та/або списання податкового боргу або внесення будь-яких змін до інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок», за встановлених у справі обставин, не спростовує набуття заборгованістю у розмірі 275 554,22 грн після спливу граничного строку на стягнення контролюючим органом до бюджету вказаної суми, який дорівнює 1095 днів, статусу безнадійного податкового боргу, та не є підставою для відмови у задоволенні такої позовної вимоги.
Водночас, колегія суддів зауважує, що вказаними рішеннями суду підтверджено відсутність підстав для стягнення в примусовому порядку заборгованості за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 20.08.2013 № 9051721722 на суму 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 на суму 92 338,00 грн та від 17.07.2015 № 9150858339 на суму 84 981,00 грн, що відповідно унеможливлює повторне звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення вказаних сум у примусовому порядку або погашення їх за рахунок самостійної сплати позивачем інших грошових зобов'язань до бюджету.
Порядок, умови та підстави для списання безнадійного податкового боргу визначено положеннями статті 101 ПК України.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» від 10.10.2013 № 577 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин до 23.08.2022 (далі по тексту - Порядок № 577), а з 23.08.2022 наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» від 28.07.2022 № 220 (далі по тексту - Порядок № 220).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі №820/10725/15, яка набрала законної сили 22.12.2015, зокрема, зобов'язано Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області внести зміни до облікових даних платника податків шляхом винесення за картку особового рахунку заборгованості у розмірі 469 700,54 грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач неодноразово звертався із заявами до відповідача з проханням повідомити про стан виконання судових рішень суду у справах №820/10678/13-а, №820/8657/15 та приведення у відповідність до них інтегрованої картки платника податків шляхом виключення податкового боргу на загальну суму 275 554,22 грн по деклараціям від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн та нарахованої пені в електронному кабінеті платника податків за 2020 рік по вказаним деклараціям відповідно у розмірах 1 587,66 грн, 5 422,68 грн та 2 585,88 грн, однак вони не були розглянуті відповідачем. Тобто відповідач, як сторона у справах, достеменно знав про ухвалені рішення суду, що набрали законної сили, однак не вжив заходів до їх виконання.
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 577 передбачено, що під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Згідно з пунктами 4.3-4.5 Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року (справа №813/4430/16), від 9 липня 2019 року (справа №0240/2269/18-а) та від 23 грудня 2019 року (справа №813/3277/18).
При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку № 577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється саме контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
З урахуванням того, що податковий борг у вказаному розмірі у відповідності до положень ПК України підлягає визнанню безнадійним за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг може бути стягнутий з ДП «ПДКВСУ», контролюючий орган повинен був привести у відповідність данні інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї податкового боргу на загальну суму 275 554,22 грн по деклараціям від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн та нарахованої пені в електронному кабінеті платника податків за 2020 рік по вказаним деклараціям відповідно у розмірах 1 587,66 грн, 5 422,68 грн та 2 585,88 грн, однак таких дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Така бездіяльність відповідача, з урахуванням не виконання ним вищезазначених рішень Харківського окружного адміністративного суду, фактично призвела до штучного збільшення суми податкового боргу позивача, що не узгоджується з приписами ПК України.
Стверджуючи про відсутність у ДП «ПДКВСУ» за даними ІТС «Податковий блок» станом на 01.06.2021 податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який підлягає списанню з датою виникнення більше ніж 1095 днів, відповідач посилається на вчинення контролюючим органом дій протягом 2015 року щодо погашення заборгованості, в стягненні якої було відмовлено судом, в порядку черговості за рахунок самостійно сплачених платником податків коштів, що вказує на незаконність таких дій, а тому не може бути враховано судом апеляційної інстанції в якості підстави для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС в Харківській області щодо не визначення податкового боргу Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» безнадійним та щодо не проведення його списання та нарахованої на даний борг пені у загальній сумі 275 554,22 грн.
Щодо висновку суду про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо списання як безнадійного податкового боргу, так і нарахованої на даний борг пені, у сумі 275 554,22 грн, колегія зазначає таке.
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05). Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "HasanandChaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з пунктом 4 ч. 2 ст. 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому в разі, коли законом встановлено повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У разі ж коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати під час вчинення дії (прийняття рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Приписи абзацу другого ч. 4 ст. 245 КАС України встановлюють, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів зауважує, що з 23.08.2022 на підставі Порядку № 220 втратив чинність Порядок № 577.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.
У випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 1 розділу IIІ Порядку № 220).
Положеннями пункт 5 розділу IIІ Порядку № 220 передбачено, що рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.
Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу (пункт 6 розділу IIІ Порядку № 220).
Аналіз положень Порядку № 577, який діяв на час виникнення спірних відносин та Порядку № 220, чинний на час прийняття рішення судом першої інстанції, свідчить про те, що підставою для списання безнадійного податкового боргу є рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах судами першої та апеляційної інстанцій встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття відповідного рішення про списання безнадійного податкового боргу позивача, ігнорування рішень судів шляхом погашення вже сплачених платником податку сум грошових зобов'язань за 2013 та 2015 роки, тобто неіснуючого податкового боргу, за рахунок зарахування коштів відповідно до пункту 87.9 статті 87 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, яка триває відповідно з 30.08.2015, 30.09.2015, 30.07.2018, та має наслідком спотворення контролюючим органом облікових даних позивача, з метою захисту порушених прав позивача та відновлення його прав згідно приписів чинного законодавства мають бути застосовані положення Порядку № 577, відповідно до яких відповідач має прийняти рішення щодо списання як безнадійного податкового боргу, так і нарахованої на даний борг пені, у сумі 275 554,22 грн.
За таких обставин, обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо списання як безнадійного податкового боргу, так і нарахованої на даний борг пені, у сумі 275 554,22 грн узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління ДПС в Харківській області прийняти рішення про списання як безнадійного податкового боргу та нарахованої на даний борг пені Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№12)» у сумі 275 554,22 грн є правильним.
Враховуючи те, що відповідачем протиправно не списано податковий борг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 275 554, 22 грн. шляхом списання як безнадійного податкового боргу.
З приводу посилань відповідача у апеляційній скарзі на пропущення позивачем встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом, так і встановленого ст.102 ПК України колегія суддів зазначає таке.
Так, як зазначалось вище, предметом оскарження у даній справі є визнання протиправною бездіяльністю контролюючого органу, яка виразилася у невиконанні обов'язку щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, який складається із самостійно задекларованого позивачем на загальну суму 265 958 грн по деклараціям від 20.08.2013 № 9051721722 у сумі 88 639,00 грн, від 20.09.2013 № 9059032231 у сумі 92 338,00 грн, від 17.07.2015 № 9150858339 у сумі 84 981,00 грн та нарахованої податковим органом пені за 2020 рік по вказаним деклараціям відповідно у розмірах 1 587,66 грн, 5 422,68 грн та 2 585,88 грн.
При цьому слід зауважити, що обов'язок списати безнадійний борг позивача виник у контролюючого органу, в силу приписів п. 101.5 ст. 101 ПК України, та є не виконаним до цього часу, що свідчить про те, що така бездіяльність відповідача має ознаки триваючого правопорушення. У зв'язку з чим, неможливо взагалі пов'язувати початок строку на звернення до суду з цим позовом з будь-якою датою, оскільки порушення прав позивача триває і досі.
З огляду на викладене, враховуючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, доводи відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 по справі № 520/7482/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2023 року