про залишення позовної заяви без розгляду
26 червня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2173/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в кінці 2020 року позивач звернувся до управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані всі необхідні документи. Незважаючи на це, згідно рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області №072150005498 від 25.11.2020 р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії .
Зазначено, що його загальний стаж роботи на підставі наданих документів становить 12 років 5 місяців 14 днів. До стажу роботи не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1978р.: а саме до трудового стажу не зараховано періоди роботи з 15.11.1980р. по 31.03.1984р.. оскільки відсутній підпис відповідальної особи після запису про звільнення, з 16.05.1989р. по 09.08.1991р., з 01.09.1991р. по 10.10.1991р., з 01.02.1993р. по 31.12.1998р., з 01.01.1999р. по 31.12.2002р.. Вважає, що вищезазначене рішення, прийняте за відсутності підстав для прийняття такого, а тому відповідно підлягає скасуванню.
13 квітня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на адресу суду надійшли матеріали відмовної пенсійної справи .
02 травня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого, щодо задоволення позову заперечили та вказали що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача Головним управлінням в Закарпатській області встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 12 років 5 місяців 14 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням прийнято рішення за №072150805498 від 25.11.2020 р. про відмову у призначенні пенсії. До страхового стажу не враховано такі періоди роботи: з 15.11.1980 р. по 31.03.1984 р., з 16.05.1989 р. по 09.08.1991 р., з 01.09.1991 р. по 10.10.1991 р., з 01.02.1993 р. по 31.12.1998 р., оскільки записи в трудовій книжці містять виправлення, що суперечать Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено у призначенні пенсії, про що винесено рішення №072150005498 від 25.11.2020 р.
Крім того просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Судом встановлено, що Головним управлінням прийнято рішення за №072150805498 від 25.11.2020 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Разом з тим позивач зазначає, що лише в листопаді 2022 року йому в управлінні ПФУ в Хустському районі надали копію повідомлення про те, що 25.11.2022 року йому було відмовлено у призначенні пенсії. Однак доказів які б підтверджували дану обставину суду не надав.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушенихїї прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі№510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
В постанові від 31.03.2021 року у справі Хе240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №б40/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження ХеК/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, та дійшла такого висновку в частині застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
Аналіз наведених норм свідчить про те, що пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №340/225/15-а (реєстраційний №78296896).
Також за доцільне звернути увагу на правові позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду, висловлені у постановах від 24 червня 2021 року у справі №260/412/21, та від 21 липня 2021р. у справі № 260/827/21 де колегія суддів, серед іншого, зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 24.11.2020 року , йому згідно розписки-повідомлення необхідно було надати документи , яких було недостатньо - до 24.02.2012 року., що він не виконав.Рішення про відмову у призначенні пенсії винесено 25.11.2020 року., а до суду з цим позовом лише 03.04.2023, через два з половиною роки , тобтоо позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальнихправ у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Відтак, враховуючи те, що позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами , заяви про поновлення строку та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із позовними вимогами позивач не надав, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись ч.ч1, 2 ст. 122, ч.3 ст. 123, п. 8 ч.1 ст. 240, ст.ст. 248, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяЗ.Б.Плеханова