про залишення позовної заяви без розгляду
23 червня 2023 рокум. Ужгород№ 260/4067/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, Київська область, 03048, код ЄДРПОУ 40108646), Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (вул. О.Кошового, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення під час проходження публічної служби, -
22 травня 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Радь Івана (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 1), Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2), якою просить суд: визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.02.2023 року за №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».
Документ «позовна заява» сформований в підсистемі «Електронний суд» 19 травня 2023 року.
24 травня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та поновлено строк звернення до суду, визнавши його поважним.
01 червня 2023 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
14 червня 2023 року представником відповідача 1 подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку на звернення.
14 червня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити, як у передчасному, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачеві протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
22 червня 2023 року представником позивача скеровано до суду заяву про поновлення процесуального строку. Дана заява обґрунтована тим, що лист відповідача від 01.03.2023 року за реєстраційним номером 5745/41/15/01-2023, який був направлений позивачу разом з копією оскаржуваного наказу №103 від 20.02.2023 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (трекінг-номер Укрпошти №8800601607773) - дійсно не був вручений/отриманий позивачем, наявність вказаного листа та доказів його невручення підтверджують той факт, що позивач не був ознайомлений з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відтак вказані доводи відповідачів не заслуговують на увагу, не мають жодного відношення до ч.4 ст.123 КАС України та не дають змогу зробити висновок про наявність обставин пропуску процесуального строку позивачем на оскарження наказу Департаменту патрульної поліції №103 від 20.02.2023 року.
В частині іншого доводу відповідачів, а саме: «... при зверненні з позовом по справі №260/1599/23 ОСОБА_1 в тексті позовної заяви здійснював на нього посилання, обґрунтовував його протиправність. Таким чином станом на 13.03.2023 року (дата подання позову по справі №260/1599/23) ОСОБА_1 знав про наявність наказу №103 від 20.02.2023 року..», то такий також не має нічого спільного з положеннями, які застосовуються для висновку про пропуск процесуального строку, адже в позовній заяві по справі №260/1599/23 позивач зазначав, що про наявність наказу за номером №103 від 20.02.2023 року вказаного в наказі на звільнення, який був вручений представнику позивача 06.03.2023 року та про відсутність жодних даних по ньому. Тобто, позивач не знав про його зміст, а зазначав про наявність ще одного наказу, вказаного як підстава для винесення наказу за №233о/с від 06.03.2023 року, який був вручений і зі змістом якого було ознайомлено позивача та його представника. І ця обставина визнається відповідачами, про що вони і додають до клопотання відповідний супровідний лист від 06.03.2023 року за №6152/41/15/01-2023 з підписом представника від тієї ж дати. Відтак, вказані доводи відповідачів також не можна кваліфікувати, як нові додаткові обставини, які не були зазначені позивачем попередньо та не були прийняті судом, як можливі дані, що підтверджують пропуск строку процесуального.
Відповідачі зазначають, що позивач дізнався про наявність оспорюваного наказу №103 від 20.02.2023 року, за їх міркуванням, « 13.03.2023 року» - дата згадування про оскаржуваний наказ у позовній заяві по іншій справі, або « 06.03.2023 року» - дата ознайомлення представника з наказом №233о/с від 06.03.2023 року, або « 15.03.2023 року» - дата отримання позивачем поштового відправлення з наказом №233о/с від 06.03.2023 року.
У заявленому клопотання представник позивача просив суд врахувати, що жодна із зазначених дат та обставин не підтверджує факту ознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності №103 від 20.02.2023 року.
Позивач не знав та не міг знати про зміст наказу №103 від 20.02.2023 року, поки не був належним чином ознайомлений з ним, про що і зазначалось в клопотанні про поновлення пропущеного строку, яке було розглянуто та задоволено судом.
Представник позивача також просив врахувати, що неотримання стороною позивача, чи факт відсутності у сторони позивача матеріалів дисциплінарного провадження та результатів застосування дисциплінарного стягнення (наказ №103 від 30.02.2023 року та інші документи) не були надані позивачу у встановлені строки та порядок, його не було належним чином ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як цього передбачає навіть Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а пропозиції про надання пояснень та повідомлення про проведення такого дисциплінарного провадження направлялись свідомо відповідачем на іншу адресу, за якою позивач не проживає та не зареєстрований ( АДРЕСА_2 ), що і зумовило настання саме таких наслідків.
06.03.2023 року позивачу було видано інший наказ, а саме наказ Департаменту патрульної поліції від 06.03.2023 № 233 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , що на думку позивача було здійснено саме з метою недопущення оскарження наказу по дисциплінарному стягненню за №103 від 30.02.2023 року, що є предметом даного розгляду.
Окрім того, просив врахувати відрядження позивача за межі території України в травні місяці 2023 року, що також унеможливлювали дотримання строку, що визначений саме Дисциплінарним статутом Національної поліції України, та є додатковими поважними причинами пропуску саме цього 15-ти денного строку.
Таким чином, наразі у позивача відсутні інші доводи та поважні причини пропуску процесуального строку, ніж ті, що були вже суду озвучені, які є поважними, і які суд вже прийняв до уваги, визнав їх обґрунтованими, чому і поновив пропущений строк позивачу при відкритті провадження у справі.
З метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя, представник позивача у заяві про поновлення процесуального строку, просив суд прийняти дане клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Розглянувши подане представником позивача клопотання, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, кожній особі гарантується право на звернення до суду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначив, що "пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків... У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб" (пункт 35 рішення від 12.03.2009 за заявою № 20347/03 у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України", пункт 50 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 59 рішення від 13.07.1995 за заявою № 18139/91 у справі "Толстой Милославський проти Об'єднаного Королівства'').
Крім того, у пункті 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" зазначено, що "Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу".
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Більш того, Верховний Суд в аналогічній справі № 826/2158/17 (адміністративне провадження № К/9901/3789/17) (постанова від 12.06.2018) вказав: "Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків".
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється і шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» встановлений спеціальний строк на звернення до суду застосованого у період дії воєнного стану.
Так, частиною четвертою статті 31 вищезазначеного Закону передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21 сформульовано правові висновки щодо поновлення строків звернення до суду.
Так Верховний Суд зазначив, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто це залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно., незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть, визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього, має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку...... Наведене вище вказує на те, що обставини пропуску строку на звернення до суду, наведені позивачем у суді першої інстанції, та про які йшлося в апеляційній та касаційній скарзі, належним чином оцінені судами та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності...
...Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску позивачем не повідомлено. Не наведено про наявність таких і в апеляційній та касаційній скаргах".
В даному випадку Позивач зазначає, що йому не було відомо про наявність наказу Департаменту патрульної поліції №103 від 20.02.2023 року (який є предметом оскарження у даній справі), а про його наявність він дізнався тільки 26.04.2023 року, коли отримав відзив по справі №260/1599/23.
Судом встановлено, що 01.03.2023 року за реєстраційним номером 5745/41/15/01-2023, ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_3 ) було надіслано копію наказу №103 від 20.02.2023 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (трекінг-номер Укрпошти №8800601607773), однак вказане поштове відправлення ОСОБА_1 не отримав і воно було повернуто відправнику у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Цим доказом спростовується твердження представника позивача, що відповідач умисно надсилав поштову кореспонденцію на адресу, за якою не проживає та не зареєстрований ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Окрім того, твердження позивача щодо необізнаності в існуванні наказу Департаменту патрульної поліції №103 від 20.02.2023 року спростовуються наступними доказами.
Так при зверненні з позовом по адміністративній справі №260/1599/23 ОСОБА_1 в позові здійснював на нього посилання, обґрунтовував його протиправність. Таким чином станом на 13 березня 2023 року (дата подання позову по справі №260/1599/23) ОСОБА_1 знав про наявність наказу №103 від 20.02.2023 року, тому твердження про те, що позивач дізнався про вказаний наказ тільки 26.04.2023 року не відповідають дійсності.
Варто зазначити, що законодавець чітко вказує на початок перебігу строку для оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно абз.2 ч. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» таке дисциплінарне стягнення може бути оскаржено - протягом 15 днів з дня ознайомлення особи з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
При цьому, наказ по особовому складу №233 про виконання застосованого до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення було доведено йому 06.03.2023 року, згідно супровідного листа №6152/41/15/01-2023 та пояснень поданих в позові.
Ба більше, як встановлено судом в ході судового розгляду, даний наказ було відправлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 06.03.2023 року (трекінг-номер Укрпошти № 8800601717935) та отримано ОСОБА_1 особисто 15.03.2023 року.
Враховуючи положення абзацу 2 частини четвертої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» початок перебігу п'ятнадцятиденного строку для звернення до суду із даним позовом слід відраховувати від 06 березня 2023 року. Відтак такий закінчився 21.03.2023 року, при цьому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом тільки 22.05.2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до вимог пункту 1 частини другої статті 183 КАС України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що дана позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 183, 240, 248 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, Київська область, 03048, код ЄДРПОУ 40108646), Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (вул. О.Кошового, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення під час проходження публічної служби - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець