73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"05" вересня 2006 р. Справа № 13/352-ПН-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. у відкритому судовому засіданні розглянувши справу
за позовом Приватного виробничого будівельного підприємства "РА"
до
відповідача-1-Виконавчогого комітету Новокаховської міської радивідповідача-2- Каховського державного бюро технічної інвентаризації
за участі представників сторін:
позивача -Ярмій П.О. (директор),
відповідача-1 -Сафонова Т.А. (представник за дорученням),
відповідача-2 -не з'явився,
про визнання за позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва -музична школа на 750 місць, розташований по вул. Щорса у м. Нова Каховка Херсонської області, а також визнання дійсним договору купівлі-продажу № 1 від 8 травня 2002 року, укладеного між позивачем та СП «Бірюза»,
Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях частини 2 статті 220 ЦК України, відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Зокрема, позивач зазначає, що сторонами виконані умови договору купівлі-продажу майна щодо оплати вартості та приймання-передачі майна, проте продавець ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Відповідачами відзиви на позовну заяву не надано, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними у ній матеріалами, поданими сторонами. Крім того, розгляд справи проведено без участі представника відповідача-2, оскільки він в засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.
Поряд з цим з матеріалів справи слідує, що 8 травня 2002 року між Приватним виробничим будівельним підприємством «РА» та СП «Бірюза» укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого позивач придбав незавершене будівництво музичної школи на 750 місць, на земельній ділянці 1,01 га, з відсотком готовності 22,9%, який розташований по вул.. Щорса у м. Нова Каховка Херсонської області.
На виконання умов договору між сторонами складено акт приймання-передачі від 08.05.2002 року, відповідно до якого позивач отримав придбаний об'єкт.
Приймаючи до уваги той факт, що спірний договір укладено під час дії Цивільного кодексу УРСР, з метою аналізу правовідносин, що виникли між сторонами договору, та надання йому правової характеристики, слід застосовувати положення сам цього Кодексу.
Зокрема, за змістом статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 того ж Кодексу визначено форму договору купівлі-продажу. Так, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Проте, в даному випадку предметом купівлі-продажу за спірним договором є незавершене будівництво, а не житловий будинок. При цьому громадянин не був стороною договору.
У зв'язку з викладеним укладений договір від 8 травня 2002 року не потребував нотаріального посвідчення, а тому його учасники позбавлені права на застосування положень частини 2 статті 47 ЦК УРСР, які повністю відтворюються положеннями частини 2 статті 220 ЦК України, щодо визнання договору дійсним за відсутністю його нотаріального посвідчення.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно слід зазначити, що статтею 392 ЦК України встановлено правило, за яким власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В той же час позивачем не доведено наявність такого спору з відповідачами, тобто невизнання ними права власності позивача на спірне майно, а тому в задоволенні позовних вимог і в цій частині слід відмовити.
У зв'язку з тим, що в задоволенні позовних вимог відмовлено сплачене державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -6 версня 2006 року
Суддя М.К. Закурін