Житомирський апеляційний суд
Справа №272/722/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
19 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 15 липня 2023 року,-
встановила:
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 15 липня 2023 року включно.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, як таку, що не відповідає вимогам закону.
Зазначає, що прокурором не надано доказів, які б доводили його вину у вчиненні кримінального правопорушення, а тому застосований до нього запобіжний захід протягом тривалого часу не є виправданим.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Прокурор ОСОБА_8 до суду не з'явився, про розгляд апеляційної скарги був належним чином повідомлений, тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутність.
В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187, ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК України.
17 травня 2023 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Судом враховано фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.309 КК України, один з яких відповідно до ч.5 ст.12 є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий, щодо нього в судах є інші кримінальні провадження, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказує на обґрунтованість продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини вчинення кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , їх тяжкість, суворість можливого покарання, дані про особу обвинуваченого свідчать, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не зменшилися та до цього часу продовжують існувати та унеможливлюють застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суд прийшов до вірного висновку про наявність по справі реальних ознак суспільного інтересу.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Не може колегія суддів визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини ОСОБА_6 оскільки він має статус обвинуваченого і стосовно нього здійснюється розгляд кримінального провадження по суті пред'явлено йому обвинувачення, а тому лише суд першої інстанції провівши дослідження усіх доказів вправі надавати їм оцінку та вирішувати чи доведена вина особи у інкримінованому йому злочині.
Суд апеляційної інстанції на даній стадії провадження не може перевірити доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні.
Разом з цим, є слушними апеляційні доводи обвинуваченого про значний строк судового розгляду провадження в суді першої інстанції, та як наслідок значний строк перебування під вартою ОСОБА_6 .
Однак, тривалий розгляд кримінального провадження викликаний об'єктивними чинниками зокрема, зміною територіальної підсудності через відсутність суддів для утворення складу суду, складністю провадження, кількістю учасників, необхідністю призначення експертизи, відмовою від захисників та їх заміною, воєнним станом, що додатково викликає необхідність у відкладенні розгляду справи через обстріли, а приймаючи рішення про відкладення розгляду справи суд визначав судові засідання в найкоротші терміни враховуючі, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно та розглянуто першочергово.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання вимог щодо розумності строків визначених ст. 28 КПК України, оскільки ОСОБА_6 утримується під вартою з 06.02.2020 року і саме суд зобов'язаний реагувати на поведінку учасників кримінального провадження з метою дотримання розумних строків розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 15 липня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді