Житомирський апеляційний суд
Справа №283/732/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Категорія ст.422 КПК УКраїни Доповідач ОСОБА_4
19 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_4
суддів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю
секретаря: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 до 03 липня 2023 року,
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 до 03 липня 2023 року включно.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли, та існують на даний час, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків, офіційних джерел доходів не має, місця постійного проживання та роботи на території Житомирської області ОСОБА_11 не має, також беручи до уваги тяжкість інкримінованого діяння, що у поєднанні з усвідомленням ним суворості можливого призначення покарання, у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованого кримінальних правопорушення, вказує на реальність ризику ухилення від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_11 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Зазначає, що ухвала суду постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
На її переконання, стороною обвинувачення не були доведені ризики на які прокурор посилався в клопотанні про продовження запобіжного заходу.
Вказує, що не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення її підзахисним кримінального правопорушення.
Стверджує, що суд першої інстанції не забезпечив належного перекладача, який здійснював би синхронний переклад з узбецької мови.
Вказує, що суд не взяв до уваги, що тяжкість злочину не є вагомою підставою для тримання ОСОБА_11 під вартою.
Однак, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_11 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, займається підприємницькою діяльність, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має бездоганну репутацію, перебуваючи під вартою втратив можливість матеріально забезпечувати себе та свою родину, вимог режиму тримання під вартою не порушував, згідно з обвинувальним актом майнової шкоди не завдано.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Згідно вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, 05.05.2023 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 .
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою.
Висунуте ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке є особливо тяжким злочином, вчиненим проти життя та здоров'я особи, що свідчать про підвищену суспільну небезпеку цього діяння, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, в разі доведення вини ОСОБА_11 , вказує на обґрунтованість висновків суду про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_11 .
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч.1,3,4,5 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 .
Крім цього, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочину у якому він обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
Не вбачає апеляційний суд підстав для визнання обвинувачення необґрунтованим, оскільки статус обвинуваченого згідно до положень ч.2 ст. 42 КПК України виникає у особи при передачі обвинувального акту до суду, можливості оспорити набуття такого статусу, перевірити обґрунтованість обвинувачення до завершення судового розгляду кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Частино 2 ст. 422-1 визначено порядок розгляду та перевірки апеляційний судом зазначених ухвал суду.
Так, у цій нормі закону зазначено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, ОСОБА_11 перебуває в статусі обвинуваченого і щодо нього висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину (умисного вбивства), здійснюється судовий розгляд, однак на даний час неможливо закінчити розгляд справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи захисту про необґрунтованість підозри, відсутності доказів, які доводять вину є передчасними та не можуть бути перевірені апеляційним судом, оскільки такі обставини перевіряються лише при прийнятті кінцевого рішення за результатами судового розгляду після дослідження усіх доказів.
Натомість при обранні запобіжного заходу та його продовженні суддями підозра ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому злочинів була визнана обґрунтованою.
Доводи захисника, що ОСОБА_11 не розуміє російської мови не є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_11 тривалий час проживає на території України, як зазначає захисник у скарзі працював на ринку - торгував, має утриманців, під час досудового слідства він вказував, що розуміє українську, але краще спілкується на російській мові, писав власноручні пояснення російською мовою, надавав показання на російській мові, у кримінальному провадженні за його згодою він був забезпеченим перекладачем на російську мову.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 до 03 липня 2023 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: