Справа № 161/12593/20 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/244/23 Доповідач: Осіпук В. В.
06 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
приватного виконавця Пироги С. С.,
представника стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича про визнання частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, за апеляційними скаргами боржника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року,
У листопаді 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. звернувся до суду із зазначеним поданням.
Покликався на те, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчого листа № 161/12593/20, виданого 01 липня 2021 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_4 50000 доларів США заборгованості за договором позики та 98461 грн 81 коп. сплаченого судового збору.
Також вказував, що під час проведення виконавчих дій грошових коштів на банківських рахунках, будь-яких транспортних засобів, на які можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення існуючого боргу, ним у боржника ОСОБА_2 виявлено не було.
Разом з тим з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того зазначав, що ОСОБА_2 з 28 грудня 1985 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який 28 травня 2021 року було розірвано, про що свідчить актовий запис № 74 складений відділом ДРАЦС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Ураховуючи наведене та вважаючи житловий будинок по АДРЕСА_1 таким, що належить на праві спільної сумісної власності боржнику ОСОБА_2 та його бувшій дружині боржника ОСОБА_3 , просив суд визначити частку ОСОБА_2 у цьому будинку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року подання приватного виконавця Пироги С.С. задоволено. Визначено частку боржника ОСОБА_2 у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якою останній володіє разом із ОСОБА_3 , у розмірі 1/2.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, боржник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення, порушення норм процесуального та матеріального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити приватному виконавцю у задоволені його подання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не дотримано порядок виконання виконавчого провадження, а саме звернення до суду є передчасним без попередньої перевірки та встановлення наявності у нього як боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв'язку із чим, на думку останнього, у суду не було підстав для задоволення такого подання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, винесеною на підставі норм чинного законодавства, просив залишити її без змін, а скаргу боржника без задоволення.
Особа, яка не брала часті у справі ОСОБА_3 , вважаючи свої права як співвласника житлового будинку порушеними, а ухвалу суду першої інстанції, постановлену за поданням приватного виконавця, такою що не відповідає вимогам як матеріального так і процесуального права, просила її скасувати та відмовити у задоволенні подання.
Заслухавши пояснення приватного виконавця та представника стягувача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Задовольняючи подання приватного виконавця, та визнаючи частку боржника у нерухомому майні - житловому будинку, зареєстрованому за останнім, суд виходив з того, що у боржника відсутнє інше майно чи грошові кошти, на яке може бути звернуто стягнення, а вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю боржника ОСОБА_2 та його бувшої дружини ОСОБА_3 і їх частки є рівними.
Такий висновок суду є правильним.
Встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 161/12593/20, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 01 липня 2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_4 50000 доларів США заборгованості за договором позики та 9812 грн 14 коп. сплаченого останньою судового збору(т. 1 а.с. 228).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 09 липня 2021 року відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 227).
Також встановлено, що боржник ОСОБА_2 з 28 грудня 1985 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який 28 травня 2021 року було розірвано, про що відділом ДРАЦС у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) було складено актовий запис № 74 (т. 1 а.с. 230- 231).
Крім того з наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що за боржником ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 06 квітня 2007 року, 17 квітня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Луцької міської ради, інше майно, грошові кошти, на яке може бути звернуте стягнення, у боржника відсутнє (т. 1 а.с. 229).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), передбачений розділом VI ЦПК України.
Так, частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Згідно із частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до частин першої та третьої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, з метою вирішення в подальшому питання про звернення стягнення на це майно.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини справи, а саме те, що ОСОБА_2 має заборгованість перед ОСОБА_4 на підставі рішення суду, і відсутність у нього іншого майна чи грошових коштів для погашення цієї заборгованості, та застосувавши норми права, які регулюють дане процесуальне питання, що пов'язане з виконанням рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення належної боржнику частки 1/2 у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.
Щодо покликань в апеляційній скарзі, особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 на те, що приватним виконавцем не здійснено в повному обсязі виконавчих дій, спрямованих на виявлення коштів боржника ОСОБА_2 , рухомого майна та звернення стягнення на активи останнього, у зв'язку з чим, звернення з відповідним поданням приватним виконавцем та постановлення оскаржуваної ухвали про визначення частки в їх спільному нерухомому майні є передчасним, то колегія суддів вважає, що такі доводи останньої є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом доказами, яким він дав належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не встановлено.
Доводи апеляційних скарг не спростовують вірних висновків суду та не впливають на законність оскаржуваної ними ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги боржника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді