"13" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2239/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кравець О.І.,
від відповідача: Куцевол Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" про стягнення 6823608,00 грн.
Встановив:
09.09.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА", ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" (далі - ПАП "ДЗВІН", Відповідач) 6823608,00 грн штрафу у зв'язку із неналежним виконання умов договору поставки від 03.02.2021 р. № К2102-5522 в частині виконання взятих на себе обов'язків із своєчасного відвантаження товару, у зв'язку із чим укладено додаткові угоди № 3 та № 4, за якими Відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити штраф у розмірі 7426608,00 грн у погоджений графік, однак останнім сплачено лише 600000,00 грн. При цьому, Позивач був змушений закуповувати сільськогосподарську продукцію в інших виробників.
Окрім заявлених до стягнення 6823608,00 грн штрафу, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 190118,82 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 р. позовній заяві ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2239/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Одночасно із пред'явленням позову ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" подано до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усе належне ПАП "ДЗВІН" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та понесених ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" судових витрат у загальному розмірі 7013726,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 р. частково задоволено заяву Позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу № 916/2239/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.10.2022 р.
Відкриваючи провадження у справі господарським судом зазначено, що, сторонами договору поставки від 03.02.2021 р. № К2102-5522 узгоджено, що місцем його виконання є Одеська область, а тому, беручи до уваги те, що спір у цій справі виник щодо зазначеного договору, з урахуванням приписів частини 5 статті 29 ГПК України, яка пов'язує можливість застосування альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності) з необхідністю визначення місця виконання такого договору, господарський суд доходить висновку, що позовну заяву, може бути подано до Господарського суду Одеської області (за місцем виконання договору), а не лише за місцезнаходження відповідача.
20.09.2022 р. до господарського суду надійшло клопотання ПАП "ДЗВІН" про зупинення провадження у справі № 916/2239/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/5151/22, в межах якого Відповідачем оскаржуєтеся укладений між сторонами договір поставки.
29.09.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит (ухвала від 29.09.2022 р. по справі № 916/2239/22) Південно-західного апеляційного господарського суду, за яким доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/2239/22; відкладено вирішення процесуальних питань щодо апеляційної скарги ПАП "ДЗВІН" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 р. до надходження матеріалів справи № 916/2239/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 р. зупинено провадження у справі 916/2239/22 до повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції.
03.10.2022 р. матеріали справи № 916/2239/22 надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
03.10.2022 р. до господарського суду надійшов відзив ПАП "ДЗВІН" на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, Відповідач посилається на те, що умовами укладеного договору визначено лише попередню ціну, в межах провадження у справі № 910/5151/22 вирішується питання недійсності укладеного договору поставки. Окрім того, наводить правове обґрунтування зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу та просить зменшити його розмір до 600000,00 грн.
12.10.2022 р. до господарського суду надійшла відповідь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на відзив, в якій, серед іншого зазначає, що сторонами у додаткових угодах № 3 та № 4 погоджено розмір штрафу та порядок його сплати; заперечує проти зменшення розміру штрафу до 600000,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 р. апеляційну скаргу ПАП "ДЗВІН" задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 р. у справі № 916/2239/22 скасовано частково; прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" про забезпечення позову відмовлено повністю.
23.12.2022 р. матеріали справи № 916/2239/22 повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/2239/22 та призначено підготовче засідання на 17.01.2023 р.
16.01.2023 р. до господарського суду від ПАП "ДЗВІН" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також від Відповідача надійшло клопотання про порушення підсудності у справі з підстав того, що адресою місцезнаходження ПАП "ДЗВІН" є Тернопільська область, відтак спір підсудний Господарському суду Тернопільської області. Окрім, цього від ПАП "ДЗВІН" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2239/22 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/5151/22, в межах якого Відповідачем оскаржуєтеся укладений між сторонами договір поставки.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2239/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.02.2023 р.
01.02.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2023 р.), відповідно до якої відкрито касаційне провадження у справі № 916/2239/22 за касаційною скаргою ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 р. у справі № 916/2239/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребувано матеріали справи № 916/2239/22 Господарського суду Одеської області з розгляду заяви про забезпечення позову ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" до ПАП “ДЗВІН” про стягнення 6823608,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2023 р. зупинено провадження у справі 916/2239/22 до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2023 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 р. у справі № 916/2239/22 залишено без змін.
15.03.2023 р. матеріали справи № 916/2239/22 надійшли до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/2239/22 та призначено підготовче засідання на 18.04.2023 р.
12.04.2023 р. від ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" до господарського надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі № 916/2239/22, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні позову у справі № 910/5151/22.
Також 12.04.2023 р. від ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" до господарського суду надійшли заперечення на заяву щодо порушення підсудності у справі.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 р.: відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про порушення підсудності у справі, оскільки відкриваючи провадження у справі господарським судом зазначено, що, сторонами договору поставки від 03.02.2021 р. № К2102-5522 узгоджено, що місцем його виконання є Одеська область, а тому, беручи до уваги те, що спір у цій справі виник щодо зазначеного договору, з урахуванням приписів частини 5 статті 29 ГПК України, яка пов'язує можливість застосування альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності) з необхідністю визначення місця виконання такого договору, ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" реалізовано право на представлення позовної заяви до Господарського суду Одеської області, тобто до суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місце виконання договору поставки; відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі оскільки, судом застосовується презумпція правомірності правочину, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, визначена у статті 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 р. по справі № 910/3980/16). Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАП “ДЗВІН”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2239/22 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.05.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 01.06.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 05.06.2023 р.
Призначене на 05.06.2023 р. судове засідання не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про мінування адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 р. відкладено розгляд справи на 13.06.2023 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області після звернення сторін із відповідними клопотаннями забезпечено участь їх представників в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.06.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
03.02.2021 р. між ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП “ДЗВІН” (Постачальник) укладено договір поставки № К2102-5522 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити й передати, а Покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3-го класу, урожаю 2021 року (Товар), код Товару згідно з УКТ ЗЕД - 1005, насипом відповідно до умов дійсного Договору.
Кількість Товару 4000,000 метричних тонн +/-2% за вибором Постачальника (згідно даних отриманих при зважуванні Товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення (пункт 3.1 Договору).
Попередня ціна Товару за цим Договором за 1 метричну тонну становить гривневий еквівалент 244,51 доларів США, в тому числі ПДВ, за курсом, що погоджується між Сторонами на дату укладання цього Договору, що становить 27,9000 гривень за 1 долар США. На дату укладення цього Договору попередня ціна в національній валюті становить 5683,33 грн, плюс ПДВ 1136,67 грн, разом 6820,00 грн (шість тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) за одну метричну тону. Ціна договору розуміється як DAT - ТОВ «БРУКЛІН-КИЇВ» (пункт 3.1 Договору).
Попередня ціна Товару за цим Договором за 1 метричну тонну становить гривневий еквівалент 244,51 доларів США, в тому числі ПДВ, за курсом, що погоджується між Сторонами на дату укладання цього Договору, що становить 27,9000 гривень за 1 долар США. На дату укладення цього Договору попередня ціна в національній валюті становить 5683,33 грн, плюс ПДВ 1136,67 грн, разом 6820,00 грн (шість тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) за одну метричну тону. Ціна договору розуміється як DAT - TOB «TIC-ЗЕРНО» (пункт 4.1 Договору).
Постачальник має право зафіксувати новий курс для визначення Остаточної ціни на весь об'єм Товару (його частину) за цим Договором до кінця періоду поставки, як визначено в п. 5.2, цього Договору, якщо інше не буде погоджено між Сторонами (пункт 5.1 Договору).
Постачальник зобов'язується передати Товар на умовах DAT (поставка на терміналі) ТОВ “Бруклін-Киїн", 65023, Україна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Митна, 1, та/або (винятково за вибором Покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ “Боріваж”, 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський район, смт Нові Біляри, вул. Індустраільна, 10 та/або (винятково за вибором Покупця) DAT (поставка на терміналі) - ТОВ «ТІС-Зерно». 67543, Україна, Одеська обл., с. Визирка, вул. Чапаева, 60, що є пунктом призначення за умовами цього Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року (пункт 5.1 Договору).
Товар, повинен бути відвантажений відповідно до показників якості та у кількості, згідно п. 2. та п. 3. цього Договору у період з 01.11.2021 по 21.11.2021. Датою відвантаження є дата у відповідний електронній залізничній накладній, проставлена під час її оформлення на станції відправлення Товару, проте, датою поставки Товару є дата приймання Товару в пункту призначення (пункт 5.2 Договору).
За непостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару (пункт 7.4 Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати Підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 Договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
10.12.2021 р. між ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП “ДЗВІН” (Постачальник) підписано Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до пункту 1 якої згідно положень Розділу 4 Договору “Ціна Товару”, Сторони домовились зафіксувати курс в розмірі 26,64 за один долар США, для визначення Остаточної ціни на Товар, згідно Договору. Відповідно, Сторони підтверджують, що Остаточна ціна Товару за Договором, за одну метричну тонну становить 5426,61 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять шість гривень 61 копійка) плюс ПДВ 759,73 гри (сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 73 копійки), разом 6186,34 грн (шість тисяч сто вісімдесят шість гривень 34 копійки) з ПДВ. Ціна Договору розуміється як ціна на умовах DAT - TOB “Бруклін-Київ” та/або DAT - TOB “Боріваж” та/або DAT - TOB «ТІС-Зерно».
У зв'язку з непоставкою/недопоставкою Товару протягом періоду поставки в строк, зазначений в Договорі, Сторони, на підставі положень Договору, домовились врегулювати спірні відносини за Договором шляхом сплати Постачальником Покупцю штрафу в розмірі 7423608,00 грн (Сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) (пункт 2 Додаткової угоди № 2).
Постачальник зобов'язується сплатити штраф, згідно умов цієї Додаткової угоди, на рахунок Покупця, вказаний нижче, на наступних умовах: сплата штрафу (згідно п. 1 цієї Додаткової угоди) до 20 травня 2022 р. включно, в національній валюті - гривні на розрахунковий рахунок, вказаний в реквізитах цієї Додаткової угоди (пункт 3 Додаткової угоди № 3).
Сторони домовились, що після надходження коштів у розмірі 7423608 грн 00 коп. (Сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок) від Постачальника на рахунок Покупця дія цього Договору вважається припиненою і у Сторін не залишається претензій за цим Договором.» (пункт 4 Додаткової угоди № 3).
10.12.2021 р. ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" (Покупець) та ПАП “ДЗВІН” (Постачальник) підписано Додаткову угоду № 4 до Договору, відповідно до пункту 1 якої у зв'язку з непоставкою/недопоставкою Товару протягом періоду поставки, зазначеного в Договорі, Сторони, на підставі положень Договору, домовились врегулювати спірні відносини за Договором шляхом сплати Постачальником Покупцю штрафу в розмірі 7423608,00 грн (Сім мільйонів чотириста двадцять три тисячі шістсот вісім гривень 00 копійок), що підтверджується підписаною Додатковою угодою №3 від 26.11.2021 року до Договору.
Сторони домовились, що Постачальник зобов'язується сплатити штраф, згідно умов цієї Додаткової угоди, на рахунок Покупця, вказаний нижче, за наступним графіком мінімально обов'язкових платежів: 100000,00 грн до 17.12.2021 р. включно; 500000,00 грн до 01.02.2022 р. включно; 500000,00 грн до 01.04.2022 р. включно; сплата всієї суми штрафу (згідно п.1 цієї Додаткової угоди) - до 20 травня 2022 року включно (пункт 2 Додаткової угоди № 4).
Додаткові угоди № 3 та № 4 підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
17.12.2021 р. ПАП “ДЗВІН” перераховано ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 100000,00 грн із призначенням платежу «штраф за Договором» відповідно до платіжного доручення № 28350.
01.02.2022 р. ПАП “ДЗВІН” перераховано ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 500000,00 грн із призначенням платежу «штраф за Договором» відповідно до платіжного доручення № 29166.
24.05.2023 р. ПАП “ДЗВІН” звернулось до ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" із листом вих. № 251, в якому посилається на із настанням форс-мажорних обставин, викликаних збройною агресією Російської Федерації проти України та пропонує почати перемовини стосовно пошуку компромісу на взаємовигідних умовах.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір поставки № К2102-5522 від 03.02.2021 р., за умовами якого ПАП “ДЗВІН” взяло на себе зобов'язання відвантажити ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" в період з 01.11.2021 р. по 21.11.2021 р. кукурудзу врожаю 2021 р.
Сторонами не представлено до матеріалів справи доказів виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, у той же час між Сторонами у справі укладено Додаткові угоди № 3 та № 4 до Договору, в межах яких визначено відповідальність ПАП “ДЗВІН” за порушенням взятих на себе зобов'язань, а саме останнє зобов'язалось сплатити на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 7423608,60 грн штрафу, з яких 100000,00 грн до 17.12.2021 р., 500000,00 грн до 01.02.2022 р., 500000,00 грн до 01.04.2022 р., решту суми штрафу до 20.05.2022 р.
Так, умовами укладеного Договору визначено попередню ціну Товару, однак укладаючи Додаткову угоди № 3 Сторонами погоджено остаточну ціну за товар - 6186,34 грн, в т.ч. ПДВ 759,73 грн, за одну метричну тону товару, що спростовує доводи Відповідача стосовно не визначення остаточної ціни. Окрім того, предметом позову є стягнення штрафу розмір якого, погодженого сторонами в укладених додаткових угодах.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовами пункту 7.4 Договору передбачено, що за непостачання Товару за дійсним Договором Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого Товару.
При цьому між Сторонами у справі укладено Додаткові угоди № 3 та № 4 до Договору, в межах визначено відповідальність ПАП “ДЗВІН” за порушенням взятих на себе зобов'язань, а саме останнє зобов'язалось сплатити на користь ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 7423608,60 грн, з яких 100000,00 грн до 17.12.2021 р., 500000,00 грн до 01.02.2022 р., 500000,00 грн до 01.04.2022 р., решту суми штрафу до 20.05.2022 р.
В описовій частині рішення господарським судом досліджено платіжні доручення від 17.12.2021 р. № 28350 та від 01.02.2022 р. № 29166, за якими ПАП “ДЗВІН” перераховано ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 600000,00 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність у ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" права вимагати стягнення з ПАП “ДЗВІН” 6823608,00 грн штрафу (7423608,60 грн сума штрафу визначена додатковими угодами №№ 3 та 4 - 600000,00 грн сплачених коштів), однак на переконання господарського суду стягнення 6823608,00 грн штрафу унеможливлюється наступним.
Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.
Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ПАП “ДЗВІН” умов договору, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму штрафу до 3411804,00 грн. Зменшення штрафу до 600000,00 грн про, що клопотало ПАП “ДЗВІН”, нівелюватиме суть штрафу як відповідальність за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру штрафу.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" про стягнення 6823608,00 грн задовольнити частково.
Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" (48510, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Звиняч, вул. Паркова, буд. 22, Код ЄДРПОУ 30787900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (01001, м. Київ, площа Спортивна, БЦ "ГУЛІВЕР", буд. 1-А, поверх 15, Код ЄДРПОУ 30307207) 3411804/три мільйона чотириста одинадцять тисяч вісімсот чотири/грн 00 коп. штрафу та 102354/сто дві тисячі триста п'ятдесят чотири/грн 12 коп. судового збору.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 23 червня 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут