"15" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/62/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, код ЄДРПОУ 26275763) до Фізичної особи-підприємця Кулик Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 58 159,33 грн.
Представники:
Від позивача - Гавриленко Є.В. (в порядку самопредставництва юридичної особи);
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Білгород-Дністровська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Кулик Наталії Іванівни (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 58 159,33 грн.
Ухвалою суду від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2023.
Протокольною ухвалою від 06.02.2023 відкладено підготовче засідання на 27.02.2023.
Протокольною ухвалою від 27.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2023.
Судове засідання призначене на 22.03.2023 не відбулося у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 22.03.2023 призначено судове засідання на 12.04.2023.
Протокольною ухвалою від 12.04.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.05.2023.
Протокольною ухвалою від 03.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.05.2023.
Протокольною ухвалою від 17.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.06.2023.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на частини першу, другу статті 1212 Цивільного кодексу України, частину першу статті 1, статтю 2, частини першу статті 3, частини першу, другу, третю, четверту, дев'яту статті 79-1, частини першу, другу статті 83, частину першу статті 93, частину першу статті 124, статтю 125, частину другу статті 152, пункт “д” частини першої статті 156, частину третю статті 157, статтю 206 Земельного кодексу України, підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, частину другу статті 20, частину третю статті 23 Закону України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 № 1378-IV, пункти 1, 2, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, обґрунтовані тим, що ФОП Колик Н.І. використовувала земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський, в особі Білгород-Дністровської міської ради, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без сплати орендної плати за землю, внаслідок чого, він як фактичний землекористувач, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а відтак, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма від 25.05.2023.
17.05.2023 ФОП Кулик Н.І. подано Заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 16343/23), в якій, із посиланням на статті 256, 257, частину першу статті 261, частини третю, четверту статті 267 Цивільного кодексу України, просив застосувати позовну давність до вимог Білгород-Дністровської міської ради та відмовити у задоволенні позову. При цьому, зазначає, що перебіг позовної давності почався 29.06.2011 та закінчився 30.06.2014.
08.06.2023 на адресу суду надійшли заперечення Позивача щодо застосування строків позовної давності (вх. № 18948/23) і яких просив суд не застосовувати строки позовної давності по безпідставно збереженим коштам Відповідача з березня 2017 року по 01.11.2022.
Позивач зазначає, що 11.03.2020 у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, Позивач зазначає, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Відтак враховуючи пряму норму Закону строки позовної давності продовжено з моменту прийняття Законів і до теперішнього часу.
Якщо застосувати загальний строк позовної давності 3 роки, до моменту введення карантину березень 2020 року, то період боргових зобов'язань в 3 роки починався з березня 2017 і закінчився би у березні 2020 року. Однак позивач звернувся в період дії карантину, а відтак строк у березні 2020 року не закінчився, а тому позовні вимоги з березня 2017 по 2022 рік включно подані в межах строків позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.11.2022 № 314791053, Кулик Наталія Іванівна є власником 1/100 частки комплексу будівель та споруд бази по вул. Кочубинського (до перейменування вул. Карла Маркса) 42 в м. Білгород-Дністровський, загальною площею 3 951,9 кв.м., площа земельної ділянки 8800 кв.м.
У фактичному користуванні Відповідача знаходяться сформовані земельні ділянки комунальної власності по вул. Кочубинського (Карла Маркса), 42 в м. Білгород-Дністровський Одеської області з видом використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код виду цільового призначення - В.03.07:
- кадастровий номер 5110300000:01:007:0100, площею 0,0088 га;
- кадастровий номер 5110300000:01:007:0101, площею 0,0523 га, що підтверджується витягами Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2022 № НВ-0001263932022 та № НВ-00012640020200. Тобто загальна площа земельних ділянок, що перебувають у користуванні Відповідача становить - 0,0611 га.
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради “Про затвердження проектів відведення, матеріалів інвентаризації земельних ділянок на надання суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського” від 31.07.2006 № 78-V, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації щодо інвентаризації земельних ділянок та надано із земель міста, зокрема, ФОП Кулик Наталії Іванівні в оренду терміном на 4 роки земельну ділянку площею 0,0611 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Карла Маркса, 42, для обслуговування промислової бази та складських приміщень.
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про продовження до 01.07.2007 терміну дії рішень міської ради для укладання договорів оренди земельних ділянок» від 16.05.2007 № 286-V, продовжено до 01.07.2007 термін дії рішень Білгород-Дністровської міської ради для укладання договорів оренди земельних ділянок, зокрема, відповідно до пункту 1.11 вказаного рішення «пункт 1.4 «СПД Кулик Наталії Іванівні в оренду терміном на 4 роки земельну ділянку площею 0,0611 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Карла Маркса, 42, для обслуговування промислової бази та складських приміщень» рішення Білгород-Дністровської міської ради від 31.07.2006 № 78-V «Про затвердження проектів відведення, матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського».
06.06.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір від 06.06.2007).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 06.06.2007 орендодавець (Позивач) на підставі рішень Білгород-Дністровської міської ради від 31.07.2006 за № 78-V «Про затвердження проектів відведення, матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок на території м. Білгород-Дністровського» та рішення від 16.05.2007 № 286-V «Про продовження до 01.07.2007 терміну дії рішень міської ради для укладення договорів оренди земельних ділянок» надав, а орендар (Відповідач) прийняв у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 4 (чотири) роки земельну ділянку площею 0,0611 га, яка розташована в м. Білгород-Дністровському, вул. Карла Маркса, 42, для обслуговування промислової бази та складських приміщень. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, згідно з доданим планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із пунктом 2.4 Договору від 06.06.2007 по закінченні терміну договору орендар, який належно виконував зобов'язання відповідно до умов договору, має право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за один місяць до його закінчення. Строк дії договору закінчився 25.06.2011.
Відповідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» від 02.10.2003 № 1211-IV після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Згідно із пунктом 2.4 Договору від 06.06.2007 та статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір був поновлений строком на 4 роки та його положення діяли до 25.06.2015.
Через відсутність договору оренди на вказані земельні ділянки Відповідачем не зареєстровано право користування ними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки кадастровий номер 5110300000:01:007:0101 та 5110300000:01:007:0100.
В порушення статті 206 ЗК України, підпунктів 14.1.136, 147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за користування земельними ділянками Відповідачем не здійснюється, що підтверджується листом фінансового управління Білгород-Дністровської міської ради від 14.11.2022 № 01-09/69 про відсутність надходжень до бюджету за період з 01.01.2015 по 11.11.2022.
Згідно із частинами першою, другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною першою статті 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пунктах 44, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, згідно із яким, до спірних правовідносин необхідним є застосування саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відповідно до норм підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, частини першої статті 13, частини другої статті 20, частину третю статті 23 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок є основою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
А при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування здійснюються на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0.0088 га, з кадастровим номером 5110300000:01:007:0100, цільове призначення В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 44 771,76 грн.
Згідно із Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0.0523 га, з кадастровим номером 5110300000:01:007:0101, цільове призначення В.03.07 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі 266 086,71 грн.
Згідно із підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за рахунок Білгород-Дністровської міської ради з боку ФОП Кулик Наталії Іванівни, а саме:
земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01:007:0100
Період нарахуванняНормативна грошова оцінкаСума оренди за вказаний період (3 % від НГО)
201640701,60/1,06=38397,741151,93
201740701,601221,05
201840701,601221,05
201940 701,601 221,05
202040 701,601 221,05
202144771,76/1,1= 40 701,601221,05
01.01.2022-01.11.202244 771,76/12 Х 10 = 37 309,801 119,29
Всього 8 376,47
земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01:007:0101
Період нарахуванняНормативно грошова оцінкаСума оренди за вказаний період (3 % від НГО)
2016241 897,01/1,06 = 228 204,736 846,14
2017241 897,017 256,91
2018241 897,017 256,91
2019241 897,017 256,91
2020241 897,017 256,91
2021266 086,71 / 1,1 = 241 897,017 256,91
01.01.2022-01.11.2022266 086,71 / 12 Х 10 = 221 738,936 652,17
Всього 49 782,86
Отже всього позивачем нараховано 58 159,33 грн. (8 376,47 + 49 782,86 = 58 159,33).
Судом перевірено правильність нарахування наданого Позивачем.
Відповідно до пункту “б” частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 Земельного кодексу України, частина перша статті 1 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-XIV).
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України “Про оренду землі” визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно із підпунктами 14.1.136, 14.1.147, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Су враховує висновки викладені у пунктах 63, 64, 65, 66, 67, 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17, згідно із якими, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Заява Відповідача про застосування позовної давності (вх. № 16343/23 від 17.05.2023) підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11.03.2020 у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Відтак враховуючи пряму норму Закону строки позовної давності продовжено з моменту прийняття Законів і до теперішнього часу.
Отже позовні вимоги про стягнення сум заявлені за квітень-грудень 2019 року, 2020, 2021 та 2022 роки заявлені в межах продовженої позовної давності.
А позовна давність за період з 2016 - 2017 рік та січень - березень 2018 року спливла станом на 29.12.2022 - дату подання позову до Господарського суду Одеської області. Отже не підлягають позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками у вказаному періоді в розмірі 10 117,57 грн. (1 151,93 + 6 846,14 + 305,27 + 1 814,23 = 10 117,57).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 48 041,76 грн. (58 159,33 - 10 117,57 = 48 041,76).
При розподілі судових витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, частиною першою статті 15, частиною першою статті 16, статтею 255, частиною першою статті 256, статтею 257, частиною першою статті 261, частинами першою, другою статті 1212, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пунктом “б” частини першої статті 80, частинами першою, другою статті 83, частиною першою статті 93, статями 122, 123, 124, 206 Земельного кодексу України, підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, частиною першою статті 1, частиною першою статті 21 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-XIV, статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулик Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, код ЄДРПОУ 26275763, розрахунковий рахунок для сплати: отримувач ГУК в Од.обл./м. Б-Дністр./24060300, код 37607526, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 24060300, р/р № UA778999980314000544000015740) 48 041,76 грн. (сорок вісім тисяч сорок одна гривня 76 коп.) - безпідставно збережених коштів.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулик Наталії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, код ЄДРПОУ 26275763, отримувач: Виконавчий комітет Білгород-дністровської міської ради, розрахунковий рахунок UA958201720344200042000026287, код: 04056799, МФО 820172, банк: ГУДКСУ в Одеській області) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 049,40 грн. (дві тисячі сорок дев'ять гривень 40 коп.).
4. Відмовити у задоволенні позову Білгород-Дністровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Кулик Наталії Іванівни в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 10 117,57 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26 червня 2023 р.
Суддя Ю.А. Шаратов