79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.06.2023 Справа № 914/983/23
за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона», м. Львів,
про стягнення 177'959,69 грн заборгованості,
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: Ю. Коцелко,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» про стягнення 177'959,69 грн заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оплату за фактичну спожиту теплову енергію не проведено. Згідно розрахунку заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.12.2022 року заборгованість становить 177'959,69 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.03.2023 справу №914/983/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Ухвала суду була надіслана відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві - 79035, м.Львів, вул. Кримська, 28 та повернута на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Під час дослідження матеріалів справи суд встановив, що місцезнаходження ПрАТ «СК «Вона» - 79035, м. Львів, вул. Кримська, 28, офіс 501 (відповідь №79805 від 19.05.2023 з ЄДР), тому ухвалою від 23.05.2023 позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду доказів надіслання відповідачу за належною адресою (79035, м. Львів, вул.Кримська, 28, офіс 501) позовної заяви з додатками.
30.05.2023 позивач подав заяву (вх.№13534/23) про долучення до матеріалів справи доказів виконання вимог ухвали суду від 23.05.2023.
Ухвалою від 31.05.2023 суд продовжив розгляд справи та призначив судове засідання на 20.06.2023. Відповідна ухвала була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулася на адресу суду із відміткою органу зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
19.06.2023 позивач подав додаткові пояснення (вх.№15221/23), де зазначив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі №914/3870/21 визнано укладеним договір №6580Г про постачання теплової енергії в гарячій воді між сторонами. У додатку до даного договору зазначено, що опалювальна площа, що належить страховій компанії, становить 383,70 м.кв.
Суд відзначає, що отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).
Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Позивач у судовому засіданні 20.06.2023 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити. Відповідач у судове засідання не з'явився, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судового засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 20.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВОНА» є власником нежитлових приміщень лівого крила 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 загальною площею 235,3 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , та правого крила 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 загальною площею 232,6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3870/21 за позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВОНА» про визнання договору №6580/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 у справі №914/3870/21 позовні вимоги задоволено; визнано договір №6580/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ПрАТ «СК «Вона» укладеним з 01.12.2021; присуджено до стягнення з ПрАТ «СК «Вона» на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 2'270,00 грн судового збору. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Позивач стверджує, що у додатку №1 до договору №6580Г зазначено, що опалювальна площа ПрАТ «СК «Вона» становить 383,70 кв.м. Приміщення відповідача не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, тому розподіл теплової енергії здійснюється згідно з правилами, передбаченими Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. затвердженою Наказом №315 від 22.11.2018.
Відповідно до п.5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 договору).
Згідно п.34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
15.11.2022 складено акт про включення системи теплопостачання в приміщення гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 .
Матеріали справи містять рахунки на оплату за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води, а саме: №6580Г-1 за січень 2022 нараховано 46'358,74 грн; №6580Г-2 за лютий 2022 нараховано 84'384,66 грн (з урахуванням заборгованості з січень); №6580Г-3 за березень 2022 нараховано 86'481,34 грн; №6580Г-4 за квітень 2022 нараховано 111'606,36 грн; №6580Г-5 за травень 2022 нараховано 104'973,95 грн; №6580Г-6 за червень 2022 нараховано 109'275,37 грн; №6580Г-7 за липень 2022 нараховано 113'576,79 грн; №6580Г-8 за серпень 2022 нараховано 117'878,21 грн; №6580Г-9 за вересень 2022 нараховано 122'179,63 грн; №6580Г-10 за жовтень 2022 нараховано 130'782,47 грн; №6580Г-10 за листопад 2022 нараховано 149'024,35 грн; №6580Г-11 за грудень 2022 нараховано 177'959,69 грн (з урахуванням попередніх заборгованостей).
27.12.2022 позивач надсилав на адресу відповідача лист №08/475 від 22.12.2022 про підписання актів звірки розрахунків за послуги постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.12.2021-30.11.2022. Акти відповідачем не підписані.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.12.2022 року заборгованість становить 177'815,98 грн.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 143,71 грн пені, яку просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору №6580/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2021.
Між сторонами виникли правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг з теплопостачання, які врегульовано договором та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, проте обов'язок з оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконано. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленого 177'815,98 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Звертаючись із позовом, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 143,71 грн.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).
Сторонами у п.34 договору погоджено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд з урахуванням приписів ч.1 ст.14 ГПК України дійшов висновку, що вимога про стягнення 143,71 грн пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 177'815,98 грн основного боргу та 143,71 грн пені.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №3136 від 24.02.2023 на суму 2'684,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» (79035, м. Львів, вул. Кримська, будинок 28, офіс 501; ідентифікаційний код 23465084) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; ідентифікаційний код 05506460) 177'815,98 грн основного боргу, 143,71 грн пені та 2'684,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 26.06.2023.
Суддя Б. Яворський.