17.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2609/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" Калітіна Олена Володимирівна, адвокат, довіреність №б/н від 26.12.2022 року;
арбітражний керуючий - ліквідатор Бакулін Іван Сергійович, посвідчення №98 від 01.02.2023 року
інші сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року у справі № 908/2609/17 про визнання грошових вимог АТ "ВТБ Банк"
боржник Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м.Запоріжжя
про банкрутство, -
Кредитори:
1/ ПП "Лазурний берег", м. Павлоград Дніпропетровської області
2/ Центральне об'єднане УПФУ, м. Запоріжжя
З/ ПрАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ
4/ Львівський міський центр зайнятості", м. Львів
5/ ПрАТ "Львівобленерго", м. Львів
6/ Тимошенко B.C., м. Київ
7/ Управління ВД ФСС України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
8/ ГУ ДФС у Львівській області, м. Львів
9/ ГУ ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
10/ ПрАТ "Юнікон", м. Дніпро
11/ Залізняк В.А., м. Київ,-
В жовтні 2018 року Акціонерне товариство "ВТБ Банк" ( надалі - Банк) звернулось до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника - Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" ( надалі - ПАТ "ДЗАК") в розмірі 5 705 990,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів як вимог, що забезпечені заставою майна боржника.
Позиція Банку обґрунтована наявністю у ПАТ "ДЗАК" заборгованості перед Банком за кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року (надалі - Кредитний договір) у розмірі 5 705 990,00 грн.
У заяві Банк зазначав, що в забезпечення виконання ПАТ "ДЗАК" своїх зобов'язань за Кредитним договором, ПАТ "ДЗАК" передав згідно іпотечного договору від 17.05.2010 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 617 (надалі - Іпотечний договір) в заставу Банку будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик" А-2, загальною площею 2 592,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вулиця Грушевського, будинок 9 (надалі - Нерухоме майно).
В подальшому Банк звернув стягнення на нерухоме майно в судовому порядку і в результаті реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження, прийняв нерухоме майно у власність.
Приймаючи до уваги той факт, що прилюдні торги визнані ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року у справі № 908/2609/17 недійсними, відбулося скасування реєстрації права власності Банку на нерухоме майно.
Банк вважає, що на підставі цієї обставини у нього виникли кредиторські вимоги до ПАТ "ДЗАК" за згаданим Кредитним договором.
Банк розрахував розмір своїх кредиторських вимог, які станом на 23.10.2018 року складають 5 705 990,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року у справі № 908/2609/17 грошові вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" у розмірі 5 705 990,00 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, відхилено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд зазначив, що права вимоги за Кредитним договором (з усіма змінами і додатками до нього) були відступлені Банком у повному обсязі іншій особі - новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор".
Відступлення права вимоги відбулося на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 06.11. 2017 року (надалі - Договір відступлення).
З моменту укладення Договору відступлення саме новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор" є набувачем всіх прав і зобов'язань за Кредитним договором і всіма договорами, які укладенні в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "ДЗАК" за Кредитним договором.
З моменту такого відступлення Банк втратив будь-які права вимагати від ПАТ "ДЗАК" виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором.
Саме з цього приводу Банк і направив на адресу ПАТ "ДЗАК" повідомлення про відступлення прав вимоги вих. № 9102/1-2/1 від 10.11.2017 року за підписом начальника Управління по роботі з проблемними активами корпоративного бізнесу Департаменту по роботі з проблемними активами ПАТ "ВТБ БАНК" Кунця О.Д., в якому Банк:
- наголошує на відсутність у нього жодних прав кредитора за Кредитним договором і договорами забезпечення;
- просить звертатися з усіх питань за Кредитним договором і договорами забезпечення до нового кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор", який є єдиним набувачем всіх прав вимоги до ПАТ "ДЗАК" за Кредитним договором і договорами забезпечення.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що відступивши свої права вимоги за Кредитним договором і договорами забезпечення, Банк не має право заявляти свої кредиторські вимоги за Кредитним договором в процедурі банкрутства ПАТ "ДЗАК".
На думку суду право заявляти грошові вимоги належить виключно новому кредитору, який набув ці права у встановленому законом порядку на підставі добровільного волевиявлення з боку первісного кредитора.
Відносно забезпечення вимог Банку суд зазначив, що згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
Похідний характер означає нерозривність і взаємопов'язаність договору іпотеки з основним договором, в забезпечення якого укладений договір іпотеки.
Керуючись даною нормою закону Кредитний договір не може бути розглянутий окремо від Іпотечного договору і будь-які юридично значимі дії відносно Кредитного договору (зміни/доповнення до нього, в тому числі, зміна кредитора за Кредитним договором) повинні мати безумовне відображення в Іпотечному договорі.
На думку суду це означає, що з моменту відступлення Банком на користь нового кредитора (ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор") права вимоги за Кредитним договором, Банк повинен був одночасно відступити новому кредитору свої права іпотекодержателя за Іпотечним договором (підстава - стаття 24 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно, з моменту відступлення права вимоги за Кредитним договором, Банк, згідно чинного законодавства, втратив права іпотекодержателя і повинен був негайно заявити про відступлення своїх прав органу виконавчої служби, який здійснював заходи зі звернення стягнення на нерухоме майно. Це, в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", зроблено не було.
Суд вважав за необхідне зазначити, що заборгованість боржника за Кредитним договором №ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року, на який посилається АТ "ВТБ Банк", включена до кредиторської заборгованості Приватного підприємства "Лазурний берег" внаслідок відступлення права вимоги.
Приватне підприємство "Лазурний берег" заявило до суду на суму 259 984 777,15 грн., в т.ч. із зазначеними вимогами до боржника, які ухвалою від 14.02.2018 року визнані в повному обсязі.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" у розмірі 5 705 990,00 грн. підлягають відхиленню судом.
Не погодившись з ухвалою суду, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та за відсутності встановлення та висвітлення всіх обставин справи, що, в свою чергу, призвело до необґрунтованих висновків, які не мають відношення до дійсних обставин.
Щодо права і строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України і зазначає, що апелянт не був учасником справи, на адресу апелянта повний текст ухвали господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року не надходив; про розгляд заяви Банку та підстави її відхилення судом скаржнику стало відомо лише 27.06.2022 року, після відновлення роботи Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу "Стан розгляду справ" і ознайомлення з повним текстом оскаржуваної ухвали.
Обґрунтовуючи незаконність прийнятого рішення, скаржник вказує наступне:
Підставою звернення Банку з грошовими вимогами до Боржника ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (надалі - Боржник, ПАТ "ДЗАК") стала наявність заборгованості у ПАТ "ДЗАК" перед Банком за кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року у розмірі 5 705 990,00 грн.
Відхиляючи заяву Банку суд першої інстанції зазначив, що: "права вимоги за Кредитним договором (з усіма змінами і додатками до нього) були відступлені Банком у повному обсязі іншій особі - новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор".
Відступлення права вимоги відбулося на підставі Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 06 листопада 2017 року, надалі - Договір відступлення.
З моменту укладення Договору відступлення саме новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор" с набувачем всіх прав і зобов'язань за Кредитним договором і всіма договорами, які укладенні в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "ДЗАК" за Кредитним договором.
Отже, з моменту такого відступлення Банк втратив будь-які права вимагати від ПАТ "ДЗАК" виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором".
Проте вказані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які неодноразово встановлювались судами апеляційної та касаційної інстанції в межах даної справи та нормам матеріального права, з огляду на таке:
27 жовтня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М. оформлюється свідоцтво про право власності AT "ВТБ Банк" на іпотечне майно - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик" А-2, загальною площею 2 592,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вулиця Грушевського, будинок 9 (далі - Іпотечне майно), яке Банк, у зв'язку з тим, що вказане майно не було реалізоване на торгах, вирішив придбати за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за ціною: 5 705 990, 00 грн.
Проте, в подальшому - 21.05.2018 року ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 908/2609/17 (залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2018 року та постановою Верховного Суду від 04.06.2019 року) - позов ліквідатора ПАТ "ДЗАК" задоволено повністю:
- визнано прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Михайла Грушевського, будинок 9, проведені в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 25 листопада 2013 року, виданого на виконання рішення господарського суду Львівської області від 10 червня 2013 року у справі №914/171/13 недійсними;
- визнано недійсним Свідоцтво про право власності Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" на нерухоме майно - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", яке оформлене на підставі Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 41103649/14 від 04 жовтня 2017 року;
- зобов'язано державного реєстратора скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 37805537 від 27 жовтня 2017 року щодо державної реєстрації за Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" права власності на будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик";
- зобов'язано державного реєстратора відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на зазначене нерухоме майно.
Скаржник вважає, що з урахуванням вищевикладеного судом першої інстанції не враховано, що станом на день відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор" 06.11.2017 року Банк вважав, що заборгованість за кредитним договором у сумі 5 705 990,00 грн. (початкова ціна предмету іпотеки, за якою AT "ВТБ Банк" приймав у власність іпотечне майно) була частково погашеною, відповідно, право вимоги в цій частині Банком ТОВ "ФК Фактор Груп" - не відступалось та не могло бути відступлено, відповідно, право вимоги на вказану частину заборгованості за Договором про відступлення права вимоги від 06.11.2017 року з власності Банку не вибувало.
Так, в межах справи даної справи Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 04.06.2019 року дійшов таких висновків:
"...Суд апеляційної інстанції, досліджуючи умови Договорів № 06/11/2017/1 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором та № 06/11/2017 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення від 06.11.2017 року, не звернув уваги на умови договорів наведені у п.3.1.4. (мають ідентичний зміст), які визначають обов'язковість одночасного укладення з наведеними договорами договорів про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 17.05.2010 року (реєстровий N° 617), та за Іпотечним договором від 17.08.2010 року (реєстровий № 1259), які безпосередньо деталізують обсяг переданих прав іпотекодержателя.
А відтак, означені обставини стали підставою відновлення статусу AT "ВТБ Банк" як іпотекодержателя спірного майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м., місцезнаходження: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Михайла Грушевського, буд. 9, - та підставою звернення Банку до місцевого господарського суду з заявою про визнання грошових вимог у сумі в сумі 5 705 990,00 грн., як таких, що забезпечені заставою майна боржника".
Скаржник також вказує, що у рішенні господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 року у справі №908/2609/17 суд зазначав, що між Банком та ТОВ "ФК Фактор Груп" укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечними договорами, за умовами яких Банк, у тому числі, відступив новому кредитору права вимоги за Договором іпотеки №617 (крім будівель дошкільної установи №1 "Журавлик").
Фактично, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі про те, що права вимоги за Кредитним договором були відступлені Банком у повному обсязі іншій особі та про те, що "з моменту відступлення права вимоги за Кредитним договором, Банк, згідно чинного законодавства, втратив права іпотекодержателя", суд першої інстанції суперечить обставинам, які були встановлені ним же, раніше, у рішенні від 08.04.2021 року по цій же справі.
Апелянт, з посиланням на висновки, що містяться в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 року в межах справи № 908/2609/17, зазначає, що за наслідками скасування результатів прилюдних торгів щодо продажу Іпотечного майна, що відбулись в рамках виконавчого провадження до Банку повернувся статус іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим Лаганяк Р.І., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу за реєстровим №617 в частині будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", а заборгованість за кредитним договором у сумі 5 705 990,00 грн. залишилась не погашеною.
Відповідно, після скасування права власності на Іпотечне майно Банк цілком правомірно привів облік у відповідність до ухвали господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року справі №908/2609/17 (провадження № 26/22/17), а в подальшому, відступив право вимоги за Кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року в непогашеній Боржником частині апелянту.
Скаржник вважає, що вказані вимоги Банку є забезпеченими відповідно до договору іпотеки від 17.05.2010 року та підлягають позачерговому погашенню відповідно до вимог ч.3 ст.133 КУзПБ.
Вказує, що суд першої інстанції всупереч приписам ст.ст. 216, 236 Цивільного кодексу України, обставинам, які були встановлені Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 04.06.2019 року, Центральним апеляційним господарським судом в постанові від 20.11.2019 року в межах даної справи та без врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2019 року у справі № 5006/5/396/2012, від 26.01.2021 року у справі № 911/408/17, відхилив заяву Банку про визнання грошових вимог до боржника на суму 5 705 990,00 грн., як вимог, що забезпечені заставою майна боржника.
Скаржник додав до апеляційної скарги докази - виписки з особового рахунку ПАТ "ДЗАК". Мотивував надання цих доказів тим, що господарський суд Запорізької області розглянув заяву Банку про визнання грошових вимог до розгляду заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" про заміну Банку правонаступником по справі. Вважав, що апелянта фактично було позбавлено можливості надати будь-які пояснення та докази на обґрунтування заяви Банку в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги скаржника до боржника у даній справі в сумі 5 705 990,00 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна, та стягнути витрати на сплату судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у розмірі 3 524,00 грн., включити їх до реєстру вимог кредиторів як вимоги першої черги.
Також апелянт подав заяву про заміну сторони у даній справі та просив замінити у справі №908/2609/17 правонаступника Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус".
В обґрунтування заяви апелянт посилався на те, що 10.06.2021 року відбувся електронний аукціон з пулу активів Акціонерного товариства "ВТБ Банк", переможцем якого стало Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус".
30.07.2021 року між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" укладено договір №32-КБ про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Малим О.С. та за яким скаржник придбав, в тому числі, всі права Банку в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за Кредитним договором №ВКЛ88/10 від 17.05.2010 року та Іпотечним договором від 17.05.2010 року, який посвідчено нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І. за реєстровим номером 617.
Також апелянт надав додаткові письмові пояснення щодо підстав виникнення у нього кредиторських вимог до боржника в сумі 5 705 990,00 грн. як забезпечених заставою.
Арбітражний керуючий Бакулін Іван Сергійович в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою суду у даній справі від 10.11.2022 року ліквідовано банкрута - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та провадження у справі закрито.
В додаткових поясненнях до клопотання Арбітражний керуючий Бакулін Іван Сергійович зазначав на те, що скаржник не має процесуального права на подання апеляційної скарги, оскільки в нього відсутні жодні права кредитора.
Зазначав, що вказана позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 року у справі №908/2609/17 при розгляді касаційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року.
Протокольною ухвалою колегією суддів клопотання про закриття апеляційного провадження відхилено.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов.
В судове засідання з'явились представник скаржника та арбітражний керуючий Бакулін І.С., надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Інші учасника справи про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, однак правом участі в судовому засіданні не скористались.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2018 року Акціонерне товариство "ВТБ Банк" ( надалі - Банк) звернулось до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника - Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" ( надалі - ПАТ "ДЗАК") в розмірі 5 705 990,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів як вимог, що забезпечені заставою майна боржника.
На час подання цієї заяви провадження у справах про банкрутство регулювалось нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі -Закон).
Відповідно до ст.9 вказаного Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019 року №2597-VIII (надалі - КузПБ).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст.2 КузПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
При цьому суд має керуватися приписами Господарського процесуального кодексу України щодо доведеності заявлених вимог відповідними доказами, які є належними, достатніми та допустимими.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як свідчать матеріали справи, до заяви з грошовими вимогами Банк надав наступні докази (том 51 а.с.7-97):
- копію Кредитного договору №ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року та договори про внесення змін до Кредитного договору №ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 року;
- копію Іпотечного договору від 17.05.2010 року №617 та договори про внесення змін до іпотечного договору від 17.05.2010 року №617, що підтверджують кредитні зобовязання ПАТ "ДЗАК" перед Банком та передачу в іпотеку будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик" А-2, загальною площею 2 592,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вулиця Грушевського, будинок 9;
- акт №41103649/14 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04.10.2017 року, за яким Банк прийняв у власність предмет іпотеки - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик" А-2, загальною площею 2 592,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вулиця Грушевського, будинок 9 (надалі - Нерухоме майно);
- свідоцтво про право власності на згадане Нерухоме майно, яке посвідчене нотаріально, що підтверджують, що рахунок прийняття у власність Банку предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, була погашена заборгованість боржника в розмірі 5 705 990,00 грн.
Встановлено, що після прийняття заяви про визнання кредиторських вимог Банку справа про банкрутство у зв'язку з оскарженням процесуальних рішень суду першої інстанції неодноразово направлялась до суду апеляційної та касаційної інстанцій.
Під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою Банку на постанову господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 року до матеріалів справи було долучено повідомлення ПAT "ВТБ Банк" на адресу ПАТ "ДЗАК" про відступлення прав вимоги вих. № 9102/1-2/1 від 10.11.2017 року за підписом начальника Управління по роботі з проблемними активами корпоративного бізнесу Департаменту по роботі з проблемними активами ПАТ "ВТБ БАНК" Кунця О.Д., в якому Банк:
- наголошує на відсутність у нього жодних прав кредитора за Кредитним договором і договорами забезпечення;
- просить звертатися з усіх питань за Кредитним договором і договорами забезпечення до нового кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор", який є єдиним набувачем всіх прав вимоги до ПАТ "ДЗАК" за Кредитним договором і договорами забезпечення (том 51 а.с.224).
Також до матеріалів справи надано Договір №06/11/2017/1 від 06.11.2017 року про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором (том 51 а.с.233-238) та Договір №06/11/2017 від 06.11.2017 року про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення (том 51 а.с.239-244).
Встановлено судом, що в подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року у даній справі, яка набрала чинності згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2019 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.06.2019 року, вказані торги визнані недійсними, визнано недійсним Свідоцтво про право власності Банку на вказане вище Нерухоме майно.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 року в межах даної справи, на яку посилається апелянт, зазначив наступне:
"...Суд апеляційної інстанції, досліджуючи умови Договорів № 06/11/2017/1 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором та № 06/11/2017 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення від 06.11.2017року, не звернув уваги на умови договорів наведені у п.3.1.4. (мають ідентичний зміст), які визначають обов'язковість одночасного укладення з наведеними договорами договорів про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 17.05.2010 року (реєстровий № 617), та за Іпотечним договором від 17.08.2010 року (реєстровий № 1259), які безпосередньо деталізують обсяг переданих прав іпотекодержателя.
Означені обставини стали підставою відновлення статусу АТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателя спірного майна: будівлі дошкільної установи № 1 "Журавлик", загальною площею 2592,1 кв.м. та підставою звернення Банку до місцевого господарського суду з заявою про визнання грошових вимог у сумі в сумі 5 705 990,00 грн., як таких, що забезпечені заставою майна боржника".
Встановлено, що 30.07.2021 року між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" укладено договір №32-КБ про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Малим О.С., за яким апелянт придбав, в тому числі, всі права Банку в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за Кредитним договором №ВКЛ88/10 від 17.05.2010 року та Іпотечним договором від 17.05.2010 року, який посвідчено нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І. за реєстровим номером 617.
Відповідно, з 30.07.2021 року Банк право вимоги до Боржника на заявлену ним у заяві про визнання грошових вимог суму вимог в розмірі 5 705 990,00 грн. як забезпечених заставою, втратив.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу суду подана особою, яка не визнана учасником даної справи про банкрутство з розумінні ст.1 КУзПБ.
AT "ВТБ Банк" в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції від 15.02.2022 року про відмову в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до ПАТ "ДЗАК" не оскаржувалась.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвалою суду від 07.07.2022 року у даній справі відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" про залучення його до участі у справі як правонаступника Банку (том 67 а.с.18-20). Вказана ухвала не оскаржувалась.
Отже, питання правонаступництва апелянта у даній справі є вирішеним до звернення його з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 15.02.2022 року. Тому підстави для повторного розгляду цього ж клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" про заміну його як сторони у справі №908/2609/17 у колегії суддів відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, заява АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" про залучення до участі у справі правонаступника ґрунтується на приписах ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
У ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) (в редакції Закону з 19.01.2013 року ), а також у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), дано таке визначення кредитора у справі про банкрутство:
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно зі ст.21 Закону про банкрутство (ст. 43 КУзПБ) здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство (ст. 47 КУзПБ) тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст.52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Закону про банкрутство (КУзПБ) і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.
Щодо спорів, які згідно ст. 7 КУзПБ розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу.
Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст.21 Закону про банкрутство, ст. 43 КУзПБ). Відтак, в залежності від цього мають застосовуватися ст. 8 Закону про банкрутство, ч.3 ст. 9 КУзПБ, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ - ст.ст. 255, 287 ГПК України.Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в ухвалі від 28.01.2021 року у справі № 50/311-б.
При цьому, законодавство про банкрутство, за умов здійснення процесуальної заміни кредитора у справі про банкрутство його правонаступником в порядку ст. 43 КУзПБ, не вимагає наступної процесуальної заміни (як результат розгляду відповідної заяви) такого кредитора у спорах, що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 КузПБ.
Така правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.05.2021 року у справі № 910/2526/14.
Розгляд заяви про заміну кредитора у справі про банкрутство правонаступником в порядку ст. 21 Закону про банкрутство (ст 43 КУзПБ), потребує оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник.
З огляду на вищевикладене, правонаступником кредитора, до якого перейшли усі права та обов'язки, вважається особа з моменту прийняття ухвали судом про здійснення заміни кредитора на його правонаступника.
При цьому, слід зауважити, що реалізація процесуальних прав, визначених як ГПК України, так і Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснюється, зокрема, шляхом подачі до суду відповідних заяв, клопотань.
Колегія суддів звертає увагу, що Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", вважаючи себе правонаступником Банку, оскаржувало у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року, якими було вирішено спір про визнання аукціону з продажу майна банкрута від 16.11.2019 року таким, що проведений з порушенням встановленого порядку його підготовки та проведення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону з продажу майна боржника.
Надаючи оцінку правовому статусу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус", Верховний Суд в постанові від 30.06.2022 року звернув увагу на те, що оскільки в процедурі банкрутства розгляд заяв, клопотань, як процесуальних так і по суті, учасників (потенційних учасників) має першочергово здійснюватися господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто господарським судом першої інстанції, звернення АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" з заявою про залучення до участі у справі як правонаступника АТ "ВТБ Банк" на стадії касаційного провадження під час оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання результатів аукціону недійсними в порядку статті 52 ГПК України (притаманно справам позовного провадження) створює непередбачувану процесуальним законом конкуренцію відповідній процедурі заміни кредитора у справі про банкрутство (в порядку статті 43 КУзПБ) правонаступником, а крім того, за наявності нескасованого у установленому порядку судового рішення щодо грошових вимог, може свідчити про намагання заявника здійснити перегляд рішення суду щодо відхилення грошових вимог АТ "ВТБ Банк" (ухвала від 15.02.2022 року) у невстановленому процесуальним законом порядку.
У згаданій постанові Верховним Судом підтверджено, що станом на 30.06.2022 року АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" не є учасником провадження у справі №908/2609/17 про банкрутство ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".
Станом на дату звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року - на 06.07.2022 року (дата поштового штемпеля на конверті про направлення апеляційної скарги) апелянт свій процесуальний статус не змінив, не є учасником справи про банкрутство та у визначений законом спосіб не підтвердив правонаступництво АТ "ВТБ Банк".
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України " Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт послався на приписи ч.1 ст.254 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, ч. 1 ст. 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним
Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
На думку колегії суддів оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання щодо правовідносин AT "ВТБ Банк" та ПАТ "ДЗАК". Апелянт іншого не довів.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що грошові вимоги Банку, за твердженням його заяви про визнання грошових вимог в сумі 5 705 990,00 грн. обґрунтовані наявністю зобов'язання Боржника за Кредитним договором №ВКЛ88/10 від 17.05.2010 року та Іпотечним договором від 17.05.2010 року (реєстровий номер 617).
Апелянт заявляє про те, що він набув право вимоги за згаданими договорами згідно іншої підстави - договору №32-КБ про відступлення прав вимоги від 30.07.2021 року і надає як доказ сам договір №32-КБ (том 51-а, а.с.29-31) та додаток №1 до цього договору, згідно якого скаржник придбав право вимоги на суму 5 708 308,29 грн.
Отже, сума, яку вказує апелянт, є іншою, більшою, ніж сума, заявлена Банком.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що/ з моменту придбання права вимоги до Боржника ПАТ "ДЗАК" - з 30.07.2021 року, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" не скористалось правом самостійно звернутися з заявою про визнання його грошових вимог до Боржника.
За вищевикладеного колегія суддів вважає необхідним відхилити подану апеляційну скаргу та судові витрати за її розгляд покласти на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області у даній справі від 10.11.2022 року юридичну особу - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" ліквідовано, провадження у справі закрито. Згідно перевірених судом даних в ЄДР 06.12.2022 року внесено запис про припинення юридичної особи.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.02.2022 року у справі № 908/2609/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Підписано в повному обсязі 26.06.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков