Справа № 308/3441/21
іменем України
08 червня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сливки С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Дидинська Богдана Миронівна, та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Мигальчич Людмила Анатоліївна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року, повний текст якого складено 22 вересня 2021 року, ухвалене суддею Шумило Н. Б.,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтувала тим, що 01 жовтня 2020 року відповідачка вчинила ДТП у м. Ужгороді внаслідок чого транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вина відповідачки ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2020 (справа № 308/10394/20), яка набрала законної сили.
Зазначала, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Гардіан». 05 жовтня 2020 року вона в установленому порядку звернулася зі заявою про страхове відшкодування, а 09.10.2020 страховим комісаром на замовлення цієї страхової компанії проведено огляд її транспортного засобу.
Однак страхова компанія не надавала їй інформацію про те, що на яку саме суму страховим комісаром було оцінено завдані пошкодження та коли буде здійснено їх відшкодування. У зв'язку з цим нею вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом телефонних розмов із відповідачкою, суть яких зводилася до визначення розміру та порядку відшкодування спричинених збитків, що не призвело до вирішення спору між сторонами у добровільному порядку.
Стверджувала, що відповідно до звіту № 115/20 від 07.12.2020 про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , то вартість його відновлювального ремонту після ДТП становить 454 967,08 грн, а вартість матеріального збитку - 237 525,00 гривень. Ринкова вартість автомобіля до моменту ДТП станом на 01.10.2020 становила 237 525,00 гривень.
Після отримання цього звіту нею було надіслано засобами поштового зв'язку відповідачці претензію з вимогою відшкодувати завдані матеріальні збитки. При цьому ОСОБА_2 повідомлялася про те, що вона зобов'язана відшкодувати завдані всі збитки, тобто не тільки по ремонту автомобіля, але і витрати, які б вона не понесла через ДТП, а саме витрати: на проведення оцінки автомобіля; на його евакуацію з місця пригоди; на правничу допомогу; на таксі з метою її доїзду на роботу, а дітям до школи.
Також вона неодноразово з'ясовувала у СК «Гардіан» про стан її страхової справи, просила надати її для ознайомлення та інформацію про страхове відшкодування. Проте ґрунтовної відповіді від ТДВ СК «Гардіан» щодо виплати їй страхового відшкодування, так і не отримала.
Указувала, що після спливу 90 днів від часу подання нею заяви до СК «Гардіан» про виплату страхового відшкодування, вона 06 січня 2021 року звернулася зі скаргою до Моторно-транспортного бюро України про проведення перевірки та вжиття заходів упливу на ТДВ СК «Гардіан» із приводу не виплати їй страхового відшкодування, а 12 січня 2021 року зверталася зі скаргою до Голови Національного банку України як правонаступника Нацкомфінпослуг про безпідставне затягування розгляду страхового випадку. Як наслідок, ТДВ СК «Гардіан» 15.01.2021 сплатило на її рахунок 120 088,80 грн страхового відшкодування, а 27.01.2021 ще 9 911,20 гривень.
Зауважувала, що вона продала залишки знищеного її автомобіля за 59 000 грн, а відтак відповідачка має доплатити їй різницю між розміром завданої шкоди та страховою виплатою разом із коштами одержаних за залишки автомобіля, що становить 48 525 грн (237 525,00 грн /вартість матеріального збитку/ - 130 000 грн /страхове відшкодування/ - 59 000 грн /вартість залишків ТЗ після ДТП/).
Окрім цього, нею понесені й інші витрати внаслідок цієї ДТП, а саме: за оцінку автомобіля у розмірі 2 500 грн; за відправку поштових відправлень, пов'язаних із виплатою відшкодування та направлення претензії, - 220,80 грн, які, на її переконання, теж відносяться до матеріальних витрат, пов'язаних із ДТП.
Зазначала, що відповідачкою їй завдано і моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях, які вона та її сім'я вимушені були пережити через протиправні дії ОСОБА_2 . Так, основна шкода завдана її малолітнім дітям, які потерпали без автомобіля і в період послаблення карантину, не завжди мали можливість їхати на таксі до школи у холодну пору року, а в період дистанційного навчання у школі, вона з чоловіком змушені були відвозити дітей до родичів, щоб не залишати їх самих удома і через відсутність автомобіля це щоденно створювало дискомфорт у сім'ї. До того ж у її чоловіка важко хвора матір, яку треба було відвозити на спеціальні процедури у лікарню і щомісяця у клініку до м. Львова тощо. А тому виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, враховуючи характер та обсяг заподіяних її сім'ї моральних страждань та інших обставин, зокрема, характеру та тривалості страждань, істотність вимушених змін у її житті та житті її сім'ї, вважала за необхідним стягнути з відповідачки на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 48 525 грн, матеріальні витрати на проведення оцінки автомобіля - 2 500 грн, поштових відправлень, пов'язаних із виплатою відшкодування і направлення претензії - 220,80 грн, моральну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50 000 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору і витрати на правову (правничу) допомогу.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року цей позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 1) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 31 396,80 грн; 2) витрати на поштове відправлення претензії у розмірі 68,80 грн; 3) моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн; 4) витрати на правову допомогу в розмірі 2 836,58 грн; 5) судовий збір у розмірі 654,12 гривень.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду відповідачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Дидинська Б.М., подала на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості в частині стягнення з неї матеріальної шкоди в розмірі 31 396,80 грн, витрат на поштове відправлення у розмірі 68,80 грн та витрат на правничу допомогу - 2 836,58 грн через порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не враховано про згоду позивачки з аварійним сертифікатом № 92-Д/76/4 від 09.10.2020, відповідно до якого вартість залишків транспортного засобу у випадку конструктивного знищення становить 100 308,00 грн і цей розмір ОСОБА_3 не оспорювався. А те, що позивачка продала залишки автомобіля за заниженою ціною в розмірі 59 000 грн, не є підставою для стягнення з неї на користь ОСОБА_3 решти коштів. До того ж позивачка розрахувала свої вимоги вже на підставі замовленого нею Звіту № 115/20 від 07.12.2020 про оцінку автомобіля з метою збільшити розмір відшкодування і при цьому на експертне дослідження не було поставлено питання про залишкову вартість після ДТП транспортного засобу.
Зазначала, що зважаючи на не оспорювання позивачкою висновку страхової компанії, яка виплатила їй страхове відшкодування в повному розмірі у межах різниці між вартістю автомобіля до і після ДТП, залишенням ОСОБА_3 собі автомобіля, а тому є відсутні правові підстави для відшкодування з неї матеріальної шкоди.
Зауважувала і те, що позивачка вирішила всі питання по виплаті страхового відшкодування зі страховою компанією, а відтак є безпідставним стягнення із неї витрат на поштове відправлення у розмірі 68,80 гривень.
З огляду на наведені вище обставини просила оскаржене рішення суду в частині стягнення з неї матеріальної шкоди в розмірі 31 396,80 грн, витрат на поштове відправлення у розмірі 68,80 грн та витрат на правничу допомогу - 2 836,58 грн скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Мигальчич Л.А., посилалася на її безпідставність і надуманість, просила таку відхилити.
Також позивачка ОСОБА_1 не погодилася із цим рішенням місцевого суду та подала на нього через представницю - адвокатесу Мигальчич Л.А. апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Скарга загалом обґрунтована тим же доводами, які наведені в позовній заяві та яким судом першої інстанції не було надано належної оцінки, а також тим, що судом безпідставно було відхилено звіт № 115/20 від 07.12.2020 про оцінку її автомобіля та необґрунтовано зменшено розмір матеріальної шкоди з посиланням на звіт аварійного комісара № 92-д/76/4, який страховою компанією був наданий відповідачці вже на час розгляду цієї справи в суді.
Стверджувала, що вона з об'єктивних причин не могла оскаржити чи погодитися зі звітом аварійного комісара, оскільки страхова компанії на її неодноразові звернення такий не надавала. До того ж страхова компанія виплатила їй максимально можливий розмір страхового відшкодування, а відтак правовідносини між страховиком і нею як потерпілою є припиненими з дати отримання страхової виплати.
Звертала увагу і на те, що безпосередньо у звіті аварійного комісара, який суд безпідставно взяв до уваги, вказано, що дане дослідження може бути використано виключно для розрахунку суми страхового відшкодування, а тому в силу суті самого звіту такий не міг бути предметом доказу для визначення розміру матеріального збитку.
Зауважувала, що отримавши 15 і 21 січня 2021 року від страхової компанії максимально можливий розмір (130 000 грн установленого законом) страхового відшкодування та розуміючи недостатність цих коштів, вона вимушена була провести на власне замовлення експертне дослідження, з метою встановлення різниці необхідної для відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди, зокрема вартістю транспортного засобу за мінусом страхової виплати, та сплатити 2 500 грн за його проведення.
Посилаючись на наведені вище обставини просила оскаржене рішення суду скасувати, а її позовні вимоги задовольнити повністю. Також просила вирішити питання про понесені нею судові витрати за апеляційний перегляд справи.
Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 не скористалася.
У судовому засіданні представниці сторін адвокатка Мигальчич Л.А., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , та адвокатка Дидинська Б.М., що діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , кожна підтримала подану в інтересах своєї довірительки апеляційну скаргу, яку просили задовольнити з підстав наведених у ній, та водночас заперечили про задоволення такої скарги протилежної сторони.
Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниць сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом установлено, що постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.10.2020 у справі № 308/10394/20, яка 02.11.2020 набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватою в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн) за те, що вона 01 жовтня 2020 року о 16:40 год на перехресті вул. Минайська, 26 та 8-го Березня у м. Ужгороді, керуючи транспортним засобом «PEUGEOT 207», номерний знак НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч на вул. Минайська, 26 не врахувала дорожньої обстановки, не зайняла відповідне крайнє положення на проїжджій частині та допустила зіткнення з транспортним засобом «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався у попутному напрямку в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (т.1 а.с.10).
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТВД «СК «Гардіан» із заявою потерпілої на виплату страхового відшкодування (т.1 а.с.12).
16 листопада 2020 року ОСОБА_1 направила до ТВД «СК «Гардіан» заяву, в якій просила направити їй копію експертизи автомобіля по страховій справі № G 2960, огляд якого експертом було здійснено 09.10.2020 (т.1 а.с.13 і на звороті).
20 листопада 2020 року позивачка та ФОП ОСОБА_4 уклали між собою договір № 20-11-20 про проведення оцінки автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.14).
Відповідно до квитанції № 71 від 25.11.2020 ОСОБА_1 сплатила ПП ОСОБА_4 за оцінку пошкодженого в ДТП автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , кошти в розмірі 2 500 гривень (т.1 а.с.15).
Згідно зі звітом № 115/20 про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , складеного 07.12.2020 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , то ринкова вартість цього автомобіля визначена за порівняльним підходом і станом на дату оцінки 01.10.2020 становить 237 525,00 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , визначена за комбінованим витратно-порівняльним підходом, ураховуючи податок на додану вартість 75 827,85 грн, складає 454 967,08 гривень. Складено висновок, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП станом на 01.10.2020 становить 237 525,00 гривень (т.1 а.с.16-22). Цей звіт не містить висновок про вартість даного автомобіля після пошкодження в ДТП.
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно направила заяву до ТВД «СК «Гардіан», в якій просила надіслати їй копію страхової справи № G 2960 для ознайомлення (т.1 а.с.58, 59).
11 грудня 2020 року ОСОБА_1 направлено на адресу ОСОБА_2 претензію про відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 254 975,00 грн, із яких: 237 525 грн понесені матеріальні збитки; 2 500 грн витрат за проведення оцінки автомобіля; 500 грн витрат на евакуацію автомобіля з місця ДТП; 7 000 грн витрат на правничу допомогу та 7 450 грн витрат на таксі (т.1 а.с.60-66).
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 знову направила директору ТВД «СК «Гардіан» лист, в якому просила повідомити її про стан страхової справи № G 2960 та чому не здійснюється по її заяві виплата страхового відшкодування (т.1 а.с.68, 69).
06 січня 2021 року та 12 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргами, відповідно, до Моторно-транспортного бюро України скаргу та Національного банку України, який є правонаступником Нацкомфінпослуг, в яких просила провести перевірку та вжити заходів упливу на ТДВ СК «Гардіан» із приводу не виплати їй страхового відшкодування у страховій справі № G 2960 (т.1 а.с.70-79).
Як убачається з банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 , то 15.01.2021 ТДВ «СК «Гардіан» перерахувало їй 120 088,80 грн страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а 27.01.2021 - перерахувало 9 911,20 грн доплати до цього страхового відшкодування, що загалом складає 130 000,00 гривень (т.1 а.с.81).
Із договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6726/21/056028 від 26.01.2021 видно, що між суб'єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, ТОВ «М.В.Л. ГРУП», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договір комісії № 6726/21/056028 від 26.01.2021 (продавець), з однієї сторони, і ОСОБА_5 (покупець). За цим договором продавець зобов'язується передати покупцеві транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», моделі «PASSAT», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Згідно з пунктом 3.1 цього договору ціна транспортного засобу складає 59 000,00 гривень (т.1 а.с.80).
Із отриманих на запит адвокатки Дидинської Б.М. матеріалів від СК «Гардіан» убачається, що заява потерпілої ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування датована 05.10.2020 і отримана страховою компанією 28.10.2020 за вх. № 1677/9 (т.1 а.с.154).
Відповідно до аварійного сертифіката № 92-D/76/4 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, виконаного аварійним комісаром ФОП ОСОБА_6 , який складено 24.10.2020 на замовлення ТВД «СК «Гардіан», дата дослідження - 09.10.2020, об'єкт дослідження - КТЗ «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер НОМЕР_1 , то ринкова вартість досліджуваного КТЗ на дату дослідження складає 220 396,80 гривень. Вартість відновлювального ремонту складає 361 217,55 гривень. Ураховуючи, що вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість, то вартість матеріального збитку буде рівною ринковій вартості на момент ДТП - 220 396,80 гривень (т.1 а.с.155-158).
Згідно з аварійним сертифікатом № 82-R/77/5 про оцінку вартості транспортного засобу в пошкодженому стані, виконаного аварійним комісаром ОСОБА_6 , дата дослідження - 09.10.2020, об'єкт дослідження - КТЗ VOLKSWAGEN PASSAT (державний номер НОМЕР_1 ), ринкова вартість об'єкта оцінки - 220 396,80 грн, а ринкова вартість пошкодженого об'єкта оцінки - 100 308,00 гривень (т.1 а.с.162, 163).
Як слідує зі страхових актів за № ЦВ/2960/1 від 14.01.2021, за № ЦВ/2960/2 від 27.01.2021 у страховій справі G-2960, дана подія є страховим випадком і страхове відшкодування до виплати ОСОБА_1 становить, відповідно, 120 088,80 грн і 9 911,20 гривень. Вартість залишків ТЗ у разі конструктивного знищення становить 100 308,00 гривень (т.1 а.с.166, 167).
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 цієї ж статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України)
Як регламентовано пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником /страхування відповідальності/ (пункт 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути установлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За положеннями ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 цього Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Приписами ст. 28 зазначеного Закону передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Як передбачено ст. 30 указаного транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт уважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб уважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Протягом 10 робочих днів із дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи /дослідження/ (пункти 34.2, 34.3 ст. 34 Закону).
Отже, з матеріалів справи слідує, що на замовлення страхової компанії у строк, визначений п. 34.2 ст. 34 Закону, аварійним комісаром ОСОБА_6 09 жовтня 2020 року за участі позивачки було проведено огляд пошкодженого після ДТП автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 . При цьому доказів про те, що ОСОБА_1 мала які-небудь претензії чи зауваження під час проведення цього огляду, матеріали справи не містять. Ураховуючи положення п. 34.3 ст. 34 Закону підстав звертатися до іншого суб'єкта оціночної діяльності та проводити ще одну оцінку пошкодженого автомобіля після спливу більше двох місяців у позивачки не було. Самі по собі її звернення до страхової компанії від 16.11.2020 і 30.11.2020 не давали достатніх правових підстав позивачці ще 20 листопада 2020 року укладати з ФОП ОСОБА_4 договір № 20-11-20 про проведення оцінки автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 . Відтак місцевий суд дійшов правильного висновку, що не підлягають відшкодуванню понесені позивачкою витрати в розмірі 2 500 грн за проведення на її замовлення оцінки автомобіля відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону.
До того ж колегія суддів зауважує, що позивачкою не оспорювалися страхові акти за № ЦВ/2960/1 від 14.01.2021, за № ЦВ/2960/2 від 27.01.2021 у страховій справі G-2960, за якими визначено вартість матеріального збитку саме в розмірі 220 396,80 грн та вартість залишків ТЗ - 100 308,00 гривень.
З огляду на наведене вище суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги аварійний сертифікат № 92-D/76/4 від 24.10.2020, страхові акти за № ЦВ/2960/1 від 14.01.2021, за № ЦВ/2960/2 від 27.01.2021 та вірно відхилив при цьому звіт № 115/20, складений 07.12.2020 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 . Водночас голослівним є довід апеляційної скарги позивачки про те, що це дослідження аварійного комісара може бути використано виключно лише для розрахунку суми страхового відшкодування /пункт 3 розділу «Перелік обмежень у використанні результатів дослідження»/ та не може бути доказом у суді, оскільки з цього пункту видно, що він може бути доказом розміру позовних вимог до винуватця ДТП у разі звернення замовника до суду (т.1 а.с.156).
Також безпідставним є твердження апелянтки ОСОБА_1 про те, що лише після отримання нею 15 і 21 січня 2021 року від страхової компанії максимально можливого розміру (130 000 грн установленого законом) страхового відшкодування та розуміючи недостатність цих коштів, вона начебто вимушена була провести на власне замовлення експертне дослідження, з метою встановлення різниці необхідної для відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди, зокрема вартістю транспортного засобу за мінусом страхової виплати, оскільки вона ще до того 20.11.2020 уклала з ФОП ОСОБА_4 договір № 20-11-20 про проведення оцінки автомобіля та «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , і такий звіт був складений 07.12.2020.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про необхідність стягнення з відповідачки 31 396,80 грн непокритої матеріальної шкоди, оскільки визначену вартість залишку транспортного засобу у розмірі 100 308,00 грн позивачкою не оспорювалося, вона не дочекавшись виплати їй страховою компанією у повному обсязі страхового відшкодування, яке мало місце востаннє 27.01.2021, відчужила автомобіль ще 26.01.2021 за 59 000 грн та враховуючи вимоги ст. 30 Закону щодо відшкодування власнику різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а не фактичний його продаж за ціну, яка може як у даному випадку визначитися у межах 100 308 грн довільно на власний розсуд позивачки за будь-яку ціну.
Отже, враховуючи те, що вартість автомобіля після ДТП становить саме 100 308,00 грн, страховою компанією позивачці було виплачено 130 000 грн страхового відшкодування, що загалом навіть перевищує визначену ринкову вартість автомобіля у розмірі 220 396,80 грн, а відтак вимоги позивачки до винуватиці ДТП про стягнення 48 525 грн матеріальної шкоди задоволені бути не можуть, як не можуть бути задоволені і решта її вимог про стягнення витрат у сумі 2 500 грн за проведення оцінки автомобіля та 220,80 грн витрат за поштові відправлення (адресовані не відповідачці, а страховій компанії) і претензії (в якій вимога про відшкодування моральної шкоди не вимагалася, а заявлена в ній матеріальна шкода задоволенню не підлягає).
За таких обставин та на переконання колегії суддів, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 31 396,80 грн та витрат на поштове відправлення претензії в розмірі 68,80 грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди
Сам факт заподіяння позивачці моральної шкоди відповідачкою - апелянткою ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржується, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Предметом і межами апеляційного розгляду є лише розмір заподіяної позивачці моральної шкоди, оскільки апелянтка - позивачка ОСОБА_1 не погодилася із визначеним місцевим судом її розміром у сумі 5 000 грн та просила суд апеляційної інстанції стягнути таку в розмірі 50 000 гривень.
За загальним правилом суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, зокрема душевних, яких зазнав позивач, характеру немайнових утрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. наприклад, постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20 /провадження № 61-20822св21/).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодовувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної школи не є (і не може бити) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
На даний час у національному законодавстві України є відсутній закон, який би до правовідносин як у цій справі регулював би суму компенсації моральної шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням обставин цієї справи, а також зважаючи на характер та тривалість завданої позивачці моральної шкоди, глибини її душевних страждань, витраченого часу на захист своїх прав, керуючись принципами розумності, справедливості і співмірності, колегія суддів поза розумним сумнівом погоджується з правильністю визначеного судом першої інстанції розміру заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5 000 грн та підстав для задоволення цієї позовної вимоги в розмірі 50 000 грн чи більшому розмірі, аніж визначено місцевим судом, не вбачає.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що позивачка частково довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги, які поза розумним сумнівом знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а саме частково довела завдану їй відповідачкою моральну шкоду та не довела спричинену їй ОСОБА_2 матеріальну шкоду.
Доводи апеляційних скарг колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та частково спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин на переконання колегії суддів оскаржене рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31 396,80 грн та витрат на поштове відправлення претензії в розмірі 68,80 грн, відповідно до ст. 376 ЦПК України, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Водночас з урахуванням положень статей 137, 141 ЦПК України рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : - судового збору слід змінити та визначити його згідно з пропорційністю задоволених вимог у сумі 345,10 гривень; - витрат на правову допомогу змінити та визначити їх у розмірі 123,25 гривень. У решті рішення суду залишити без змін.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724,00 гривень (т.1 а.с.233 «а»).
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Дидинська Богдана Миронівна, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатеса Мигальчич Людмила Анатоліївна, задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 31 396,80 грн та витрат на поштове відправлення претензії в розмірі 68,80 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору змінити та визначити їх у сумі 345 гривень 10 копійок.
В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу змінити та визначити їх у розмірі 123 гривень 25 копійок.
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 червня 2023 року.
Суддя-доповідачка
Судді