ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" червня 2023 р. справа № 300/2060/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник Атаманюк Володимир Михайлович до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, вул. Сахарова, 15,м. Івано-Франківськ,76018 про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису серії АА №300449 від 09.04.2023, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування тимчасового заборонного припису.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.04.2023 сержантом поліції Коломийського РВП Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Берило Петром Васильовичем складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №300449, у якому зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виганяв з дому ОСОБА_3 , шарпав її за одяг та висловлювався нецензурною лексикою стосовно неї. Позивач вважає, що дії, вчинені стосовно нього нього, а саме винесення термінового заборонного припису, є незаконними та неправомірними, у зв'язку із тим, що у даній ситуації не проаналізовано та не досліджено усіх реальних фактів у повній мірі, а свідчення ОСОБА_3 не містять жодної доказової бази, яка б вказувала на те, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які неправомірні дії. Відтак, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №300449, що складений 09.04.2023 сержантом поліції Коломийського РВП Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 02.05.2023. Разом із відзивом надав витребувані в ухвалі від 20.04.2023 докази та пояснення щодо обставин справи. У відзиві відповідач зазначив, що сержант ОСОБА_4 , при винесенні термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №300449 від 09.04.2023, з'ясував всі обставини справи, оцінив можливі ризики відповідно до встановленої процедури та форми, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію України", КУпАП, Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", Наказом Міністерства внутрішніх справ від 01.08.2018 №654 "Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника", Наказом МВС "Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства" від 3.03.2019 № 369/180. Представник відповідача також звернув увагу на те, що стосовно поведінки ОСОБА_1 винесений вирок Коломийського міськрайнонного суду від 02.09.2022, яким позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (надалі - КК України). Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив таке.
Сержантом поліції Коломийського РВП Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Берило Петром Васильовичем складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 09.04.2023 серії АА№300449, у якому зазначено, що ОСОБА_1 виганяв з дому ОСОБА_3 , шарпав її за одяг та висловлювався нецензурною лексикою стосовно неї. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи ОСОБА_3 , у зв'язку зі скоєнням домашнього насильства (09.04.2023, близько 19 год 55 хв. виганяв з дому, шарпав за одяг, висловлювався нецензурною лексикою ), до ОСОБА_1 застосовано заходи: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено строком на 3 доби з 21 год. 10 хв. 09.04.2023 та діє до 21 год. 10 хв. 12.04.2023. У рядку «підпис постраждалої особи…» проставлено підпис ОСОБА_3 . У рядку «підпис кривдника…» проставлено підпис ОСОБА_1 , також у такому приписі у графі "чи притягався(лася) раніше до кримінальної відповідальності" проставлена відмітка "так".
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, щодо позивача Коршівською сільською радою складено Характеристику від 14.03.2023 № 335/02-25, відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується позитивно. Скарги чи/або заяви на поведінку зі сторони родичів або сусідів до виконкому не надходили.
Крім того, відповідно до Характеристики ВСП "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 14.03.2023 № 227/к ( з місця роботи позивача), він характеризується, як відповідальний, добросовісний та принциповий працівник. Користується повагою та авторитетом в колективі.
Відтак, вважаючи терміновий заборонний припис таким, що порушує його права і свободи, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 11.3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229 від 07.12.2017 (далі - Закон №2229) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону №2229 встановлено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стаття 10 Закону №2229 відносить до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема: 1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; 3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків.
У даному випадку відповідач наділений владними управлінськими функціями щодо розгляду поданих згідно з Законом №2229 заяв та вжиття, за наслідком їх розгляду, відповідних заходів.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За визначенням ст. 1 Закону №2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника" від 01.08.2018 №654 (далі - Порядок №654) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Згідно з розділом II Порядку №654 терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків (п. 2).
Відповідно до статті 25 Закону №2229 та п. 4 розділу II Порядку №654 припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Пунктом 5 Порядку № 654 передбачено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника - позивача у справі, у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства щодо ОСОБА_3 .
На підтвердження обґрунтованості таких дій відповідачем долучено:
- заборонний припис серії АА №300449 відносно ОСОБА_1 від 09.04.2023;
- електронний рапорт (ЄО №3536 від 09.04.2023);
-- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.04.2023, заяву ОСОБА_3 від 09.04.2023 щодо застосування фізичної сили з боку позивача;
- пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 від 09.04.2023;
- Форму оцінки ризиків від 09.04.2023 відповідно до приписів законодавства.
Також представником відповідача долучено до відзиву копію вироку Коломийського міськрайонного суду від 02.09.2022 у справі №346/458/21.
Оскільки у цій справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом з'ясовано, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 02.09.2022 у справі №346/458/21 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правоворушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину) , та призначено покарання у виді виправних робіт на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців за місцем роботи з відрахуванням із суми заробітку щомісячно в дохід держави двадцяти відсотків. У цій справі суддя вказав, що винуватість обвинуваченого підтверджується з інших досліджених і перевірених судом письмових доказах, наявних у матеріалах такої справи, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020095180000279 від 12.12.2020, зі змісту якого випливає, 12.12.2020 внесені відомості до ЄДРДР за ч. 1 статті 122 КК України за заявою ОСОБА_3 про те, що її чоловік в ході словесного конфлікту спричинив їй тілесні ушкодження. Крім того, як зазначено у вироці, особа 7 ( ОСОБА_1 ), перебуваючи за місцем свого проживання, наніс блисзько 9-ти ударів у верхню ділянку голови соїй дочці, після чого наступив їй на праву стопу ноги та відштовхнув її в сторону дверей ванної кімнати. Також винуватість підтверджується протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.12.2020, висновком експерта №276 від 23.12.2020, де вказанао, що на момент проведення судово-медичної експертизи у потерпілої були наявні тілесні ушкодження легкого ступеня, перелом фаланги 1-го пальця правої стопи, що спричинило тривалий розлад здоров'я на понад 21 добу. Вирок набрав законної сили 04.10.2022.
Так, Верховний Суд в постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 вказав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 826/2239/16.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Суд наголошує, що за визначенням ст. 1 Закону №2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, а відповідно до п. 1 Розділу 2 Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 №369/180, згідно пунктів 4, 5 розділу І якого оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 2, п.3 розділу ІІ Порядку №369/180, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти "так", "ні", "без відповіді" / "невідомо" (додаток 1 до Порядку № 369/180).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з п. 7 розд. ІІ Порядку №№369/180 залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Отже, суд наголошує, що поліцейський уповноваженого підрозділу поліції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як низький або середній, можливі ризики, має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено п.7 Порядку №№369/180.
Така позиція також викладена у Постанові Касаційного адміністративного суду від 17.02.2022 №380/952/20.
Серед матеріалів справи наявні пояснення ОСОБА_5 (дочки) та дружини позивача ОСОБА_6 від 09.04.2023, з яких вбачається викладення обставин на підтвердження ознак домашнього насильства (моральні образи, фізичні штовхання тощо) з боку ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що, у контексті даної справи, після встановлення рівня небезпеки постраждалої особи ОСОБА_6 як середній, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд вирішив скласти терміновий припис, таким чином реалізуваваши свої дискреційні повноваження, що не суперечить нормам чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням підтвердженого матеріалами справи факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що поліцейський діяв безсторонньо та розсудливо, в межах та у спосіб наданих йому повноважень, а відтак правомірно застосував надану йому дискреційну функцію, склавши оскаржуваний припис.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд також зважає і на те, що строк дії оскаржуваного припису закінчився 12.04.2023, тобто ще до звернення позивача з цим позовом до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи встановлені під час судового розгляду адміністративної справи обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на це, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.