Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 червня 2023 року Справа№200/2172/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
18 травня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокатка Сєргєєва Р.А., представниця позивача ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача-2 та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №057350006766 від 06.04.2023 по зверненню 29.03.2023 позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача-1 (підстава - перебування пенсійної справи на обліку) повторно розглянути заяву від 29.03.2023 позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача-1 (підстава - перебування пенсійної справи на обліку) зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, позивачу періоду роботи з 31.01.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктіквугілля» на підставі записів №1-3 трудової книжки НОМЕР_1 ;
- встановити судовий контроль над відповідачем-1 (підстава - перебування пенсійної справи на обліку), який зобов'язаний повторно розглянути заяву від 29.03.2023 позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 29 березня 2023 року в електронній формі через Веб-портал подав заяву до Головного управління ПФУ в Донецькій області про призначення пенсії та надіслав скановані копії оригіналів документів. 06 квітня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 (20 років). За результатами розгляду документів до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 31.10.2014 по 30.01.2018 роки, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Із наведеного вище вбачається, що на дату звернення 29.03.2023 до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за Списком №1 дія для України Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року - припиняється 19 червня 2023 року, а не 01.01.2023, як зазначив відповідач-2 у рішенні № 057350006766 від 06.04.2023.
На думку позивача, згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, навіть за відсутності документальних доказів сплати страхових внесків, період роботи машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест «Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ підлягає зарахуванню в пільговий стаж за Списком №1.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відзиву на позовну заяву не подало.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. 29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся через систему ВЕБ-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- ІV. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2023 про призначення пенсії 06.04.2023 прийнято рішення за №057350006766 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Головним управлінням розраховано страховий стаж, який склав 35 років 1 місяць 10 днів. Пільговий стаж на провідних посадах складає 13 років 2 місяці 22 дні, професії за постановою КМУ №202 - 1 рік 6 місяців 8 днів, за Списком №1 становить 2 роки 9 місяців 9 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період роботи на території російської федерації з 31.04.2014 по 30.01.2018, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Враховуючи вищенаведені факти, відповідач-2 вважає, що в його діях не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу позивачу проведено згідно з вимогами чинного законодавства.
23 травня 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23 травня 2023 року від відповідачів витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .
29 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком.
06 квітня 2023 року рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Чернівецькій області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг №057350006766 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Згідно з рішенням вік заявника - 40 років, страховий стаж - 35 років 1 місяць 10 днів, пільговий стаж становить на провідних посадах 13 років 2 місяці 22 дні, професії за постановою 202 - 1 рік 6 місяців 8 днів, за Списком № 1 -2 роки 9 місяців 9 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи та території російської федерації з 31.10.2014 по 30.01.2018, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
17 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України листом за №6465-7383/К-02/8-0500/23 повідомило ОСОБА_1 , що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.04.2023 №057350006766 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з формою РС-право пільговий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 11 місяців 17 днів, період роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест «Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ в розрахунку стажу відсутній.
В «Індивідуальних відомостях про застраховану особу форма ОК-5» на ім'я ОСОБА_1 відсутня інформація про стаж роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест «Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ.
27 грудня 2022 року Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест «Арктикуголь» видана довідка №274/сп про заробіток ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, в якій зазначено, що з 01 січня 2010 року згідно з частиною 4 статті 7 Федерального закону РФ від 24.07.2009 № 212-фз «Про страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації,…» відрахування в Пенсійний фонд РФ не здійснювалися, відрахування в Пенсійний фонд Норвегії та України не здійснювалися.
09 січня 2023 року Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест «Арктикуголь» видана довідка №05/ю про те, що ОСОБА_1 працював на руднику БАРЕНЦБУРГ архіпелаг Шпіцберген, Норвегія.
В трудовій книжці НОМЕР_3 , яка видана 31 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 на території російської федерації, містяться наступні записи:
Федеральне державне унітарне підприємство «Государственный трест «Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник Баренцбург
запис №1 - 31.10.2014 - прийнятий машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду на дільницю видобутку вугілля та проведенню гірничих виробіток, наказ від 30.10.2014№100-б/к;
запис №2 - 01.01.2016 - переведений на дільницю по проведенню гірничих виробіток машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду, наказ від 31.12.2015 №163-б/к;
запис №3 - 30.01.2018 - трудовий договір припинений у зв'язку зі закінченням строку трудового договору, пункт 2 частини 1 статті 77 Трудового кодексу РФ, наказ від 10.11.2017 №167 БК.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України […], а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пріоритет міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлюється Законом України 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України».
Частинами 1 та 2 статті 19 цього Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».
Це твердження ґрунтується також на статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна: «...учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
За приписами статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14.01.1993), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно зі статтею 7 Угоди від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13.03.1992) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
За приписами статті 6 Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР (далі Угода від 15.04.1995) трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Відповідно до статті 9 Угоди від 15.04.1995 питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
За даними Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів всі вище перелічені Угоди (міжнародні договори) є чинними для України.
Отже, обчислення стажу за спірний період трудової діяльності на території Російської Федерації, має здійснюватися за законодавством Російської Федерації.
До 01 січня 2015 року на території Російської Федерації діяв Федеральний закон від 17 грудня 2001 року «Про трудові пенсії в Російській Федерації» (далі - Закон №173-ФЗ). Згідно зі статтею 2 цього Закону страховий стаж це загальна тривалість періодів праці і (або) іншої діяльності, протягом яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інші періоди, зараховані в страховий стаж, враховуються при визначенні права на трудову пенсію.
Частиною 3 статті 3 Закону №173-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни і особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію на рівних з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації. э
Відповідно до статті 10 Закону №173-ФЗ страховий стаж включає періоди роботи і (або) іншу діяльність, які були здійснені на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині першій статті 3 цього Закону, за умови, що страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації були сплачені за ці періоди. э
З 01 січня 2015 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон «Про страхові пенсії» від 28 грудня 2013 року №400-ФЗ (далі - Закон №400-ФЗ).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №400-0ФЗ право на страхову пенсію мають громадяни Російської Федерації, застраховані відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації», за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом.
Частиною 3 статті 4 Закону №400-ФЗ встановлено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають у Російській Федерації, за дотримання ними умов, передбачених цим Федеральним законом, мають право на страхову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
За приписами статті 11 Закону №400-ФЗ у страховий стаж включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Закону, за умови, що за ці періоди нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації. Періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались особами, зазначеними в частині 1 статті 4 цього Федерального закону, за межами території Російської Федерації, включаються до страхового стажу у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації або міжнародними договорами Російської Федерації, або у разі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації».
Отже, за законодавством Російської Федерації для включення періоду роботи, яка виконувалася на її території, до страхового стажу для призначення пенсії необхідно щоб за цей період нараховувалися та сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Для підтвердження трудового стажу на території Російської Федерації для розрахунку страхового стажу позивачем були подані документи, видані Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест Арктикуголь»: довідка №274/сп від 27 грудня 2022 року, довідка №05/ю від 09 січня 2023 року та трудова книжка НОМЕР_3 , яка видана 31 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 .
З поданої позивачем довідки №274/сп від 27 грудня 2022 року вбачається, що з 01 січня 2010 року із заробітку ОСОБА_1 згідно з частиною 4 статті 7 Федерального закону РФ від 24.07.2009 № 212-фз «Про страхові внески в пенсійний фонд Російської Федерації,…» відрахування в Пенсійний фонд РФ не здійснювалися, відрахування в Пенсійний фонд Норвегії та України також не здійснювалися.
01 січня 2010 року на території Російської Федерації набув чинності Федеральний закон від 24 липня 2009 року №212-ФЗ «Про страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування» (далі - Закон №212-ФЗ).
Частиною 4 статті 7 Закону №212-ФЗ було встановлено, що не визнаються об'єктом оподаткування для платників страхових внесків, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5 цього Закону, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи в її відокремленому підрозділі, розташованому за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, нараховані на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, у зв'язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації у рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг.
01 січня 2017 року Закон №212-ФЗ втратив силу у зв'язку із набуттям чинності на території Російської Федерації Федерального закону від 3 липня 2016 року №250-ФЗ «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність, окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації у зв'язку з прийняттям Федерального закону «Про внесення змін до частини першої та другу Податкового кодексу Російської Федерації у зв'язку з передачею податковим органам повноважень щодо адміністрування страхових внесків на обов'язкове пенсійне, соціальне та медичне страхування».
Відповідно до статті 420 Податкового кодексу Російської Федерації не визнаються об'єктом оподаткування страховими внесками для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 статті 419 цього Кодексу, виплати та інші винагороди на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами чи особами без громадянства, за трудовими договорами, укладеними з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходиться за межами території Російської Федерації, виплати та інші винагороди, обчислені на користь фізичних осіб, які є іноземними громадянами або особами без громадянства, у зв'язку із здійсненням ними діяльності за межами території Російської Федерації в рамках укладених договорів цивільно-правового характеру, предметом яких є виконання робіт, надання послуг.
Згідно з поданими документами ОСОБА_1 працював за трудовим договором, укладеним з Федеральним державним унітарним підприємством «Государственный трест «Арктикуголь», на руднику Баренцбург архіпелагу Шпіцберген.
Статус Шпіцбергена закріплений в Шпіцбергенському трактаті, який був укладений 9 лютого 1920 року в Парижі. Згідно з трактатом над архіпелагом установлений суверенітет Норвегії, а Російська Федерація має право на розробку природних ресурсів. Федеральне державне унітарне підприємство «Государственный трест Арктикуголь» займається видобутком кам'яного вугілля на руднику Баренцбург архіпелагу Шпіцберген.
Таким чином, період трудової діяльності позивача на території Російської Федерації в Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» з 31 січня 2014 року по 30 січня 2018 року не підлягає врахуванню при розрахунку страхового стажу позивача, оскільки в цей період позивач, як іноземний громадянин, отримував виплати за трудовим договором, укладеним з російською організацією для роботи у її відокремленому підрозділ, місце розташування якого знаходилося за межами території Російської Федерації, а тому до Пенсійного фонду Російської Федерації страхові внески не нараховувалися та не сплачувалися.
Сторонами не подано доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Федерального закону від 15 грудня 2001 року №167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації».
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Позивач проживає на території України, а тому його пенсійне забезпечення має здійснюватися за законодавством України.
Закон №1058-ІV набув чинності 01 січня 2004 року.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-ІV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Судом встановлено, що в «Індивідуальних відомостях про застраховану особу форма ОК-5» на ім'я ОСОБА_1 відсутня інформація про стаж роботи з 31.10.2014 по 30.01.2018 у Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест «Арктикуголь» архіпелаг Шпіцберген рудник БАРЕНЦБУРГ.
Отже, суд відхиляє аргументи позивача про те, що період його трудової діяльності на території Російської Федерації в Федеральному державному унітарному підприємстві «Государственный трест Арктикуголь» з 31 січня 2014 року по 30 січня 2018 року підлягає включенню до його страховий/пільгового стажу за Списком №1 на підставі записів в трудовій книжці НОМЕР_3 , яка видана 31 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 , навіть за відсутності документальних доказів сплати страхових внесків.
Щодо підстав відмови, зазначених у спірному рішенні.
Згідно з частиною 1 статтею 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди від 13.04.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
30 червня 2022 року набув чинності Федеральний закон від 11 червня 2022 року №175-ФЗ «Про денонсацію Російською Федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року.
Отже, денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Відповідач відмовив у зарахуванні до страхового та пільгового стажу період роботи та території російської федерації з 31.10.2014 по 30.01.2018, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Зазначена підстава не ґрунтується на чинному законодавстві України.
В той же час, вимога про визнання протиправним та скасування спірного рішення не може бути задоволена, оскільки останнє не порушує прав позивача.
Під час судового розгляду даної справи не встановлено необхідних умов, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з формою РС-право пільговий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 11 місяців 17 днів, отже у позивача відсутній страховий/пільговий стаж, визначений частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV, необхідний для призначення пенсії незалежно від віку.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (юридична адреса: 58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, буд. 1, код ЄДРПОУ 40329345, e-mail: іnfo@cv.pfu.gov.ua) про
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №057350006766 від 06.04.2023 по зверненню 29.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (підстава - перебування пенсійної справа на обліку) повторно розглянути заяву від 29.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (підстава - перебування пенсійної справа на обліку) зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 періоду роботи: з 31.10.2014 по 30.01.2018 в Федеральному державному унітарному підприємстві «Державний трест «Арктиквугілля» на підставі записів №№1-3 трудової книжки НОМЕР_1 , відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 22 червня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко