Копія
19 червня 2023 року Справа № 160/7309/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 по Списку 2;
скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.12.2022 № 046550005016;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у пільговий стаж за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до записів в трудовій книжці:
- 18.07.2008 по 14.09.2008 - Список №2;
- з 15.09.2008 по 14.09.2009 - Список №1;
- з 20.11.2009 по 25.12.2009 - Список №1;
- з 26.12.2009 по 05.08.2010 - Список №2;
- з 08.09.2010 по 12.07.2016 - Список №2;
- з 13.07.2016 по 02.08.2016 - Список №2;
- з 03.08.2016 по 27.11.2016 - Список №2;
- 28.11.2016 по 20.11.2021 - Список №2;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з моменту виникнення права, а саме: з 20.11.2021 та виплатити заборгованість за цей період;
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 55471,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, за наявності достатніх підстав для її нарахування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/7309/23. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
18.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає що пенсія призначена і виплачується на підставі діючого законодавства та з урахуванням прийнятих рішень суду. Пенсійний фонд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 до пільгового стажу роботи зараховується період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.03.2014 по 27.08.2018 немає підстав, оскільки це період між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Період роботи з 03.03.2014 по 27.06.2014 зараховано до пільгового стажу роботи згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №160/10342/21.
Щодо позовних вимог по стягненню моральної шкоди, то відповідач вказує, що позивачем не доведено факт заподіяння шкоди Пенсійним фондом і її розмір.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 05.01.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отримавши відмову у призначенні пенсії, позивач із позовом звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №160/11823/22 (дата набрання законної сили 15.11.2022) , окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи у шкідливих та важких умовах праці за списком №2 період роботи на Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 03.03.2014 року по 27.06.2014 року на посаді машиністу крану дільниці хімреагентного господарства гідрометалургійного заводу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.01.2022 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №160/11823/22 з урахуванням висновків суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 22.12.2022 було прийнято рішення №046550005016 про відмову в призначенні пенсії.
Пенсійним фондом з посиланням на норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що необхідний пільговий стаж становить 12 років 6 місяців.
Пільговий стаж заявника (з урахуванням рішення суду) складає 12 років 2 місяці 19 днів: Список №1 складає 10 місяців 2 дні; Список №2 складає 11 років 4 місяці 17 днів.
Страховий стаж становить 34 роки 2 місяці 10 днів.
За висновком Пенсійного фонду, оскільки, на дату звернення 05.01.2022 не виконуються умови ст. 114 Закону України №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 03.03.2023 №0409-910304-8128464 повідомило: « ОСОБА_1 з 20.11.2022 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійну справу переглянуто згідно наданих до заяви документів.
Страховий стаж складає 34 роки 7 місяців 23 дні (зарахований по 30.06.2022), пільговий стаж роботи за Списком №2-12 років 5 місяців 27 днів, за Списком №1-10 місяців 10 днів…
До пільгового стажу враховані всі періоди роботи згідно довідок:
-з 18.07.2008 по 14.09.2008 - 0 років 1 місяць 27 днів (Список №2);
-з 15.09.2008 по 31.12.2008 - 0 років 3 місяці 17 днів (Список №1);
-з 01.01.2009 по 14.09.2009 - 0 років 5 місяців 17 днів (Список №1);
-з 20.11.2009 по 25.12.2009 - 0 років 1 місяць 6 днів (Список №1);
-з 26.12.2009 по 05.08.2010 - 0 років 7 місяців 10 днів (Список №2);
-з 08.09.2010 по 01.03.2014 - 3 роки 5 місяців 24 дні (Список №2);
-з 28.08.2014 по 12.07.2016 - 1 рік 10 місяців 15 днів (Список №2);
-з 03.08.2016 по 27.11.2016 - 0 років 3 місяці 25 днів (Список №2);
-з 28.11.2016 по 31.12.2021 - 4 роки 10 місяців 10 днів (Список №2).
Результати атестації робочих місць за умовами праці на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», затверджені наказами від 02.03.2009 №68, від 28.08.2014 №296, від 03.08.2016 №318.
Зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 02.03.2014 по 27.08.2014, немає підстав, оскільки це період роботи між закінченням терміну дії результатів атестації робочих місць.
Період роботи з 03.03.2014 по 27.06.2014 зараховано до пільгового стажу роботи згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №160/10342/21.»
До відповіді на адвокатський запит було надано розрахунок стажу позивача (форма РС-право), з якого вбачається , що пільговий стаж ОСОБА_1 разом по Списку №1 і по Списку №2 складає 12 років 5 місяців 27 днів.
Позивач вважає рішення відповідача незаконним, прийнятим з порушенням вимог пенсійного законодавства та таким, що порушує законне право особи на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Положеннями ст. 7 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до ст. 44 Закону України №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За приписами ч.1 ст. 114 . 114 Закону України №1058-VІ право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-VІ на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV .
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах (Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у пільговий стаж за Списком №2 спірний період роботи позивача за переліком наведеним у позовній заяві.
Перевіривши матеріали справи судом встановлено, що більшість з наведених позивачем до зарахування періодів були зараховані Пенсійним фондом, що підтверджується вищенаведеним листом-відповіддю на адвокатський запит і розрахунком стажу позивача (форма РС-право) .
При цьому, суд звертає увагу на те, що період з 03.03.2014 року по 27.06.2014 зарахований на виконання рішення суду від 13.10.2022 у справі № 160/11823/22, яким зобов'язано зарахувати цей період, а не за рішенням від 05.11.2021 у справі №160/1034/21 як вказує у листі відповідач.
На зарахованими є періоди: з 28.06.2014 по 27.08.2014 і з 13.07.2016 по 02.08.2016.
За записами копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 12.08.1985 встановлено, що ОСОБА_1 працював:
у період з 02.07.2012 по 12.07.2016 машиністом крана на дільниці хімрагентного господарства ГМЗ на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», 6 розряду відповідно до наказу №832ос від 02.07.2012. Робоче місце машиніста крана атестовано по Списку 2 розділ ІІ пункт «а» поз. 2а відповідно до наказу №296 від 28.08.2014 (записи №№3, 4);
з 13.07.2016 по 02.08.2016 учнем вулканізаторника дільниці підготовки основного виробництва гідрометалургійного заводу відповідно до наказу №1467ос від 12.07.2016. Робоче місце вулканізаторника атестовано по Списку 2, розділ ХХХІІІ, поз. 33 відповідно до наказу №296 від 28.08.2014 (записи №№5,6).
Вказані періоди роботи позивача підтверджені довідкою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.09.2022 №111/224.
Отже, вищенаведеним документами у повній мірі підтверджено роботу позивача у спірні періоди на пільгових умовах.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України (Порядок №442) від 01.08.1992 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і розроблені на виконання постанови №442 Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно п.4 Порядку №442 та підп.1.5 п. 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, навіть не проведення або своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16 не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За наданим Пенсійним фондом розрахунком стажу позивача (форма РС-право), пільговий стаж ОСОБА_1 разом по Списку №1 і по Списку №2, який складає 12 років 5 місяців 27 днів і з урахуванням визначених судом періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу, позивач набуває достатнього пільгового стажу для призначення пенсії.
З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 22.12.2022, часткове задоволення позовних вимог в частині зарахування періодів і протиправність дій в перерахунку пенсії позивачу по Списку №2.
Щодо зобов'язальних вимог призначити пенсію з моменту виникнення права, а саме з 20.11.2021 та виплатити заборгованість за цей період.
За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі №160/11823/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви із документами з 20.11.2021 року було призначено відповідачем пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням наведеного, позивачу видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.01.2022 р.
У лютому 2022 року, як зазначає відповідач, пенсійний орган дізнався про незаконність призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення, оформлене листом за №0400-010214-8/28170 від 18.02.2022 року, про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Прийняття пенсійним органом вказаного вище рішення мотивовано тим, що період роботи позивача з 03.03.2014 року по 27.08.2014 року неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по списку №2, оскільки у цей період атестації робочих місць ДП «Східний ГЗК» не проведено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10..2022 у справі № 160/11823/22, окрім іншого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу роботи у шкідливих та важких умовах праці за списком №2 ОСОБА_1 період роботи на Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 03.03.2014 року по 27.06.2014 року машиністом крану дільниці хімреагентного господарства гідрометалургійного заводу та відмови в призначенні ОСОБА_1 з 05.01.2022 року пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №0400-010214-8/28170 від 18.02.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи у шкідливих та важких умовах праці за списком №2 період роботи на Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 03.03.2014 року по 27.06.2014 року на посаді машиністу крану дільниці хімреагентного господарства гідрометалургійного заводу.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що право позивача на призначення пенсії дійсно виникло з 20.11.2021 і Пенсійним фондом в подальшому було неправомірно скасовано, як доведено судом у справі № 160/11823/22 , з метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зобов'язати виплатити заборгованість за цей період, з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимог стягнення моральної шкоди у сумі 55471,08 грн.
Позивач в обґрунтування вимог стягнення моральної шкоди вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїми неправомірними діями щодо своєчасного призначення пенсії, тим самим позбавивши його права отримувати належні йому пенсійні виплати, спричинило як наслідок продовжувати працювати в шкідливих умовах праці. Продовження роботи в шкідливих умовах праці в подальшому вплине на його фізичний стан та здоров'я.
Позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призвели до моральних страждань позивача, зневіри у пенсійній системі держави, та взагалі розчарування у нормах, закріплених у Конституції, щодо соціального захисту своїх громадян.
Суд вважає, що у даних позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальним правилом, яке встановлено у ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст.23 ЦК України).
За ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, в якій вказано, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
За оцінкою матеріалів справи і тверджень позивача суд не встановив факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем, позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди.
Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 1073,60 грн. за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0037510002 від 03.04.2023 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 536,80 грн..
Керуючись ст.ст.139,243-246,255,262,295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 по Списку 2.
Скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.12.2022 № 046550005016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати у пільговий стаж за Списком №2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до записів в трудовій книжці:
з 28.06.2014 по 27.08.2014;
з 13.07.2016 по 02.08.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту виникнення права, а саме: з 20.11.2021 та виплатити заборгованість за цей період;
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона