24 травня 2023 року Справа № 160/19706/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Дубини Ю.О.
за участю:
від позивача: Молочок А.О., адвокат;
від відповідача: Федченко О.О., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Обставини справи: 12.12.2022 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Рівненської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000157/2 від 11.10.2022.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/19706/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі №160/19706/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Кучугурною Н.В., підготовче засідання призначено на 18 січня 2023 року на 10:00 год.
13.01.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Рівненської митниці на позовну заяву ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ». В обгрунтування відзиву відповідач посилається на те, що під час здійснення Рівненською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач указує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
13.01.2023 через систему «Електронний суд» від представника Рівненської митниці надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.01.2023 відмовлено представнику відповідача Федченку О.О. в задоволенні його клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 18.01.2023, в режимі відеоконференції.
17.01.2023 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без його участі, а також відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
У підготовче судове засідання 18.01.2023 сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. У зв'язку з цим, розгляд справи було відкладено на 06.02.2023 на 11:10 год.
27.01.2023 через систему «Електронний суд» від представника Рівненської митниці надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 31.01.2023 клопотання представника Рівненської митниці про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №160/19706/22 задоволено; допущено участь представника відповідача Федченка О.О. у судовому засіданні, призначеному на 06.02.2023 на 11:10 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».
02.02.2023 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» - адвоката Молочок А.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 06.02.2023 клопотання представника позивача - адвоката Молочок А.О. про проведення всіх судових засідань у справі №160/19706/22 в режимі відеоконференції задоволено частково; відмовлено представнику позивача - адвокату Молочок А.О. в задоволенні клопотання в частині проведення в режимі відеоконференції підготовчого судового засідання, призначеного на 06.02.2023. Допущено його участь в усіх подальших судових засіданнях у справі №160/19706/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».
Підготовче судове засідання 06.02.2023 було проведено за участю представника відповідача Федченка О.О. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення). У зв'язку з неявкою представника позивача судове засідання було відкладено на 20.02.2023 на 11:10 год.
13.02.2023 через систему «Електронний суд» від представника Рівненської митниці надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 16.02.2023 клопотання представника Рівненської митниці про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №160/19706/22 задоволено; допущено участь представника відповідача Федченка Олександра Олександровича в усіх судових засіданнях у справі №160/19706/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».
20.02.2023 від представника відповідача Федченка О.О. надійшло клопотання на виконання вимог усної ухвали суду з наданням документу, що посвідчує його особу.
20.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Підготовче судове засідання 20.02.2023 було проведено за участю представника відповідача Федченка О.О. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), представник позивача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою суду від 20.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №160/19706/22 по суті на 10 березня 2023 року на 10:00 год.
10.03.2023 справу було знято з розгляду у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою і можливістю ракетних обстрілів Російською Федерацією території України, що підтверджується довідкою від 10.03.2023 № 515, яка міститься в матеріалах справи.
Засідання було відкладено на 27.03.2023 на 11:10 год.
27.03.2023 розгляд справи по суті відбувся за участю представника позивача - адвоката Молочок А.О. та представника відповідача Федченка О.О., які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27.03.2023 у судовому засіданні була оголошена перерва до 13:40 год. 17.04.2023, у зв'язку з наданням можливості учасникам справи надати пояснення щодо транспортних витрат, а також через відсутність стабільного інтернет зв'язку.
11.04.2023 від представника відповідача Федченка О.О. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
17.04.2023 від представника позивача - адвоката Молочок А.О. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
17.04.2023 у судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Засідання було відкладено на 03.05.2023 на 11:20 год.
03.05.2023 розгляд справи по суті відбувся за участю представника позивача - адвоката Молочок А.О. та представника відповідача Федченка О.О., які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
03.05.2023 у судовому засіданні була оголошена перерва до 10:00 год. 24.05.2023, у зв'язку з витребуванням у представника позивача додаткових доказів у справі, а саме специфікації №31, про яку йде мова в матеріалах справи, та пояснень щодо оплати поставленого товару згідно з наданими до суду платіжними дорученнями №1207 і №1228
03.05.2023 від представника позивача - адвоката Молочок А.О. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник відповідача зауважує, що на момент здійснення митного оформлення задекларованого товару - 10.10.2022 та винесення спірного рішення - 11.10.2022 оплата здійснена не була внаслідок дії обставин непереборної сили - введення на території України правового режиму воєнного стану, що відповідно до розділу 7 Договору перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019 звільняє його сторони від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором. Оплата наданих товариству послуг з перевезення була здійснена платіжним дорученням №111 від 18.10.2022, тобто на момент здійснення митного оформлення та винесення оскаржуваного рішення банківській платіжний документ про підтвердження оплати транспортних витрат був відсутній у товариства, що унеможливило його надання митному органу.
15.05.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі щодо здійснення оплати ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» за товар, а також долучено копію специфікації №31 від 27.05.2022 та копії платіжних доручень №1301 від 20.10.2022, № 1326 від 08.11.2022, №1335 від 14.11.2022.
24.05.2023 розгляд справи по суті відбувся за участю представника позивача - адвоката Молочок А.О. та представника відповідача Федченка О.О., які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. В свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 24.05.2023 було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661) зареєстроване як юридична особа 19.11.2018.
09.10.2019 ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією «Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO, Ltd» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №WN-1-2019, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту (п.1.1 Контракту).
Відповідно до п.2.1 Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.
Поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. (п.3.1 Контракту).
Згідно з п. 4.1 - п.4.2 Контракту ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміна ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючі Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.
Відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.
До вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №28 від 11.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки липень-серпень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO, Ltd» Китай, вантажоодержувач: ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: попередня оплата в розмірі 43195,34, оплата в розмірі 35045,66 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Також до вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №31 від 27.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Крім того, згідно з вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки вересень-жовтень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO, Ltd» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: оплата в розмірі 39998,50 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Додатковою угодою №1/3 від 01.07.2022 до контракту №WN-1-2019 від 09.10.2019, сторони дійшли згоди: параграф 6 до Специфікації №28 від 11.05.2022 до контракта WN-1-2019 від 09.10.2019 читати в наступній редакції: «умови оплати: попередня оплата в розмірі 64467,64, оплата в розмірі 13773,36 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару».
Так, ТОВ «ПК «ДТЗ» було задекларовано до митного поста Рівненської митниці товар (електрогенераторні установки та насоси), що надійшли в Україну згідно із зазначеним Контрактом на підставі Специфікацій №28 від 11.05.2022 та №31 від 27.05.2022.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Рівненської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA204020/2022/025625 від 10.10.2022, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема:
1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:
- декларацію митної вартості;
- зовнішньоекономічний контракт № WN-1-2019 від 09.10.2019;
- специфікацію №28 від 11.05.2022;
- специфікацію №31 від 27.05.2022;
- додаткову угоду №1/3 від 01.07.2022 до контракту №WN-1-2019 від 09.10.2019;
- рахунок-фактуру №J-WX220208-4 від 17.06.2022;
- пакувальний лист від 17.06.2022;
- платіжнe доручення №1207 від 23.06.2022 , №1228 від 28.07.2022;
- технічний опис товару.
2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:
- договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019;
- додаткову угоду №9 від 01.03.2022 до договору №1510/912/2019 від 15.10.2019;
- заявка на перевезення №1/94 від 27.05.2022;
- рахунок на оплату морського фрахту №L51505 від 29.08.2022;
- акт виконаних робіт від 26.09.2022;
- довідка про транспортні витрати від 29.08.2022;
- залізничну товарно-транспортну накладну №42904 від 25.09.2022.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) декларантом не подано всіх документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонуеться з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2) подані до митного оформлення та додатково надані на вимогу митниці документи містять розбіжності і неточності:
2.1. в накладній УМВС 25.09.2022 №42904 у гр.24 зазначені МRN 22PL322080NS5CG6Y5 та 22PL322080NS5CG3Р7, які до митного оформлення не надані.
2.2 пунктом 3 контракту від 09 10.2019 №WN-1-2019 (далі-Контракт) передбачено, що продавець надає покупцю морський коносамент, проте декларантом до митного оформлення не надано копію вказаного документу.
2.3 відповідно до наданого декларантом до митного оформлення договору № 1510/912/2019 від 15.10.2019 на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) фірма Global Container Lines Latvija SIA є Перевізником. Відповідно до наданого рахунку від 29.08.2022 № 51505 виставлена до оплати сума за надані послуги з морського фрахту (включно із вартістю перевантаження) та залізничної доставки (включно із вартістю перевантаження). Відповідно до наданої залізничної накладної від 25.09.2022 №42904 до вказаного перевезення були залучені треті особи: фірма Інтернешенел Карго Сервіс Ейч Ді (в якості експедитора) та лінія МАЕRSК (в якості власника контейнерів). Тобто фактично фірма Global Container Lines Latvija SIA є експедитором та залучає до виконання перевезення та пов'язаних із ним додаткових витрат (перевалка, перевантаження, фрахт, залізничне перевезення) третіх осіб. Проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування транспортування вантажу.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товару; документи, що містять відомості про вартість додатково понесених витрат у зв'язку із транспортуванням товару (зокрема договори, укладені із третіми особами - безпосередніми виконавцями робіт і послуг, передбачених Заявкою, рахунки, виставлені виконавцями Експедитору); копії МRN 22PL322080NS5CG6Y5 та 22PL322080NS5CG3Р7; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару, які містять інформацію щодо продукції, що виготовляється виробником; копію митної декларації країни відправлення.
Листом №01/02-11/10 від 11.10.2022 позивачем додатково надано митному органу прайс-лист виробника від 04.04.2022, комерційну пропозицію виробника від 11.04.2022, коносамент перевізника №ВW22060039 від 14.07.2022, транзитні документи МRN 22PL322080NS5CG6Y5 та 22PL322080NS5CG3Р7, платіжні доручення №1207 та №1228, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000157/2 від 11.10.2022, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA204020/2022/025884 від 11.10.2022.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.
Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.
Однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Щодо сумнівів відповідача щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» імпортованого товару, суд указує, що відповідно до п. 5.2 Контракту умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.
Як зазначено вище, до вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №28 від 11.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки липень-серпень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO, Ltd» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: попередня оплата в розмірі 43195,34, оплата в розмірі 35045,66 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Також до вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №31 від 27.05.2022, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.
Крім того, згідно зі вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались строк поставки вересень-жовтень 2022 року; виробник товару «CHONCQING HUA TIAN LI MACHINERY LLC Zhejiang Wenxin Mechanical & Electrical CO, Ltd» Китай, вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB NINGBO (Нінгбо) Китай; оплата товару: оплата в розмірі 39998,50 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Додатковою угодою №1/3 від 01.07.2022 до контракту №WN-1-2019 від 09.10.2019, сторони дійшли згоди: параграф 6 до Специфікації №28 від 11.05.2022 до контракта WN-1-2019 від 09.10.2019 читати в наступній редакції: «умови оплати: попередня оплата в розмірі 64467,64, оплата в розмірі 13773,36 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару».
Так, на момент декларування за Специфікацією № 28 від 11.05.2022 була здійснена попередня оплата за товар (з урахуванням умов додаткової угоди № 1/3 від 01.07.2022), в сумі 64467,64 дол. США відповідно до платіжних доручень №1207 від 23.03.2022 та № 1228 від 08.07.2022.
Товар фактично отримано ТОВ «ПК «ДТЗ» 27.09.2022, про що свідчить штамп «Під митним контролем» Волинської митниці на товаросупровідних та комерційних документах, тобто строк оплати вартості товару, з урахуванням вказаних умов погоджених сторонами, спливав 27.12.2022. Оплату залишку вартості товару було здійснено позивачем відповідно до платіжних доручень №1301 від 20.10.2022, №1326 від 08.11.2022 та №1335 від 14.11.2022.
Крім того, суд зазначає, що за Специфікацією №31 від 27.05.2022 оплата за товар позивачем не була здійснена на момент митного оформлення спірної товарної партії, оскільки погоджені сторонами умови оплати передбачали оплату товару протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Товар фактично отримано товариством 27.09.2022, про що свідчить штамп «Під митним контролем» Волинської митниці на товаросупровідних та комерційних документах, тобто строк оплати вартості товару спливав 27.12.2022.
Таким чином, на день декларування товару - 10.10.2022 та винесення митницею оскаржуваного рішення - 11.10.2022, строк оплати вартості товару за цією Специфікацією не сплинув, тому вона не була здійснена товариством.
Надалі, після винесення оскаржуваного рішення ТОВ «ПК «ДТЗ» було здійснено оплату вартості товару у повному обсязі, що підтвержується платіжними дорученнями №1335 від 14.11.2022, №1341 від 17.11.2022.
З огляду на наведене, суд зазначає про необґрунтованість зауважень митниці щодо повноти оплати ТОВ «ПК «ДТЗ» імпортованого товару та необхідності надання у зв'язку з цим додаткових банківських платіжних документів, тим більше, що на момент митного оформлення товару не настав строк сплати частини вартості поставленого товару відповідно до погоджених Специфікацій №31 від 27.05.2022 та № 28 від 11.05.2022.
Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).
Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей (постанова від 20.03.2018 у справі №815/4132/17).
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості (постанова від 19.11.2019 у справі №804/911/14).
Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.
Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає таке.
Суд установив, що позивач (Замовник) уклав з компанією «Global Container Lines Latvija SIA» (Перевізник) Договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 21.10.2019, відповідно до якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів Замовника в порядку та на умовах цього Договору.
Умовами договору №1510/912/2019 від 21.10.2019 передбачено, що:
- детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2);
- протягом 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент; коносамент направляється Замовнику в електронній копії, що буде мати таку силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення (п.2.2);
- у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт (п.4.3).
Відповідно до Заявки на міжнародне перевезення №1/94 від 27.05.2022 сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 узгоджена сума фрахту по маршруту port NINGBO, China / порт НІНГБО, Китай - port Gdansk, Poland / порт Гданськ, Польша - Кlevan, Ukraine/ Клевань, Україна - 15900,00 (2x40HС) доларів США (перевантаження входить в загальну вартість).
В подальшому, за надання послуг з морського перевезення, компанією «Global Container Lines Latvija SIA» на адресу позивача було виставлено інвойс №L51505 від 29.08.2022 у розмірі 15900,00 дол. США.
26.09.2022 сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 складено та підписано акт виконаних робіт за цим Договором, в якому, зокрема, зазначено, що Виконавець виконав роботу з морського перевезення вантажу у 2x40HС контейнери ТLLU5256692, ТGНU8288734 із Нінгбо, Китай в Клевань, Україна, згідно з рахунком №L51505 від 29.08.2022 та загальна вартість наданих послуг за перевезення склала 15900,00 доларів США, включаючи перевантаження контейнерів.
Крім того, сума транспортних витрат позивача на перевезення вантажу із Нінгбо, Китай в Клевань, Україна у загальному розмірі 15900,00 доларів США підтверджується довідкою про транспортні витрати від 29.08.2022, наданою компанією «Global Container Lines Latvija SIA» для надання в митні органи.
Платіжним дорученням в іноземній валюті №111 від 18.10.2022 позивач здійснив оплату вказаного фрахту.
Також суд ураховує, що на момент здійснення митного оформлення та винесення спірного рішення банківській платіжний документ про підтвердження оплати транспортних витрат був відсутній у ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», що унеможливило його надання останнім митному органу.
Щодо тверджень митниці про те, що декларантом до митного оформлення не надано копію морського коносаменту, який продавець надає покупцю, то суд вважає їх хибними, оскільки коносамент перевізника №ВW22060039 від 14.07.2022 було надано митниці під час здійснення процедури консультацій щодо митного оформлення спірної товарної партії між митницею та декларантом у вигляді додатку до листа №01/02-11/10 від 11.10.2022, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що навіть за відсутності коносаменту митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом на підставі наданих ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» до митного оформлення документів, а наданий товариством перелік документів в своїй сукупності давав митному органу здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом.
В оскаржуваному рішенні №UA204000/2022/000157/2 від 11.10.2022 митниця стверджує, що фактично фірма Global Container Lines Latvija SIA є експедитором та залучає до виконання перевезення та пов'язаних із ним додаткових витрат (перевалка, перевантаження, фрахт, залізничне перевезення) третіх осіб, проте декларантом не надано жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування транспортування вантажу. Суд зазначає, що ці твердження є необгрунтованим, з огляду на те, що товариством для здійснення митного оформлення спірної товарної партії не надавався договір ТЕО, а надавався договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019.
Перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIА», яка відповідно до пунктів 1.1, 2.2 договору зобов'язалась здійснити міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів - контейнерів замовника в порядку та на умовах цього договору.
Умови договорів транспортного експедирування та морського перевезення визначені різними нормативно-правовими актами. Так, відносно умов договору транспортно-експедиторського обслуговування застосовуються норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Відносно ж умов договору морського перевезення вантажу застосовуються норми Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України «Про мультимодальні перевезення».
Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення».
Відповідно до ст.133 цього ж Кодексу за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до ч.3 ст.12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Таким чином, документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування транспортування вантажу не може бути у позивача, оскільки спеціальними правовими нормами та умовами договору у разі здійснення мультимодального перевезення вантажу не передбачена плата за транспортно - експедиторські послуги за межами митної території України, тому вимога митниці щодо їх надання протирічить умовам договору та зазначеним правовим нормам.
Компанією-перевізником позивачу було виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг з перевезення спірної товарної партії, у якому чітко виділені вартість морського перевезення та наземного перевезення спірної товарної партії, який було надано товариством під час здійснення митного оформлення та відомості якого надавали митниці можливість визначити загальну вартість транспортної складової заявленої митної вартості. Більш того, відомості у рахунку на оплату повністю кореспондуються з відомостями, що містяться у інших наданих митниці документах - заявці на перевезення, акті виконаних робіт, довідці про транспортні витрати.
Щодо тверджень митниці про те, що в накладній УМВС 25.09.2022 №42904 у гр.24 зазначені МRN 22PL322080NS5CG6Y5 та 22PL322080NS5CG3Р7, які до митного оформлення не надані, то суд вважає їх хибними, оскільки ці документи було надано митниці під час здійснення процедури консультацій щодо митного оформлення спірної товарної партії між митницею та декларантом позивача як додаток до листа №01/02-11/10 від 11.10.2022, що підтверджується матеріалами справи.
Не подання митниці МRN 22PL322080NS5CG6Y5 та 22PL322080NS5CG3Р7 разом з ЕМД №UA204020/2022/025625 від 10.10.2022, якою було задекларовано спірну товарну партію, не є порушенням частини 2 ст.53 МК України, оскільки змінами, внесеними до частини першої ст.53 МК України (згідно з Законом України від 02.10.2019 №141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання податковому органу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією податковому органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару.
Крім того, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що у вказаних документах не міститься інформація щодо числових значень митної вартості товарів, і вони є лише транзитними документами на товар.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд дійшов висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Ці зауваження не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідач не надав до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Таким чином, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатнім для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності або виправлення, оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 20730,00 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, прим.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) до Рівненської митниці (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000157/2 від 11.10.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, прим.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 20 730 (двадцять тисяч сімсот тридцять) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Надії Алексєєнко, буд. 100, прим.1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661).
Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370).
Повний текст рішення складено 05.06.2023.
Суддя Н.В. Кучугурна