14 березня 2023 року Справа № 160/14090/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідача-3 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідача-4 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати протиправним відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оформленні листом №0400-0305-8/616118 від 29.07.2020, та рішенням № 045650006926 від 16.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до трудового (страхового) стажу періоди роботи з 26.12.1991 по 13.07.1998, з 01.06.1991 по 25.12.1991 та призначити пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 24.07.2020 року по досягненні шістдесятилітнього віку вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала пакет документів, що підтверджують право на призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого листом від 29.07.2020 року за №0400-0305-8/61618 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови зазначено, що необхідний стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років, а страховий стаж особи на момент звернення з заявою про призначення пенсії складає 18 років 11 місяців 13 днів, тобто є недостатнім для призначення пенсії. Позивач 08.08.2022 року повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача від 16.08.2022 року №045650006926 позивачу знову було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що страховий стаж особи становить - 18 років 04 місяці 18 днів, замість необхідного 29 років, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, до страхового стажу не було зараховано період роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р., оскільки в трудовій книжці позивача в записі про звільнення з роботи має місце значна розбіжність між датою звільнення - 25.12.1991р. та датою наказу про звільнення - 04.02.1992р., чим порушено вимоги Інструкції №58 та період роботи з 26.12.1991р. по 13.07.1998р. оскільки запис про звільнення завірений відтиском печатки, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства, що суперечить вимогам п. 7 Положення №118. Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними та такими, що порушує його права, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.09.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано строк для надання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі.
03.11.2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому відповідач позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити. Крім того, відповідач просить залучити в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, посилаючись на те, що рішення №045650006926 від 16.08.2022 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, через відсутність необхідного страхового стажу - 29 років, прийнято не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Тобто, заява від 08.08.2022 року про призначення пенсії за віком позивачки не була предметом розгляду Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отже належним відповідачем у цій справі є - Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Ухвалою суду від 15.11.2022 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область (код ЄДРПОУ 20632802) (далі відповідач 2), та надано строк для надання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі.
02.12.2022 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому відповідач позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити на підставі того, що відповідачем-2 електрона пенсійна справа ОСОБА_1 не відпрацьовувалась, а рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV, через відсутність необхідного страхового стажу - 29 років №045650006926 від 16.08.2022 року винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Ухвалою суду від 13.01.2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як співвідповідача (ділі - відповідач 3) до участі у справі №160/14090/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії та надано строк для надання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі.
31.01.2023 року відповідачем-3 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надано до суду пояснення щодо обставин у справі. Так відповідач-3 зазначив, що за результатами розгляду заяви за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (спеціаліст призначення) та Кіровоградській області (спеціаліст, який перевіряв справі).
Ухвалою суду від 01.02.2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як співвідповідача (далі - відповідач 4) до участі у справі №160/14090/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, та надано строк для надання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі.
17.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. Так, відповідачем зазначено, що 08.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності розгляд звернення здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано: період роботи з 01.06.1991 року по 25.12.1991 року, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення - 17.12.1980, оскільки в записі № 3 про звільнення з роботи має місце значна розбіжність між датою звільнення - 25.12.1991 р. та датою наказу про звільнення - 04.02.1992, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58; період роботи з 26.12.1991 по 13.07.1998 р. (записи 16-17), оскільки запис про звільнення завірений відтиском печатки не містить ідентифікаційного коду, що є обов'язковим реквізитом на печатці підприємства згідно з пунктом 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996 року. Страховий стаж позивачки склав 18 років 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За вказаних обставин вважають, що оскаржуване рішення №045650006926 від 16.08.2022 року є правомірним і підстави для його скасування - відсутні. Крім того відповідачем 4 повідомлено суд про те, що на підставі заяви від 09.02.2023 року позивачці зараховано до страхового стажу період роботи з 26.12.1991 року по 13.07.1998 року та призначено пенсію згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.02.2023 року. На підтвердження вказаних обставин надано розрахунок стажу для призначення пенсії від 09.02.2023 року.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу було надані документи, що підтверджують страховий стаж особи.
Вказана заява позивача разом із доданими документами за правилами екстериторіальності була направлена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.08.2022 року № 045650006926 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано: період роботи з 01.06.1991 року по 25.12.1991 року, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення - 17.12.1980, оскільки в записі № 3 про звільнення з роботи має місце значна розбіжність між датою звільнення - 25.12.1991 р. та датою наказу про звільнення - 04.02.1992, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58; період роботи з 26.12.1991 по 13.07.1998 р. (записи 16-17), оскільки запис про звільнення завірений відтиском печатки не містить ідентифікаційного коду, що є обов'язковим реквізитом на печатці підприємства згідно з пунктом 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996 року. Страховий стаж позивачки склав 18 років 04 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Частиною 1 ст. 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що позивачем 08 серпня 2022 року при поданні заяви про призначення пенсії до пенсійного органу були подані документи, що підтверджують трудовий стаж:
- трудову книжку НОМЕР_1 , видану 17.12.1980 року;
-довідка про зміну назви організації;
- документи про стаж що визначений Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відомостей зазначених у ній, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637;
-довідка про перейменування Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного інституту в Національну металургійну академію України №20/10-145 від 09.07.2020 року;
-архівна довідка №20/10-145 від 09.07.2020 року якою підтверджується період роботи позивача з 01.09.1977 по 10.08.1981 в Національній металургійній академії України;
Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.08.2022 року № 045650006926, відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 08.08.2022 року посилаючись на те, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років, а страховий стаж позивача на момент звернення з заявою про призначення пенсії складає 18 років 04 місяці 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не було зараховано період роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р., оскільки в трудовій книжці позивача в записі про звільнення з роботи має місце значна розбіжність між датою звільнення 25.12.1991р. та датою наказу про звільнення 04.02.1992р., чим порушено вимоги Інструкції №58 та період роботи з 26.12.1991р. по 13.07.1998р. оскільки запис про звільнення завірений відтиском печатки, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства, що суперечить вимогам п. 7 Положення №118.
Між тим суд вважає, що відповідачем - 4 протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.06.1991 по 25.12.1991 з наведених підстав, оскільки, як було встановлено в ході розгляду справи трудова книжка містить відповідні записи, а саме - (мовою оригіналу):
- Запис № 15 «Принята на должность бухгалтера 2-й категории» (приказ № 2 от 27.05.1991);
- Запис № 16 «Уволена по п. 4 ст. 40 КЗоТ Украины» (приказ № 3 от 04.02.1992) - директор НТВФ «Централ» ОСОБА_2 .
Основним документом, який підтверджує трудовий стаж є саме трудова книжка.
Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що у трудовій книжці позивача у записі № 3 про звільнення з роботи наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи.
Суд звертає увагу на те, що запис у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.12.1980 року на який посилається відповідач - 4 в оскаржуваному рішенні, має номер 15, а не 3.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Крім того, суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видач) трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Даний правовий висновок також підтверджується і практикою Верховного Суду у справі № 300/860/17 від 30 вересня 2021 року.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Як вбачається з матеріалів справи, записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17.12.1980 року зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем-4 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення їй пенсії.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.12.1991 року по 13.07.1998 року суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи свою відмову відповідачі зазначають, що вищевказаний період роботи не зарахований, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, у якій відсутній ідентифікаційний код підприємства, що суперечить вимогам Постанови №118 від 22.01.1996 року.
Відповідно до пункту 16 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (далі - Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з роботи 15.07.1996) використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов'язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб'єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Пунктом 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України визначено, що Державним податковим інспекціям з 1 квітня 1996 р. вважати недійсними і не приймати звіти, декларації, розрахунки і платіжні доручення підприємств та організацій, а Державному митному комітетові не проводити декларування та митне оформлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України без ідентифікаційних кодів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та довідки про включення до нього. Просити Національний банк дати відповідні вказівки установам банків.
Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що недійсними вважаються лише звітні та облікові документи, які після 22.01.1996 скріплені печатками, на яких відсутній ідентифікаційний код підприємства.
При цьому, такі документи вважатимуться недійсними виключно для Державної податкової інспекції в процесі здійснення нею владних управлінських функцій. Зазначені положення не містять підстав вважати такі документи недійсними для органів Пенсійного фонду.
Окрім цього, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» трудова книжка працівника не відноситься до звітних або облікових документів суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Зазначене в сукупності дає суду підстави для висновки, що на день звільнення позивача з роботи законодавцем не встановлювались вимоги щодо обов'язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства, відтиском якої засвідчувався факт звільнення працівника з роботи.
Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави не зарахування періодів роботи позивача з 01.06.1991р. по 25.12.1991р. та з 26.12.1991р. по 13.07.1998р.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача 4 щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р. та з 26.12.1991р. по 13.07.1998р.
Зважаючи на встановлення судом обставини щодо не включення до страхового стажу позивачки вищевказаних періодів її роботи, суд вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.08.2022 року №045650006926 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що позивачка протягом 2020 - 2023 років тричі зверталась до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії. Згідно наданого до відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку страхового стажу, судом встановлено, що на підставі заяви позивачки від 09.02.2023 року їй призначена пенсія за віком та спірний період стажу з 26.12.1991р. по 13.07.1998р. зараховано до загального трудового стажу.
Тобто, на момент розгляду справи судом пенсійним органом не зараховано до загального стажу лише період роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р.
Також суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач окрім процесуальних прав має і процесуальні обов'язки. Так, позивач зобов'язаніий сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які стосуються обставин справи.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка була обізнана про те, що судом, з метою захисту її прав та інтересів у спірних відносинах, вживаються заходи щодо з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку із чим, судом самостійно витребувались докази по справі, а у випадку необхідності, здійснювалось залучення до участі у розгляді справи у якості співвідповідачів інші, ніж первинний відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), територіальні органи Пенсійного фонду України (копії ухвал суду були доставлені до Електронного кабінету позивачки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками).
Між тим, позивачкою протягом розгляду справи жодного разу не було подано до суду додаткові докази та будь - які пояснення з приводу зміни обставин справи, в тому числі і щодо того, яким конкретно органом приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії, а також про те, що з 05.02.2023 року їй призначено пенсію за віком у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 09.02.2023 року, що свідчить про недобросовісне виконання позивачем свої процесуальних обов'язків, як учасника справи, та призвели в певній мірі, до тривалого розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) період роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р., в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем - 1 та відповідачем - 4 не було доведено правомірність прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7а, код ЄДРПОУ 20632802), відповідача-3 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83-А, код ЄДРПОУ 21390940), відповідача-4 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.08.2022 року № 045650006926 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.06.1991р. по 25.12.1991р.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева