Справа № 183/625/23
№ 2/183/1882/23
21 червня 2023 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У січні 2023 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним у якому просила встановити юридичний факт того, що вона постійно проживала разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 станом на день смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела її мати ОСОБА_3 . Батько позивачки ОСОБА_4 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем реєстрації та проживання матері позивача була адреса: АДРЕСА_1 , де вона була зареєстрована на день смерті одна. Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . За життя матір заповіту не складала, інші спадкоємці за законом відсутні. Актом обстеження депутата Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, зі слів заявниці та свідків встановлено, що ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , її донька ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір'ю до останніх днів. Цим же актом встановлено, що ОСОБА_1 у 2019 році переїхала зі своєю сім'єю до села Геївка, щоб мати змогу доглядати за матір'ю, проживали однією родиною разом, мали сумісний побут, спільний бюджет. Після звернення у грудні 2022 року до нотаріуса з заявою про оформлення спадкових прав, позивачу повідомлено нотаріусом, що проживання зі спадкодавцем може бути підтверджено тільки у судовому порядку. Тому просить задовольнити її позов.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січні 2023 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08 травня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через підсистему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.20), яка доводилася позивачу рідною матір'ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18), а також копією свідоцтва про одруження щодо зміни прізвища позивача (а.с.19).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якого, зокрема увійшла 1/2 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.25).
Згідно повідомлення Відділу ЦНАП Слобожанської селищної ради, на час смерті ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею більше ніхто не був зареєстрований (а.с.24).
Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сапка І.М. від 21.12.2022 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що вона у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини не звернулася та не надала доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.38).
З повідомлення нотаріуса та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 24.03.2023 не заводилася (а.с.57,58).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються наступними нормами права.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. При цьому спадкування - це перехід прав і обов'язків від спадкодавця до спадкоємця.
Згідно з статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.
Обов'язок подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини виникає у спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем (частина перша статті 1269 ЦК України).
Як вбачається з копії паспорту позивача, на момент відкриття спадщини місце її проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, сам по собі факт реєстрації спадкоємця за адресою, відмінною від місця проживання спадкодавця, не спростовує факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З цього приводу Верховний Суд констатував, зокрема у постанові від 19 травня 2021 року (справа № 937/10434/19-ц), що відповідно до ст. 1268 ЦК України, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
В постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зазначено, що «Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що відсутність реєстрації місця проживання відповідача за останнім місцем проживання спадкодавця є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами».
Аналогічний правовий висновок зроблено в Постанові Верховного Суду від 01.07.20 року по справі № 222/1109/17, постанові від 19 травня 2021 року по справі № 937/10434/19-ц.
Статтями 293, 315 ЦПК України передбачено, що встановлення юридичних фактів, від яких залежить виникнення особистих чи майнових прав фізичних осіб, - факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вирішується в порядку окремого провадження.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Факту наявності інших спадкоємців або спору між ними, судом не встановлено.
Разом з тим, позивач звернулася до суду у порядку позовного провадження. Оскільки нормами ЦПК України не передбачено наслідків звернення з позовною заявою за вимогами, які можуть розглядатися у порядку окремого провадження, суд, з урахуванням принципу диспозитивності, розглядає справу за правилами позовного провадження.
Оцінюючи доводи позивача про те, що вона постійно проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує наступне.
На підтвердження обставин, на які посилається позивач, до позовної заяви додано письмові пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Як встановлено у ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Клопотань про виклик вказаних осіб для допиту у якості свідків у судовому засіданні позивач не заявляла.
Як встановлено у ст.213 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.
Зміст письмових пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не може вважатися показаннями свідків, оскільки ці особи не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та не були допитані у судовому засіданні за участю сторін.
Отже, подані позивачем письмові пояснення не відповідають вимогам допустимості доказів.
Також, позивачем додано фотознімки невідомих суду осіб, які жодним чином не підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Крім того, позивачем надано акт обстеження, складений депутатом Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, зі слів заявниці та свідків встановлено, що ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , її донька ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір'ю до останніх днів. Цим же актом встановлено, що ОСОБА_1 у 2019 році переїхала зі своєю сім'єю до села Геївка, щоб мати змогу доглядати за матір'ю, проживали однією родиною разом, мали сумісний побут, спільний бюджет (а.с.36,37).
При цьому, акт складено депутатом Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Романовською Анастасією за результатами обстеження квартири АДРЕСА_4 про обставини, які мали місце у с.Геївка Чугуївського району Харківської області, на яке повноваження цього депутата жодним чином не поширюються. Вказані в акті обставини, про проживання позивача разом з матір'ю у с.Геївка, депутатом встановлено зі слів позивачки та свідків.
У відповідності до ч.2 ст.90 ЦПК України, якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Оскільки акт складено депутатом, який не проводив обстеження житла за адресою: АДРЕСА_1 , а відобразив виключно відомості зі слів осіб, яких судом не було допитано, суд вважає, що поданий позивачем акт обстеження від 27.12.2022 не відповідає вимогам допустимості доказів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт її постійного проживання з матір'ю ОСОБА_3 станом на день смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки позивачем не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог, суд прийшов до висновку про відмову у позові у зв'язку з недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідач - Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04397112, адреса: Харківська область, Ізюмський район, смт.Донець, вул.Центральна,40;
третя особа - ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено і підписано 21 червня 2023 року .
Суддя Оладенко О.С.