Справа № 204/3212/23
Провадження № 1-кп/204/746/23
16 червня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22023040000000039 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що необхідність продовження стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики на цей час продовжують існувати, а інші, більш м?які запобіжні заходи, не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що максимальна санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, таким чином обвинувачена, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою, може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, на тимчасово окуповану територію України та переховуватися від суду. Крім того, інкримінований ОСОБА_3 злочин, вчинений останньою під час дії воєнного стану в Україні на користь держави-агресора Російської Федерації. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується, обґрунтовується фактом того, що ОСОБА_3 має стійкі ідеологічні погляди та на теперішній час збройні сили Російської Федерації продовжують ведення агресивної війни проти України, у зв?язку з чим наявні обґрунтовані підстави вважати, що вона, знаходячись на свободі, може надавати сприяння в ведення агресивної війни проти України, шляхом надання представникам збройних сил та спецслужб Російської Федерації координат розташування підрозділів та техніки ЗС України, об?єктів критичної інфраструктури, а також продовжити надавати представнику іноземної держави - діючому співробітнику 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ Російської Федерації. допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом передачі інформації, що має оборонне значення для країни. Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 відповідає суспільному інтересу, оскільки кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладля, безкарності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в період воєнного стану, коли наша держава потерпає від повномасштабного військового вторгнення зі сторони Російської Федерації та кожен день якого несе тяжкі втрати людських життів.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 просила змінити застосований до неї запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки умови перебування в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» не змінилися, хоча два тижні її опитували з прокуратури, з ДУ «ДУВП № 4», вона їм написала всі папери, які вони хотіли. Було проведено перевірку перебування її в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Її було ретельно обстежено, призначено курс вітамінів, через годівницю 25*18 їй робили уколи внутрішньом'язові, з десяти зробили чотири. Їжу вона не їсть там, оскільки це не можливо, вона їсть лише те, що їй передають з дому. У неї артроз, їй потрібні кисло-молочні продути, але їх передання в ДУ «ДУВП № 4» заборонено. На харчування, яке було розроблено для дієти, вона не потрапляє, оскільки в неї немає виразки шлунку. Нещодавно в камері на неї напала співкамерниця, через що її, як потерпілу в цій ситуації перевели до камери з гіршими умовами. Потім, коли розібралися її повернули на колишнє місце. Вона буде лікуватися вдома. Її вдома ніхто не буде принижувати. Окрім цього, їй кожні півроку потрібен курс лікування, наразі вона цього позбавлена. Їй необхідні уколи, пігулки та крапельниці. Її стан здоров'я погіршився. Права нога почала хлопати, це є ознакою порезу. Просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 суду пояснила, що вона двічі відвідувала свою підзахисну в цьому місяці та прийшла в той день, після того, як стався напад на обвинувачену. Вона не розповіла, що сталося та яка була реакція представників ДУ «ДУВП №4» у момент нападу та деякий час після нападу. Зауважила, що система захисту, життя тих, хто утримується, не захищає. ОСОБА_3 піддалася не тільки психологічному впливу, її ніхто не захистив в цей момент, потім вона піддалася фізичному впливу, їй потрібна була допомога з боку працівників ДУ «ДУВП № 4», але не зважаючи на крики, ніхто за неї не заступився. Цей випадок не має своєчасного реагування з боку керівництва, обслуговуючого персоналу, працівників ДУ «ДУВП № 4». У ОСОБА_3 погіршується стан здоров'я, є ознаки значного погіршення неврологічного стану, стану центрально-нервової системи, який потребує уваги медичного персоналу. В матеріалах справи є виписки обстежень в шийному та поперековому відділах. Практика показує, що застава в обґрунтованому розмірі стримує будь-яку людину та сім'ю людини яка немає відповідних доходів. Жодних перешкод, щоб застосувати заставу або домашній арешт, як запобіжний захід відносно її підзахисної, вона не вбачає. В останньому рішенні суду суд припускає можливість продовження ОСОБА_3 користуватися мобільним телефоном, але це нормально, бо в неї є діти, внуки, сім'я, а де підтвердження того, що ОСОБА_3 користуючись телефоном буде скоювати злочин. Жодних доказів по справі. ОСОБА_3 жінка пенсінного віку, на її руках немає крові. Сторона обвинувачення усі свої клопотання будує на припущеннях. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 та клопотання підзахисної щодо зміни запобіжного захожу. Суду пояснив, що, враховуючи стан здоров'я, умови утримання в ДУ «ДУВП № 4», постійно виникають негаразди з співкамерницями та наданням медичної допомоги. ОСОБА_3 жінка пенсійного віку, має негаразди та проблеми зі здоров'ям, яке постійно погіршується. Прокурор кожні два місяці подає аналогічне клопотання, крім умовисновків та припущень нічого не має. Неможливо утримувати людину під вартою тільки з мотивів тяжкості інкримінованого обвинувачення - це суперечить Європейській практиці та нормам Конституції. Жодних доказів наявності ризиків, як на підставу продовження запобіжного заходу, прокурором не надається. Ідеологічні погляди не є підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності, проте сторона обвинувачення й досі не вказала які маються ідеологічні погляди у ОСОБА_3 на теперішній час та на момент обрання відносно неї запобіжного заходу. В попередніх клопотаннях прокурора було вказано щодо співробітника ФСБ, який нібито розміщений на сайті миротворець - це не є достовірним джерелом доказів, що обвинувачена мала спілкування з особою, яка працює на державу агресора та буде передавати інформацію невідомо кому. Час йде, підзахисна перебуває під вартою більше пів року, стан здоров'я погіршується, враховуючи її особу, утримувати її далі з мотивів того, що вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти державної безпеки - це є незаконним та все більше порушуються її конституційні права на особисту свободу. Просив змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою - зокрема домашній арешт, як альтернативу - заставу.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, а також заперечення сторони захисту, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення ж судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 2 ст. 331 цього кодексу).
Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України на цій стадії процесу.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року відносно обвинуваченої ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. В подальшому запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 було продовжено, востаннє ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року строком до 22 червня 2023 року, без визначення розміру застави.
Як на підставу необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 , прокурором у своєму клопотанні було зазначено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого переховування від суду та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, які не зменшились та продовжують існувати, що у свою чергу зумовлює необхідність у продовжені строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Судом беруться до уваги доводи прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого ризику переховування обвинуваченої ОСОБА_3 від суду.
Так, ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Обставина можливого призначення обвинуваченій ОСОБА_3 найсуворішого покарання в разі постановлення обвинувального вироку та визнання останньої винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченої переховуватись від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.
Слід також зазначити, що обвинувачена ОСОБА_3 , розуміючи можливе покарання за вчинене кримінальне правопорушення, його суворість та невідворотність, може здійснити дії щодо виїзду до тимчасово непідконтрольні території України задля того, щоб вподальшому потрапити до інших країн, в тому числі і до Російської Федерації, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також судом береться до уваги доводи прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченою ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На користь наявності вказаного ризику свідчить й суть пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 , а саме спосіб його вчинення. Так, з обвинувального акту вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 за допомогою мобільних застосунків мессенджерів «Viber» та «Telegram» здійснювала спілкування з представником іноземної держави, а саме Російської Федерації.
Згідно обвинувачення здійснюючи вказане спілкування, ОСОБА_3 , виконуючи завдання вищевказаного представника іноземної держави, надавала інформацію щодо будівництва та місця розташування діючих цехів щодо виготовлення комплексів з обороноздатності країни. Також, додатково здійснювала повідомлення про осіб, які задіяні в роботі щодо розробки вказаних комплексівта направлення карт з позначками місць розташування військових Збройних Сил України та їх техніки, а тому можливо дійти до обґрунтованого висновку про те, що будучи на більш м'якому запобіжному заході та маючи безперешкодний доступ до мобільного телефону, додатків, комп'ютерної техніки, мережі Інтернет, може продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому обвинувачується або ж вчинити нове кримінальне правопорушення.
Також, слід звернути увагу на те, що згідно пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення та відповідно до обвинувального акту, остання на протязі з 03 червня 2022 року по 07 вересня 2022 року здійснювала спілкування та передання відповідної інформації представнику іноземної держави, тобто Російської Федерації, що в свою чергу свідчить про систематичне вчинення таких дій.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, а саме можливості переховування ОСОБА_3 від суду, а також можливості обвинуваченою вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, у достатній мірі виправдовують подальше застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, згідно пред'явленого обвинуваченій ОСОБА_3 обвинувачення, остання за допомогою мобільних застосунків мессенджерів «Viber» та «Telegram» здійснювала спілкування та передання відповідної інформації представнику іноземної держави, а саме Російської Федерації, що в свою чергу може свідчити про те, що в разі застосування до останньої більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, ОСОБА_3 маючи вільний доступ до мобільного телефону, комп'ютерної техніки та мережі Інтернет, взмозі буде продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому обвинувачується, або ж вчинити нові кримінальні правопорушення, а тому застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не взмозі усунути встановлені судом ризики.
Суду не було надано доказів на підтвердження того, що заявлені прокурором ризики зменшились або ж перестали існувати.
Доводи сторони захисту про відсутність заявлених прокурором ризиків з огляду на стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_3 , та недоведеності вчинення останньою вказаного кримінального правопорушення, суд вважає необґрунтованими.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий арешт, або ж застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначає наступне.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд, у першу чергу враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що на протязі більш ніж трьох місяців спілкувалася з представниками іноземної держави та передавала їм відповідні відомості, а тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії в подальшому, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Застосування щодо ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації нею встановлених ризиків. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.
Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченої під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для її позапроцесуальних дій.
Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з вільним доступом обвинуваченої до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, у тому числі з представником іноземної держави, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Що стосується посилання сторони захисту на неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю у неї хронічних захворювань, не наданням їй необхідної медичної допомоги, а також не забезпечення захисту обвинуваченої від нанесення ушкоджень їй іншими затриманими, які перебувають разом з нею в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду суд з метою забезпечення прав обвинуваченої ОСОБА_3 та перевірки наданої інформації звернувся до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» з метою отримання інформації щодо стану здоров'я останньої. Так, відповідно до наданої інформації Філією Державної установи «Центр охорони здоров'я» ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях, ОСОБА_3 10 квітня 2023 року була оглянута лікарем-терапевтом, загальний стан здоров'я, відповідає наявним діагнозам. Отримує раніше призначену терапію. Знаходиться під постійним наглядом медичних працівників, невідкладної медичної допомоги не потребує.
Окрім цього, стороною захисту суду були надані медичні виписки щодо проходження обвинуваченою ОСОБА_3 медичного огляду 10 січня 2023 року, а саме в період перебування обвинуваченої ОСОБА_3 під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Таким чином, суду не було надано будь-яких відомостей того, що на теперішній час стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_3 є такого ступеню тяжкості, який перешкоджає застосування відносно останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи. Більш того, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що її було ретельно обстежено, призначено курс вітамінів, їй робили уколи внутрішньом'язові, їжу вона не їсть там, оскільки це не можливо, вона їсть лише те, що їй передають з дому. Щодо нападу співкамерниці ОСОБА_3 пояснила, що нещодавно в камері на неї напала співкамерниця, через що її, як потерпілу в цій ситуації перевели до камери з гіршими умовами, потім, коли розібралися її повернули на колишнє місце, що в свою чергу свідчить про забезпечення представниками установи безпеки ОСОБА_3 .
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винною у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченої з тримання під вартою на домашній арешт або ж заставу, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов'язаний з триманням під вартою слід відмовити.
ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України п. 20? Перехідних положень КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 14 серпня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1