Миколаївської області
Справа №477/1356/23
Провадження №1-кп/477/299/23
про застосування запобіжного заходу
16 червня 2023 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Миколаєві у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022150000000322 відносно обвинуваченого
ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
14 червня 2023 року до суду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Ухвалою суду від 14 червня 2023 року призначено підготовче судове засідання.
16 червня 2023 року від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, зокрема ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_7 у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його реєстрації проживання в АДРЕСА_1 .
Захисник - адвокат Гриненко Т.В. у задоволенні клопотання прокурора просила відмовити, оскільки прокурором не доведені заявлені ризики. , Вказувала, що міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, наявність у нього на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, позитивні характеристики та наявність захворювань, є підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Звернула увагу на те, що прокурором при продовженні запобіжного заходу заявлений ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який визнаний недоведеним слідчим суддею на стадії досудового розслідування.
Потерпіла ОСОБА_8 в підготовче судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про проведення підготовчого судового засідання в частини розгляду клопотання прокурора щодо запобіжного заходу обвинуваченому, яке підтримала в повному обсязі, за її відсутності, та просила в підготовчому судовому засіданні оголосити перерву.
Заслухавши позиції учасників судового провадження в межах клопотання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, дослідивши докази, суд установив наступне.
З огляду на правову природу клопотання про продовження дії раніше обраного (застосованого) запобіжного заходу та необхідності перевірки судом підстав та обґрунтувань такого застосування раніше, з урахуванням того, що прокурором ОСОБА_4 безпідставно, всупереч свого обов'язку як представника публічного обвинувачення, в підтвердження наявності раніше застосованого слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва запобіжного заходу та продовження його дії відносно ОСОБА_5 суду не надано жодного процесуального документа, судом, з метою виконання службових повноважень судді в порядку КПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті Закону України «Про доступ до судових рішень», з урахуванням роз'яснень, викладених в рішеннях Ради суддів України від 02 березня 2018 року та від 25 листопада 2021 року, досліджені з ЄДРСР ухвали слідчого судді від 19 грудня 2022 року, 13 лютого 2023 року, 15 березня 2023 року, 10 травня 2023 року та ухвала Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 лютого 2022 року без права внесення застави.
Підставою для застосування вказаного запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, зокрема ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України слідчим суддею визнаний недоведеним та відхилений.
Слідчим суддею також враховано, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину під час дії воєнного стану, відносно нього Дніпровським районним судом міста Києва у 2021 році ухвалено вирок, яким ОСОБА_5 визнаний винуватим за частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 296 КК України, однак вирок законної сили не набрав.
Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 лютого 2023 року, 15 березня 2023 року, 10 травня 2023 року (залишена без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 31 травня 2023 року) продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, в тому числі, до 17 червня 2023 року включно.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017, Конституційний Суд України вказав, що продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом». Висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Згідно з частиною першою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З огляду на частину 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року у справі №14-рп/2003, тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Згідно пункту 36 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Адам'як проти Польщі (Adamiak v Poland), 20758/03,19 грудня 2006 року) в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Системний аналіз норм КПК України вказує на те, що факт скоєння обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення без наявності інших істотних підстав в сукупності, не може бути беззаперечною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд уважає доведеними обставини, які свідчать про продовження існування ризиків у даному кримінальному провадженні, а саме можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, що передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Як зазначено в клопотанні прокурора, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується встановленими судом обставинами, викладеними в ухвалах слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва, в разі доведеності вини обвинуваченого, покарання за такий злочин передбачає позбавлення волі на тривалий строк, таким чином, усвідомлюючи можливість ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватись від суду.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вчинений ним під час дії воєнного стану, наявність факту ухвалення Дніпровським районним судом міста Києва у 2021 році вироку, за яким ОСОБА_5 визнаний винуватим за частиною першою статті 263 та частиною четвертою статті 296 КК України, однак вирок законної сили не набрав, можуть свідчити про продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та переховування від суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем, не відсторонений від служби, свідки у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування допитані, ОСОБА_7 відкриті матеріали досудового розслідування, в тому числі протоколи допиту свідків, тому він може вживати заходи впливу на свідків, з метою зміни ними показань на його користь.
Доказів, що спростовують зазначений висновок суду матеріали судового провадження не містять, отже підстав вважати їх не об'єктивними не має.
Посилання обвинуваченого та його захисника про відсутність доказів існування зазначених вище ризиків спростовується вищезазначеним.
Судом відхиляється також позиція сторони захисту про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки, перебування обвинуваченого у шлюбі, наявність на утриманні дітей, з урахуванням наведеного вище не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі судового провадження.
Наявність захворювань у обвинуваченого, на що посилається сторона захисту, як на підставу застосування альтернативного запобіжного заходу, судом відхиляється, оскільки не надано належних та допустимих доказів неможливості утримання обвинуваченого в умовах СІЗО з такими захворюваннями та неможливості отримання ним належної медичної допомоги.
Заявлений прокурором ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який визнаний слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва недоведеним, також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж той, який запропоновано прокурором, є недоцільним, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 зможе ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, з одночасним відхиленням клопотання сторони захисту.
Керуючись статтями 177, 183, 194, 314, 315, 316 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою стоком на 60 днів, який діє з 16 червня 2023 року до 14 серпня 2023 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника щодо обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ ОСОБА_9
Повний текст ухвали проголошено
19 червня 2023 року о 08.30 годині.